ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 804/15956/15
адміністративне провадження № К/9901/41197/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (процесуальний правонаступник відповідача) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 (суддя Чорна В. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя Добродняк І. Ю., судді: Бишевська Н. А., Семененко Я. В.),
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (ПАТ "АК "ДНІПРОАВІА", товариство, позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ДПІ, відповідач) від 16.11.2015 №№0000992200, 0001002200, 0000992202 про нарахування пені та штрафних санкцій в сумі 449ʼ 040,10 грн, 1360 грн та 3428,35 грн відповідно.
Підставою для нарахування пені та штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки контролюючого органу, зроблені в акті документальної планової перевірки від 28.09.2015 № 1668/04-62-22-2/01130549 (далі - акт перевірки), про порушення товариством положень статті 2 Закону України ``Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті`` від 23.09.1994 №185/94-ВР (Закон №185/94-ВР), статей 9, 10 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 (Декрет №15-93) та абзацу 23 пункту 1.2, частини 2 пункту 2.2, пункту 2.6, абзацу 3 пункту 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, (Положення №637) внаслідок недотримання встановлених законом строків надходження валютної виручки за експортовані послуги на поточний рахунок товариства та, відповідно, за не декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, та за неповне оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО).
Контролюючий орган, здійснюючи заходи валютного контролю щодо дотримання товариством строків розрахунку за операціями з експорту та імпорту, встановлених Законом №185/94-ВР, виходив з того, що відповідно до норм статті 1 та статті 2 цього Закону до операцій з експорту та імпорту застосовуються граничні строки в 180 календарних днів. Водночас цим Законом передбачено, що Національний банк України (НБУ) може запроваджувати тимчасові обмеження на здійснення окремих банківських операцій (частина 4 статті 1, частина 4 статті 2 Закону №185/94-ВР) та відповідною постановою зменшувати строк розрахунків із 180 до 90 днів. У ході перевірки встановлено, що у 2014 році товариство порушило строки розрахунків за експортними операціями. При цьому контролюючий орган відхилив доводи товариства, що дебіторська заборгованість нерезидентів Компанія UNICAL TRAVEL (Azerbaijan) та Фірми ``Goiania Comercico E Servicos Internacionias Lda`` (Португальська Республіка, вільна економічна зона острова Мадейри) за надані послуги на підставі експортних контрактів у межах законодавчо встановлених строків була погашена шляхом заліку заборгованості товариства за імпортними контрактами про надання послуг, укладеними з цими ж нерезидентами. Спираючись на листи ДПА, НБУ контролюючий орган висновував, що таке припинення зобов`язань призводить до порушення вимог чинного законодавства України.
Суть зауважень контролюючого органу про недотримання товариством касової дисципліни полягала в тому, що згідно з фіскальним звітним чеком № 0547 готівкова виручка за 10.12.2014 склала 796,59 грн, натомість в розділі 2 ``Облік руху готівки та сум розрахунків`` КОРО обліковано 110,92 грн (різниця складає 685,67 грн).
На думку позивача, позиція відповідача є помилковою та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки законодавством України, як загальним, так і спеціальним, не заборонено припинення зобов`язань за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних (залік) однорідних вимог, тому сторони зовнішньоекономічних операцій (ЗЕД), здійснюючи експортно-імпортні операції, мали право на застосування такої форми розрахунків і таке право не може бути обмежене листами НБУ тощо. З приводу безпідставності висновків в акті про порушення товариством вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні позивач зазначив, що під час перевірки контролюючий орган не врахував, що КОРО містить два рядки, датовані 10.12.2014, які відповідають даним фіскальних звітних чеків за 10.12.2014 №0547 та №0548.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 16.11.2015 №0001002200, №0000992202 повністю, податкове повідомлення-рішення №0000992200 - в частині нарахованої пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 449ʼ 040,10 грн.
ДПІ подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення і в позові відмовити.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.11.2017 (суддя Веденяпін О. А.) відкрив касаційне провадження №К/800/27314/17 за касаційною скаргою відповідача.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач доводив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права до встановлених обставин і вирішили спір по суті, тому касаційну скаргу відвідача слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача проти касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі аналізу положень частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону України ``Про зовнішньоекономічну діяльність`` від 16.04.1991 №959-ХІІ, частини 3 статті 203 Господарського кодексу України дійшов висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами є законним способом припинення зобов`язань у сфері ЗЕД та підставою для зняття валютної операції з валютного контролю, у зв`язку з чим пеня в сумі 449ʼ 040,10 грн за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД (податкове повідомлення-рішення №0000992200) та штрафні санкції в сумі 1360 грн за порушення валютного законодавства (податкове повідомлення-рішення № 0001002200) нараховані позивачу безпідставно. До того ж суд висновував, що повноважним органом на застосування міри відповідальності (фінансові санкції) до резидентів та нерезидентів, винних за порушення валютного законодавства (Декрет №15-93), є Національний банк України.