Постанова
Іменем України
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 213/2822/21
провадження № 61-8846св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ковалик Марина Федорівна, на заочне рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня
2023 року у складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів:
Агєєва О. В., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позовну заяву мотивовано тим, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя не склалося з тих підстав, що відповідач став вживати наркотичні препарати. Шлюб між сторонами у справі розірвано у 2011 році, з того часу відповідач з дитиною не спілкується, матеріальної допомоги на її утримання не надає, не піклується про її здоров`я та духовний розвиток, тобто свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків. На даний момент донька ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю за місце роботи в Італії. Дитина знаходиться на її повному утриманні.
У зв`язку з наведеним позивач просить позбавити відповідача батьківських прав та стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено, які дії чи бездіяльність відповідача свідчать про його ухилення від виконання свого обов`язку з виховання дитини, які фактичні обставини впливають на виконання батьком своїх обов`язків, з одночасним урахуванням поведінки обох батьків та їх ставлення до дитини, не встановлено, чи буде застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав відповідати якнайкращим інтересам дитини. Оскільки позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від матеріального утримання дитини, суд також дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення аліментів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 рокузаочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2023 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів та ухвалено нове в цій частині.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня
2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками щодо участі в утриманні та вихованні його доньки і умисне ухилення від їх виконання. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.
Отже суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів, оскільки сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Встановивши, що ОСОБА_3 тривалий час проживає окремо від батька, суд помилково відмовив у задоволенні позову у цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
До Верховного Суду 14 червня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та ухвалити нове, яким позов задовольнити в цій частині.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справа № 520/8264/19.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньки. Суди не звернули уваги на лист соціального працівника соціальної служби міста Больцано Італійської Республіки, відповідно до якого соціальна служба співпрацює ніколи не мала контактів з паном ОСОБА_5 та службі невідомо про прямі контакти між батьком і донькою ОСОБА_6 ; дочка визнає лише свою матір єдиною батьківською особою, не виражає жодного бажання контактувати з батьком, щодо якого має почуття розчарування, прийняття його хронічної та тривалої відсутності. Крім того, за позовом матері відповідача дитина була виселена із будинку у м. Кривому Розі, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 213/4914/21.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 18 листопада 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу
від 11 жовтня 2011 року. Від шлюбу у сторін народилася донька
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з наданими стороною позивача перекладами документів з італійської на українську мову, а саме відповіддю на заяву про надання допомоги
від 19 травня 2021 року, підписану ОСОБА_7, соціальним працівником соціальної служби Больцано, позивач з неповнолітньою донькою
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в місті Больцано провінції Больцано в Італійській Республіці. Соціальна служба співпрацює з пані ОСОБА_10 з листопада 2018 року, ніколи не мала контактів з паном ОСОБА_5, та службі невідомо про прямі контакти між батьком і донькою ОСОБА_6 . Дочка визнає лише свою матір єдиною батьківською особою, не виражає жодного бажання контактувати з батьком, щодо якого має почуття розчарування, прийняття його хронічної та тривалої відсутності. ОСОБА_11 співпрацювала дуже позитивно з соціальною службою, є уважною та відповідальною особою стосовно догляду за дітьми, економічно незалежною завдяки трудовій діяльності.
Згідно з довідкою голови вуличного комітету №5 за місцем реєстрації відповідача від 12 червня 2022 року, ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) не проживає, а мешкає в Італійській Республіці.
Орган опіки та піклування виконкому Інгулецького районної у місті ради у своєму повідомленні на ухвалу суду першої інстанції про витребування відповідного висновку від 15 лютого 2022 року зазначив про те, що оскільки відповідач хоч зареєстрований у м. Кривому Розі, однак проживає в Італійській Республиці, а тому неможливо з`ясувати його поведінку щодо участі у вихованні дитини, або ухиленні від виховання, та встановити, чи є така поведінка винною. При цьому орган опіки та піклування зазначив, що позовна заява та додані до неї документи не містять прямих доказів, на підставі яких можна дійти до беззаперечного висновку про винну поведінку ОСОБА_2 про те, що він свідомо злісно ухиляється від участі у вихованні своєї дочки та не має підстав для прийняття рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 .
Згідно контекстної довідки про місце проживання та сімейний стан
від 14 листопада 2022 року головне управління демографічної служби, враховуючи дані, внесені муніципалітетом Больцано, засвідчує, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у родині з наступним складом: ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13 .
Позиція Верховного Суду
Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").