Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 713/786/22
провадження № 61-5646св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Юлія Миколаївна, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Шаларом Іоном Васильовичем, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2022 року у складі судді Кириляк А. Ю. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 березня 2023 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстрована його колишня дружина - ОСОБА_2, та мати - ОСОБА_3 .
Посилався на те, що 28 грудня 2021 року рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області у справі № 713/1101/21 шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано.
Протягом тривалого періоду часу ОСОБА_2 здійснювала неодноразові порушення правил співжиття, у зв`язку із чим він звертався до Вижницького районного відділу поліції у Чернівецькій області із заявою про притягнення її до відповідальності, оскільки вона здійснювала йому перешкоди та не впускала до будинку.
Крім того, ОСОБА_3 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами про те, що її невістка - ОСОБА_2, вчиняє відносно неї домашнє насильство, що унеможливлює подальше проживання з нею в одному будинку.
Зазначав, що ОСОБА_2 вселилась у житло як член сім`ї власника житлового будинку і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Після розірвання шлюбу вони спільним побутом не пов`язані, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у здійсненні ним права власності - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 та зняття її з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю. М., ОСОБА_3, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що судовим рішенням у цивільній справі про розірвання шлюбу між сторонами встановлено, що з 29 липня 1989 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Після укладення шлюбу вона почала проживати у будинку ОСОБА_1, який станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної категорії - колгоспний двір, головою якого був його батько - ОСОБА_4 .
Згідно із записами погосподарських книг за 1986-1990 роки та 1991-1995 роки житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_4 .
Посилалася на те, що станом на 15 квітня 1991 року, на момент припинення колгоспного двору, четверо членів колгоспного двору: ОСОБА_4 - голова колгоспного двору, ОСОБА_3 - член колгоспного двору, ОСОБА_1 - член колгоспного двору, та ОСОБА_2 - член колгоспного двору, кожному належало у дворі право власності по 1/4 частині. Отже, їй належить 1/4 частка вказаного майна, як майна колишнього колгоспного двору, а так само ОСОБА_1 належала 1/4 частка спірного майна.
Вважала, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано з порушенням вчинення нотаріальних дій, оскільки на момент смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкодавцю належала 1/4 частка у спадковому майні, а не весь будинок із належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Після смерті ОСОБА_4 протягом шести місяців ніхто із спадкодавців, як за заповітом - ОСОБА_1, так і за законом - дружина спадкодавця - ОСОБА_3, до нотаріуса про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини не зверталися.
Спадкова справа була заведена тільки у 2021 році, після звернення ОСОБА_1 про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Вважала, що 04 серпня 2021 року приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю. М. порушила пункти 4,9, 4.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, позбавила права власності ОСОБА_3 на обов`язкову частку, оскільки на час смерті ОСОБА_4 його дружині було 66 років і вона мала та має право на обов`язкову частку у спадщині. Вона була зареєстрована та проживала із спадкодавцем на день смерті та протягом шести місяців не подавала заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 .
Також, видавши спадкоємцю ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, приватний нотаріус Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю. М. порушила її законні права та інтереси, як співвласника 1/4 частини житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, та порушила законні права та інтереси ОСОБА_3, яка має право на обов`язкову частку.
Підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом є також та обставина, що після 15 квітня 1991 року, а особливо після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 в спірному господарстві значно покращили будинок, внаслідок чого значно збільшилась його вартість. Так, вони побудували кочегарку та баню (парна), у 1992 році до котельні добудували велику житлову кімнату, у 1994 році побудували велику нову житлову кімнату, у 1994 році побудували нову велику стайню, у 1998 році поклали нові бетонні паркани, у 2005 році поклали вхідні ворота (браму), 2007 році побудували новий гараж, у 2008 року у будинку дерев`яні вікна замінили на пластикові, а також двоє дерев`яних дверей на пластикові, зробили капітальний ремонт у двох кімнатах у будинку.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, бланк НРК 874022, серія та номер 690, видане 04 серпня 2021 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник О. М.; визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1, як на майно, яке належало колгоспного двору.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції не вбачав існування сукупності передбачених законодавством підстав, за яких можливо дійти висновку про перешкоджання ОСОБА_2 ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися його власністю, що може бути підставою для застосування положень статті 391 ЦК України, тому позов ОСОБА_1 вважав недоведеним.
