Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 759/9880/21
провадження № 61-3909св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник позивача (відповідача за зустрічним позовом)- ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4,
третя особа за зустрічним позовом - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про встановлення порядку користування квартирою.
Позовні вимоги мотивував тим, що він зареєстрований та проживає у квартирі, яка належала йому та ОСОБА_5 у рівних частках. 10 вересня
2011 року, після смерті ОСОБА_5, її дочка ОСОБА_6 прийняла спадщину на 1/2 частину вказаної квартири, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом у встановленому законом порядку не зареєструвала та померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва
від 26 квітня 2018 року у справі № 759/1446/17 визнано за дочкою ОСОБА_6 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .
Вказував, що займає житлову кімнату № НОМЕР_1 площею 15,3 кв. м, і з 2018 року його ніхто не турбував і не заважав проживати в квартирі, друга кімната була зачиненою, він не мав і не має наміру її займати, при цьому комунальні послуги і витрати на утримання житлового приміщення він несе в повному обсязі. У квітні 2021 року до квартири прибув опікун ОСОБА_4 - ОСОБА_3, почав бити скло, виламувати двері, погрожувати продажем 1/2 частини квартири, у зв`язку із цими подіями він викликав поліцію. ОСОБА_3 намагається чинити йому перешкоди в користуванні квартирою і він позбавлений можливості використовувати спільне житло без встановлення конкретного порядку користування. Зазначав, що запропонований ним порядок користування найбільш враховує баланс інтересів кожного зі співвласників з урахуванням побуту та розміру часток, і не порушуватиме житлових умов всіх співвласників.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд установити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 44,1 кв. м, житловою площею 29,6 кв. м, виділивши йому у користування житлову кімнату № НОМЕР_1, площею 15,3 кв. м, ОСОБА_4 - житлову кімнату АДРЕСА_2, площею 14,3 кв. м, у спільному користуванні залишити коридор площею 4,5 кв. м, кухню площею 7,0 кв. м, ванну кімнату площею
2,0 кв. м, вбиральню площею 1,0 кв. м.
У червні 2021 року ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в
м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.
Позовні вимоги мотивував тим, що після ухвалення Святошинським районним судом м. Києва рішення від 26 квітня 2018 року про визнання права власності на 1/2 частину квартири за дитиною у них з ОСОБА_1 були нормальні відносини і вони усно домовилися про порядок користування квартирою, який запропонований у первісному позові, і в цьому ж році ОСОБА_3 придбав до кімнати № 1 меблі, періодично користуючись кімнатою. Деякий час він був відсутній, а після повернення дізнався, що в кімнаті № 1 проживають квартиранти ОСОБА_1 . Упродовж 2019 та
2020 років ОСОБА_1 обіцяв звільнити кімнату на надати йому доступ до неї, чого виконано не було, а замки вхідних дверей були замінені. У квітні
2021 року ОСОБА_3 дізнався від ОСОБА_1, що останній не має наміру пускати ОСОБА_4 та його до квартири та надавати її в користування. У порядку досудового врегулювання спору ОСОБА_3 звертався до органів національної поліції з повідомленням про кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 своїми діями порушує права малолітньої ОСОБА_4 на недоторканність житла і можливість вільно користуватися та розпоряджатися майном, яке належить їй на праві власності.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою та вселити малолітню ОСОБА_4 та його, як законного представника останньої, в 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено порядок користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 44,1 кв. м, житловою площею 29,6 кв. м, наступним чином: виділено в користування ОСОБА_1 житлову кімнату № 2, площею 15,3 кв. м; виділено в користування ОСОБА_4 житлову кімнату № 1, площею 14,3 кв. м.
У спільному користуванні залишено коридор площею 4,5 кв. м, кухню площею 7,0 кв. м, ванну кімнату, площею 2,0 кв. м, вбиральню площею 1,0 кв. м.
Зустрічний позов ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, задоволено.
