Постанова
Іменем України
23 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 748/1127/21
провадження № 61-3386св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішень про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4950/14-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_2 та передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 га із кадастровим номером 7425584900:06:000:6035 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
На підставі цього наказу, 16 липня 2018 року внесено відомості про спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 жовтня 2018 року № 6976, земельну ділянку із кадастровим номером 7425584900:06:000:6035 ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником спірної земельної ділянки вказаний ОСОБА_1 .
Прокурор зазначав, що оскаржуваний наказ прийнятий всупереч вимог статей 21, 58, 60, 84, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 88, 89 Водного кодексу України (далі - ВК України).
Згідно з інформацією Інституту водних проблем і меліорації Національної академії наук України від 30 квітня 2021 року № 228/06 земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035 знаходиться в межах прибережної захисної смуги (ПЗС) річки Річище, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду. Ширина прибережної захисної смуги (ПЗС) уздовж річки Річище щонайменше має становити 100 м.
Відповідно до інформації Державного науково-виробничого підприємства "Картографія" від 23 вересня 2020 року № 1036 встановлено, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7425584900:06:000:6035 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро) та належить до водного об`єкту загальнодержавного значення.
Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка незаконно відведена у власність ОСОБА_2 та в подальшому перейшла у власність ОСОБА_1 за рахунок земель водного фонду на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25?4950/14-18-сг, яке прийнято з перевищенням наданих законом повноважень та порушенням вимог закону.
На підставі наведеного, прокурор просив:
визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25?4950/14-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6035);
скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Реуса Р.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 жовтня 2018 року, індексний номер 43456606 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035;
усунути перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.
Чернігівський районний суд Чернігівської області протокольною ухвалою від 20 липня 2021 року задовольнив заяву заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про залучення до участі у справі правонаступника, замінив позивача з Чернігівської обласної державної адміністрації на Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2021 року, у складі судді Кухти В. О., позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25?4950/14-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6035).
Скасовано рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Реуса Р. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 жовтня 2018 року, індексний номер 43456606 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035.
Усунено перешкоди у здійсненні Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035, розташованої на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурор належними та допустимими доказами підтвердив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035 знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Річище, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро, що відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду та повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро), тому наявні правові підстави для визнання незаконним і скасування оскаржуваного наказу та задоволення похідних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом спору є як наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25-4950/14-18-сг, яким передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 7425584900:06:000:6035, так і обставини надання у приватну власність земельної ділянки водного фонду, як визначено у позові, для індивідуального садівництва ОСОБА_2 .
Отже, прокурором у цій конкретній справі помилково визначено статус ОСОБА_2 як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки вирішення вказаних позовних вимог по суті безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ОСОБА_2, якій оспорюваним наказом було передано спірну земельну ділянку у власність і яка була первісним власником спірної земельної ділянки, проте апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі інших осіб як відповідачів (співвідповідачів) чи заміни неналежного відповідача, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Апеляційний суд зауважив, що залучення ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є можливим тільки у разі коли рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї зі сторін правочину, проте предмет спору безпосередньо впливає на права та обов`язки ОСОБА_2, яка після передачі їй у власність спірної земельної ділянки уклала договір купівлі?продажу цієї земельної ділянки з ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі перший заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури просить скасувати постанову апеляційного суду і передатисправу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14?317цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14?2цс21).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Заявник у касаційній скарзі вказує на те, що власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оскаржуючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, оспорюючи договори або інші правочини, та вимагати повернути таку ділянку. Належним відповідачем у такому спорі є особа, права на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішення суду про задоволення негаторного позову передбачає внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача, але за умови, що право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.
Також заявник зазначав, що ОСОБА_2 під час розгляду справи не скористалась своїми правами та можливістю подавати документи, докази, висловлювати аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову, участі у розгляді справи не брала.
Крім того вказував, що за результатами розгляду Верховним Судом аналогічних вимог про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування, суд дійшов висновку, що він не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.
Таким чином, оскільки визнання незаконним та скасування наказу про надання у власність спірної земельної ділянки не є ефективним способом захисту, зокрема задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, тому судове рішення про задоволення позову в цій справі не вирішує питання про права та обов`язки першого набувача спірної земельної ділянки, а стосується виключно усунення перешкод, які чиняться відповідачем ОСОБА_1 .
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22).
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року поновлено провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 28 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,1200 га за рахунок земель запасу для індивідуального садівництва на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) та передати дану земельну ділянку у власність. До заяви додано проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру.
05 липня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено наказ № 25-4950/14-18-сг, яким:
затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_2 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;
надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6035) для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43456606 від 12 липня 2018 року 11:56:36 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 7425584900:06:000:6035, наданої для індивідуального садівництва, розташовану на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
10 жовтня 2018 року між ОСОБА_2, в інтересах якої діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_1, в інтересах якого діяв ОСОБА_4, був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 травня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, індексний номер 43456606 від 10 жовтня 2018 року.
На підтвердження позовних вимог прокурором додано до позовної заяви:
інформацію Державного науково-виробничого підприємства "Картографія" від 23 вересня 2020 року № 1036, згідно з якою спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7425584900:06:000:6035 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Річище (лівий рукав річки Дніпро);
інформацію Інституту водних проблем і меліорації НААН України від 30 квітня 2021 року № 228/06 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035 знаходиться в межах прибережної захисної смуги (ПЗС) річки Річище, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро і відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду;
інформацію Деснянського басейного управління водних ресурсів від 16 січня 2021 року про те, що згідно з Публічною кадастровою картою України земельна ділянка з кадастровим номером 7425584900:06:000:6035 знаходиться у водозбірному басейні річки Дніпро; згідно з картою Google вона розташована в безпосередній близькості від водного об`єкта "р. Речище", має прямий гідрологічний зв`язок з водами річки Дніпро та з врахуванням вимог пункту 3 статті 5 ВК України належить до водних об`єктів загальнодержавного значення; Паспорт водного об`єкта, проект землеустрою на встановлення прибережної захисної смуги "р. Речище" на замовлення Деснянського БУВР не розроблявся, на погодження не надавався; через відсутність будь-якої інформації, відображеної або задокументованої на будь-яких носіях, управління не може повідомити про приналежність вищезазначеної земельної ділянки до земель водного фонду.
За даними Державного водного кадастру річка Річище за класом об`єкту гідрографії є малою річкою, площа водозбору 1 тис. кв. км, належить до району басейну річки Дніпро.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає неповністю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що прокурором помилково визначено статус ОСОБА_2 як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки вирішення вказаних позовних вимог по суті безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ОСОБА_2, якій оспорюваним наказом було передано спірну земельну ділянку у власність і яка була первісним власником спірної земельної ділянки.
Натомість Верховний Суд неповністю погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи таке.
Щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
Як зазначалося вище, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор просив, зокрема, визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05 липня 2018 року № 25?4950/14-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер 7425584900:06:000:6035).
Разом з тим, відповідачами у позові зазначено ОСОБА_1 та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
ОСОБА_2 зазначена як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.