Зустрічний позов ОСОБА_2 суд вважав необґрунтованим. При цьому, також зазначив про пропуск нею строку позовної давності щодо вимог про визнання права власності на частину будинку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 березня 2023 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на жилий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1, видане 04 серпня 2021 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю. М., зареєстроване в реєстрі за № 690, спадкова справ № 120/2021.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 як на майно, яке належало колгоспному двору.
У решті рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2022 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції вважав висновки місцевого суду щодо первісного позову законними та обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів того, що у нього дійсно існують перешкоди в доступі, користуванні та розпорядженні своєю власністю. Також не доведено, що ОСОБА_2 систематично руйнує, чи псує жиле приміщення, систематично порушує правила співжиття та робить неможливим для інших проживання з нею в одному будинку
Апеляційний суд вважав, що районний суд неправильно відмовив у задоволенні зустрічного позову і він обґрунтований, оскільки всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору, у тому числі й ОСОБА_2 на 1/4 частини, яка на вказану дату була членом колгоспного двору на АДРЕСА_1 .
Визначаючи початковий момент перебігу позовної давності у спірних відносинах, апеляційний суд виходив із того, що право на позов у ОСОБА_2 виникло з видачою на ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 серпня 2021 року, тому вона не пропустила строк позовної давності.
Суд вважав, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видане ОСОБА_1 з порушенням прав інших осіб, зокрема, ОСОБА_2, якій належала відповідна частка жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, у той час як свідоцтво було видано на будинок в цілому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2022 року і постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 березня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 хоч і вселилася до колгоспного двору до 15 квітня 1991 року, проте менше трьох років до цієї дати проживала в ньому, а, відповідно, й не приймала участі в господарстві протягом такого часу, тому, вважає, що вона втратила право на частку в майні. Посилається на статті 120-126 ЦК Української РСР, який був чинним у вказаний час.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що наведені в ній доводи є безпідставними та не спростовують правильність оскаржуваної постанови апеляційного суду і наведених у ній правових висновків, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
06 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, а головою колгоспного двору був ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що видно з витягу з погосподарської книги у період з 1986 до 1995 років (том 1, а. с. 52-55).
Згідно із записами погосподарських книг за 1991-1995 роки по колгоспному двору за адресою: АДРЕСА_1, з 1991 року ОСОБА_2 зазначена працівником колгоспу "Рад Бук".
Відповідно до архівного витягу від 11 січня 2023 року № 07-04/5, протоколом № 2 загальних зборів колгоспників колгоспу " ОСОБА_5" від 06 червня 1991 року, ухвалено прийняти ОСОБА_2 у члени колгоспу з 04 березня 1991 року.
Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору в господарстві на АДРЕСА_1 були: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
29 березня 2004 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів ОСОБА_1
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті свого батька - ОСОБА_4
30 липня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу із заявою, в якій зазначила, що на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку не претендує у зв`язку з тим, що її обов`язкова частка у спадковому майні задоволена за рахунок іншого спадкового майна, а саме речей домашнього вжитку.
04 серпня 2021 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване у реєстрі за № 690, спадкова справ № 120/2021, в якому вказано, що спадкоємцем майна ОСОБА_4, зазначеного у заповіті, є ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається із жилого будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1, що належав померлому ОСОБА_4 . Державну реєстрацію права власності на житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 30 липня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2425082173205, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 268919314, сформованим 04 серпня 2021 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 грудня 2021 року у справі № 713/1101/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
У витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 серпеня 2021 року № 268928861 власником житлового будинку з господарськими спорудами та побудовами будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, зазначено ОСОБА_1 .