ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 199/6365/19
провадження № 51-3198 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7, котра брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року, та касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040000000183, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Тейково Іванівської області Російської Федерації, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2020 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 27 лютого 2019 року приблизно о 4:51, керуючи технічно справним автомобілем марки "SubaruOutback",державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Маршала Малиновського з боку мосту №2 в напрямку Мерефо-Херсонського мосту у м. Дніпрі, порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалася, не стежив за нею та відповідно не реагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого, втратив контроль над керуванням автомобіля та здійснив виїзд на праве узбіччя, де допустив зіткнення. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки "Subaru Outback", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
25 січня 2023 року Дніпровський апеляційний суд змінив вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та призначив йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через м`якість, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що з огляду на всі обставини справи, дані про особу винного, а також посткримінальну поведінку ОСОБА_8 після правопорушення, апеляційний суд безпідставно призначив менше за розміром покарання ОСОБА_8 ніж були призначено місцевим судом, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, прокурор стверджує, що всупереч ч. 2 ст. 439 КПК суд апеляційної інстанції проігнорував вказівки суду касаційної інстанції, надані ним після скасування попередньої ухвали апеляційного суду, та залишив наведені доводи поза увагою, чим також істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що в свою чергу призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд кримінального провадження у місцевому суді. Вказує, що за відсутності достатніх та допустимих доказів суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно дійшли висновку про перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що покази свідків щодо вживання ОСОБА_8 алкогольних напоїв, є суперечливими, непослідовними та надуманими, відтак не можуть братись до уваги судом, а будь-яких інших доказів стану алкогольного сп`яніння останнього матеріали кримінального провадження не містять. Вказане призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування до ОСОБА_10 положень ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора ОСОБА_7 .
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 та просила залишити її без задоволення, та підтримувала доводи касаційної скарги прокурора ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 - є безпідставними.
Так, захисник вказує на відсутність достатніх та допустимих доказів для доведення перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння.
Вказані вимоги касаційної скарги були предметом розгляду як суду першої інстанції, так й апеляційного суду, з висновками яких погоджується й колегія суддів.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з приписами статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою ОСОБА_8, перевірив доводи, що були наведені у скарзі, встановлені судом першої інстанції обставини, проаналізував докази, надав їм оцінку на предмет належності та допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, зокрема й тим на які вказує захисник у своїй касаційній скарзі.
При цьому суд апеляційної інстанції належним чином обґрунтувавши рішення, дійшов правильного висновку, що досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК та покладені в основу вироку докази у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, який вчинено у стані алкогольного сп`яніння.
Такий висновок суду апеляційної інстанції, з яким погоджується й колегія суддів, достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які апеляційний суд належним чином перевірив та змістовно навів в ухвалі.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би в контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Одночасно надана ОСОБА_8 власна версія подій була ретельно перевірена як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, та визнана такою, що не підтверджена належними і допустимими доказами.
Під час розгляду кримінального провадження місцевим та апеляційним судами встановлено, що заперечення ОСОБА_8 факту вживання ним алкогольних напоїв спростовуються встановленими судом обставинами та матеріалами кримінального провадження. Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були безпосередніми очевидцями подій та перебували в автомобілі під час ДТП, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також даними протоколів слідчих дій, які суд обґрунтовано поклав в основу вироку.