Постанова
Іменем України
(додаткова)
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 522/11266/17
провадження № 61-208св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі:Військова прокуратура Південного регіону України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву Державної казначейської служби України про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової прокуратури Південного регіону України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2020 року позов задоволено.
Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 062 675,00 грн, завдану незаконними діями органів досудового слідства.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу Військової прокуратури Південного регіону України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 травня 2020 року змінено.
Викладено мотивувальну частину рішення в редакції мотивувальної частини постанови.
Викладено резолютивну частину рішення суду першої інстанції у наступній редакції: "Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 1 062 675,00 грн, завданої незаконними діями органів досудового слідства".
У січні 2022 року Державна казначейська служба України звернулася до суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
У червні 2022 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційні скарги Державної казначейської служби України та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (Військової прокуратури Південного регіону України) задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2021 рокузмінено.
Мотивувальні частини рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 18 травня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду
від 02 грудня 2021 року викладено в редакції цієї постанови.
Викладено резолютивну частину постанови Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року в такій редакції: "Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 306 995 грн (триста шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок компенсації на відшкодування моральної шкоди".
Державна казначейська служба України звернулася до Верховного Суду із заявою, у якій просить ухвалити додаткове рішення у цій справі щодо розподілу судових витрат за наслідками перегляду касаційної скарги Державної казначейської служби України.
Заявник вказуває, що у зв`язку зі зміною судом касаційної інстанції судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та зменшенням розміру відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, підлягає зменшенню і сума стягнутого з відповідача судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги, виходячи із розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до платіжних доручень від 04 лютого 2022 року № 112 Державна казначейська служба України понесла судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 16 000,00 грн. Заявник вважає, що у зв`язку зі зменшенням судом касаційної інстанції суми відшкодування моральної шкоди, виникла потреба у вирішенні судом питання розподілу судових витрат.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).