ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 140/170/23
адміністративне провадження № К/990/24525/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №140/170/23
за позовом директора Музею історії сільського господарства ОСОБА_1
до голови Волинської обласної ради ОСОБА_2
про визнання публічного звинувачення протиправним і зобов`язання спростувати інформацію,
за касаційною скаргою директора Музею історії сільського господарства ОСОБА_1
на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 6 січня 2023 року (головуючий суддя: Смокович В.І.)
і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2023 року (суддя-доповідач: Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Пліш М.А.).
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У січні 2023 року директор Музею історії сільського господарства ОСОБА_1. звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до голови Волинської обласної ради ОСОБА_2., у якому просив:
- визнати протиправними дії-бездіяльність відповідача щодо публічного звинувачення його у присвоєнні (заволодінні шляхом зловживання службовим становищем) чужого майна на суму: 450 000,00 гривень, вчинене шляхом повідомлення через офіційне інтернет-видання "Перший" 5 березня 2021 року;
- зобов`язати відповідача публічно спростувати ці звинувачення щодо позивача у той самий публічний спосіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач висловив публічне обвинувачення щодо позивача, а саме: звинуватив директора Музею історії сільського господарства ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном на суму: 450000,00 грн, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України.
Таке звинувачення, на переконання позивача, не має жодних об`єктивних підтверджень.
З метою врегулювання спірних правовідносин позивач неодноразово подавав звернення до відповідача, проте всі вони залишились без належного реагування.
Тож, вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом задля їхнього захисту.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 6 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в цій справі на підставі частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2023 року апеляційну скаргу директора Музею історії сільського господарства ОСОБА_1. залишено без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 6 січня 2023 року про відмову у відкритті провадження у цій справі - без змін.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, адже спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного процесуального кодексу України (далі - "ЦПК України").
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, директор Музею історії сільського господарства ОСОБА_1. звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі директор Музею історії сільського господарства ОСОБА_1. просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, було порушено норми процесуального права, ухвала окружного суду і постанова апеляційного суду є незаконними, а висновки судів про те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є помилковими.
У відзиві на касаційну скаргу голова Волинської обласної ради ОСОБА_2. просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю висновків судів попередніх інстанцій щодо того, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
II. Мотиви Верховного Суду
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 6 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі.
Такий висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що цей спір має бути розглянутий у порядку ЦПК України, адже він стосується спростування недостовірної інформації та захисту честі, гідності й ділової репутації особи. Тож, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги директора Музею історії сільського господарства ОСОБА_1. про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.