ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа №805/2332/16-а
адміністративне провадження № К/9901/41541/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``СРЗ`` до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Гаврищук Т Г., судді: Блохін А. А., Сухарьок М. Г.),
У С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``СРЗ`` (позивач, ТОВ``СРЗ``, товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (СДПІ, відповідач) форми ``Ш`` від 30.06.2016 №0000094300, №0000084300, прийняті на підставі акта камеральної перевірки від 02.06.2016 №292/28-03-46-32183383, про накладення на нього штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу (ПК) України у сумі 492ʼ 064,32 грн та у сумі 293ʼ 106,14 грн за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) (т.І, а.с. 89-93).
На переконання позивача зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними через те, що положення ПК України не передбачали можливості проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з ПДВ. Також позивач доводив, що за товариством обліковувалась переплата з податку на прибуток, зарахування якої у рахунок погашення грошового зобов`язання з ПДВ здійснювалося із затримкою саме контролюючим органом за поданою завчасно товариством заявою про повернення надміру сплачених грошових коштів.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2016 (суддя Троянова О. В. ) у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції виходив із того, що під час перевірки контролюючий орган діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом. Підтримуючи позицію відповідача про притягнення позивача до відповідальності у формі штрафу згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, суд висновував, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється. За встановлених у судовому процесі обставин наявності у платника податків заборгованості з ПДВ на момент сплати поточних грошових зобов`язань суд визнав, що контролюючий орган діяв відповідно до норми пункту 87.9 статті 87 ПК України та правомірно спрямовував кошти, що сплачувало товариство на сплату поточних грошових зобов`язань, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Довід позивача про те, що контролюючий орган не зарахував надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток на погашення грошового зобов`язання з ПДВ, суд відхилив, як такий, що є іншим предметом спору.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 29.03.2017 постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: скасував податкові повідомлення-рішення СДПІ форми ``Ш`` від 30.06.2016 №0000084300 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 487ʼ 064,32 грн та №0000094300 - в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7739 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.
Підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення стало те, що по суті вжиті позивачем дії внаслідок подання відповідних заяв про зарахування суми переплати з податку на прибуток в рахунок поточних грошових зобов`язань з ПДВ нівелюють підстави для застосування штрафів за несвоєчасну сплату податку. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що станом на дату настання граничного строку сплати грошового зобов`язання зі сплати ПДВ за травень, червень, липень, серпень 2014 року, лютий 2016 року за даними облікової картки у товариства обліковувалась переплата авансового внеску з податку на прибуток, яку позивач просив спрямувати на погашення грошового зобов`язання з ПДВ, подавши відповідні заяви. Натомість, на дату настання граничного строку зі сплати суми ПДВ за грудень 2015 року з терміном сплати до 30.01.2016 та січень 2016 року з терміном сплати до 01.03.2016 у товариства не було переплати з податку на прибуток, що давала змогу платнику спрямувати її на погашення грошового зобов`язання з ПДВ.
Не погодившись із постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом при розгляді справи, просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач доводив, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, та переконував, що правомірно застосував до позивача штрафні санкції згідно з податковими повідомленнями-рішеннями за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.05.2017 (суддя Цвіркун Ю. І.) відкрив касаційне провадження №К/800/12670/17 у цій справі.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великим платниками податків (правонаступник відповідача у справі) подало клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), згідно з якою спір у справі за позовом осіб, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, про визнання протиправним та скасування прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення належить до юрисдикції господарського суду у межах провадження у справі про банкрутство.
Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/1159/20) полягає в тому, що під час визначення предметної підсудності спору (юрисдикції його розгляду) положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо переліку спорів, які підлягають вирішенню у межах провадження у справі про банкрутство в господарському судочинстві, підлягають застосуванню з 21.10.2019 (дата набрання чинності КУзПБ) до спору, що виник у зв`язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги у якому заявлено після відкриття відносно позивача провадження у справі про банкрутство.
У справі №805/2332/16-а податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 позивач оскаржив в судовому порядку у липні 2016 року. Провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ``СРЗ`` відкрито згідно з ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.04.2021 (справа №905/694/21).
Оскільки товариство звернулося до суду з позовом щодо оспорюваних ним податкових повідомлень-рішень до відкриття провадження у справі про визнання його банкрутом та до набрання чинності КУзПБ, підстав для застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), у спірних правовідносинах немає.