Усунено перешкоди у користуванні квартирою, вселено малолітню ОСОБА_4 та її законного представника ОСОБА_3 в 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сторони визнають, що їхні частки у праві власності на квартиру є рівними, кожному із сторін належить по 1/2 частці спірної квартири та не заперечують проти встановлення порядку користування цією квартирою наступним чином: виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату № 2,
площею 15,3 кв. м; виділити в користування ОСОБА_4 житлову кімнату № 1, площею 14,3 кв. м; у спільному користуванні залишити коридор площею 4,5 кв. м, кухню площею 7,0 кв. м, ванну кімнату, площею 2,0 кв. м, вбиральню площею 1,0 кв. м, тому суд дійшов висновку про задоволення позову
ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції вважав, що вимоги ОСОБА_3 про вселення в квартиру і усунення перешкоди в користуванні спірною квартирою є обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що між сторонами склалися неприязні відносини, у зв`язку із чим ОСОБА_3 в травні 2021 року звертався до Святошинського УП ГУНП в м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення, яке полягало в тому, що ОСОБА_1 самовільно змінив замки в спірній квартирі та вчиняє дії, які порушують недоторканість житла малолітньої ОСОБА_4 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, встановивши вчинення неповнолітній ОСОБА_4, як власнику спірної квартири, перешкод у користуванні квартирою, що підтверджується встановленими судом неприязними відносинами між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також первісним позовом ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою сумісно із ОСОБА_4 та запереченнями ОСОБА_1 проти задоволення зустрічного позову, апеляційний суд погодився з висновками районного суду.
Оскільки на момент розгляду справи співвласник квартири ОСОБА_4 досягла десяти років, має лише одного законного представника -
ОСОБА_3, і відповідно до вимог закону її місцем проживання є саме місце проживання батька, тобто ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погодився апеляційний суд, про вселення в спірну квартиру разом з ОСОБА_4 її законного представника ОСОБА_3, оскільки саме такий спосіб захисту прав неповнолітнього співвласника квартири вважатиметься для неї ефективним та надасть їй змогу фактично проживати в квартирі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, скасувати; ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються в касаційному порядку, а тому на підставі вимог статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що Верховний Суд, зазначаючи у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19 (провадження № 61-10953св21) та від 29 листопада 2021 року у справі № 755/18900/20 (провадження № 61-6736св21), що саме по собі подання позову про усунення перешкод у користуванні житлом та заперечення відповідача проти його задоволення свідчить про наявність таких перешкод, порушує головні принципи цивільного процесуального права, а саме: змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства. Вважає, що зазначені постанови Верховного Суду є неясними та незбалансованими, оскільки викладені в них висновки порушують головні принципи цивільного процесуального права, що ставить одну сторону в край невигідне становище, позбавляючи права на захист.
Заявник вказує, що відповідачем у зустрічній позовній заяві не надано допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчиняє перешкоди ОСОБА_4 у користуванні належної їй 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки навіть не бачив останню у спірній квартирі, відповідач не приходив до квартири разом із дитиною.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19 (провадження № 61-10953св21) та від 29 листопада 2021 року у справі № 755/18900/20, що були застосовані апеляційним судом в оскаржуваній постанові, що передбачено пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із відміткою у паспорті ОСОБА_1 з 17 лютого 1989 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та проживає за вказаною адресою (а. с. 14).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25 липня 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були власниками квартири за адресою:
АДРЕСА_3 у рівних частках (а. с. 16).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у справі № 759/1446/17 за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4, визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 (а. с. 19 - 20).
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 у рівних частках (а. с. 21 - 22).
Згідно із технічного паспорту на квартиру за 1994 рік вона складається з двох кімнат, має жилу площу 29,6 кв. м у тому числі кімната 1 площею 14,3 кв. м, кімната 2 площею 15,3 кв. м, кухня площею 7,0 кв. м, ванна кімната площею 2,0 кв. м, вбиральня площею 1,0 кв. м, коридор площею 4,5 кв. м, загальна площа 44,1 кв. м (а. с. 25).
Відповідно до плану квартири станом на 31 липня 2018 року, виконаного експертом-інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_7, у результаті здійснених перепланувань було змінено площу і порядкове позначення приміщень, зокрема житлова кімната 2 була зменшена до
14,0 кв. м, а житлова кімната 1 позначена як житлова кімната 4 з площею
14,8 кв. м (а. с. 49).
ОСОБА_3 з 21 листопада 1996 року зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_4 (а. с. 30, 43).
Відповідно до копії заяви адвоката Якімова В. А. в інтересах ОСОБА_3 до Святошинського УП ГУНП в м. Києві від 13 травня 2021 року адвокат просив прийняти заяву-повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 162, частиною першою