Постанова
Іменем України
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 2-4856/10
провадження № 61-4587св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів),
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКРОУ КАПІТАЛ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, яку подала представниця - адвокатка Бордюженко Елла Ростиславівна, на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року в складі судді Кихтюка Р. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2023 року в складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (далі - Луцький ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ України (м. Львів)) та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування скарги зазначала, що в провадженні Луцького РВ ДВС у Луцькому районі перебував на виконанні виконавчий лист № 2-4856/10, виданий 09 червня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") заборгованості за кредитним договором у розмірі 259 359,26 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення (далі - ІТЗ) розгляду справи.
У межах виконавчого провадження, 25 серпня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт її майна та оголошення заборони на його відчуження, на підставі якої на все її майно накладено арешт.
Постановою державного виконавця від 27 грудня 2019 року виконавчий лист, виданий 09 червня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, повернуто стягувачу, оскільки у неї відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.
Однак, державним виконавцем не знято обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 серпня 2016 року.
Вважаючи дії державного виконавця такими, що порушують її права та законні інтереси, просила суд визнати протиправною бездіяльність Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ України (м. Львів) щодо неприпинення обтяження (незняття арешту), що зареєстроване 25 серпня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження - 16073075 (спеціальний розділ) та зобов`язати вчинити дії щодо вилучення вказаного запису.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 16 січня 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності органу ДВС щодо незняття арешту, накладеного постановою державного виконавця від 25 серпня 2016 року, оскільки боржницею на виконання судового рішення не сплачено судовий збір та витрат на ІТЗ розгляду справи та виконавчий збір.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
27 березня 2023 року ОСОБА_1 через свою представницю ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків, а саме: запропоновано заявниці звернутися до суду з новим клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням підстав для його поновлення, а також поданням доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
11 травня 2023 року на адресу Верховного Суду від представниці ОСОБА_1 - адвокатки Бордюженко Е. Р. надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яку подала представниця - адвокатка Бордюженко Е. Р., на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2023 року і витребувано матеріали цивільної справи № 2-4856/10 із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа № 2-4856/10 надійшла до Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що судами в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульовані у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі № 639/858/21 (провадження № 61-11506св22).
У червні 2023 року від Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУМЮ (м. Львів) надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, яку подала представниця - адвокатка Бордюженко Е. Р., у якому заявник просить відхилити касаційну скаргу та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують законності оскаржуваних судових рішень. У відзиві на касаційну скаргу зазначено, зокрема, що у частині третій резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 липня 2016 року № 51616752 вказано про стягнення з боржниці виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вони ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права.
Обставини, встановлені судами
Постановою старшого державного виконавця Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Будем С. Л. від 11 липня 2016 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-4856/10 про стягнення з боржниці ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № ML-А02/067/2008 у розмірі 259 359,26 грн, 850,00 грн судового збору, 60,00 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.
У пункті 2 цієї постанови боржниці запропоновано у семиденний строк з моменту відкриття виконавчого провадження самостійно виконати рішення суду.
25 серпня 2016 року старшим державним виконавцем Луцького РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Будем С. Л. винесено постанову про арешт майна боржниці та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржниці ОСОБА_1, крім магазину, загальною площею 75,8 кв. м (приміщення № 26) літери В-4, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця від 27 грудня 2019 року виконавчий лист, виданий 09 червня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, повернуто стягувачу (ПАТ "ОТП Банк") на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) - у боржниці відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.
10 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТзОВ "ОТП Факторинг Україна") у відповідності до статей 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України укладений договір купівлі-продажу кредитного портфеля. Згідно з договором ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором від 22 квітня 2008 року № ML-А02/067/2008, укладеним з ОСОБА_5 та договорами забезпечення.
06 липня 2021 року між ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКРОУ КАПІТАЛ" (далі - ТзОВ "ЕСКРОУ КАПІТАЛ") укладений договір факторингу, за змістом якого відступлено право грошової вимоги до боржників у розмірі заборгованості, яка виникла внаслідок укладення з боржником кредитного договору від 22 квітня 2008 року № ML-А02/067/2008.
23 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до органу ДВС із заявою про зняття арешту з належного їй нерухомого майна.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.