ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1341/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі
за позовом керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області,
2) Харківської районної військової адміністрації Харківської області,
3) Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра",
4) Вільхівської сільської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Державне підприємство "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України",
2) Національна академія аграрних наук України,
про визнання незаконними та скасування розпорядження та наказу, визнання недійсними договорів та зобов`язання повернути земельні ділянки.
У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Підяш О. С. та представники Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" - Кириченко Н. О., Тобота Ю. С., Крохмальова Я. Е., Лошаков Д. С.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2022 року керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор та/або позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - Держгеокадастр та/або відповідач-1), Харківської районної військової адміністрації Харківської області (далі - Адміністрація та/або відповідач-2), Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" (далі - ПСП "Деметра" та/або відповідач-3), Вільхівської сільської ради (далі - Сільрада та/або відповідач-4), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації (далі - Харківська РДА) від 08.06.2006 № 1010 "Про надання земельних ділянок ПСП "Деметра" (далі - спірне розпорядження № 1010);
- визнати недійсним договір оренди землі від 28.09.2006, укладений між Харківською РДА та ПСП "Деметра" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:018:0031 площею 0,4843 га, зареєстрований в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.10.2006 № 040670300014;
- визнати недійсним договір оренди землі від 28.09.2006, укладений між Харківською РДА та ПСП "Деметра" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0006 площею 2,9058 га, зареєстрований в Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2006 № 040670300015;
- визнати незаконним та скасувати наказ Держгеокадастру від 15.12.2020 № 41-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі Вільхівській сільській раді земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0006 (далі - спірний наказ № 41-ОТГ);
- зобов`язати ПСП "Деметра" та Харківську РДА повернути Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:018:0031 площею 0,4843 га;
- зобов`язати ПСП "Деметра" та Вільхівську сільську раду повернути Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0006 площею 2,9058 га.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначав, що Харківською окружною прокуратурою Харківської області з метою вжиття заходів представницького характеру опрацьовано інформацію щодо передачі у власність фізичним та юридичним особам земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі - ДП "ДГ "Кутузівка"). ДП "ДГ "Кутузівка" створено з метою здійснення науково-дослідної діяльності у сфері сільського господарства. Земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ДП "ДГ "Кутузівка" використовуються для забезпечення наукової діяльності Національної академії аграрних наук України (далі - НААН та/або Академія). Відповідно до пункту 4.4. Статуту ДП "ДГ "Кутузівка" земельні ділянки надані в постійне користування ДП "ДГ "Кутузівка" для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських угідь, кормів для племінних тварин та пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю. Прокурор звернув увагу, що у постійному користуванні ДП "ДГ "Кутузівка" перебувало 3574,0 га землі (державний акт на право постійного користування серії І-ХР- №002291). При цьому посилаючись на приписи статті 150 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) прокурор зазначав, що за змістом вказаної статті землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель, а тому, спірні земельні ділянки, які перебувають у користуванні ДП "ДГ "Кутузівка" відповідно до пункту "г" частини 3, пункту "е" частини 4 статті 84, статті 150 ЗК України належать до особливо цінних земель та не можуть бути передані в комунальну та приватну власність. Крім того, такі землі підпадають під особливий порядок їх вилучення відповідно до вимог статті 150 ЗК України. Посилаючись на акт від 01.06.201 № 07-10/13 8, складений Північно-Східним офісом Держаудитслужби за результатом проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "ДГ "Кутузівка", прокурор зазначив, що має місце факт вилучення із постійного користування ДП "ДГ "Кутузівка" значної частини земельних ділянок. Відтак, за твердженням прокурора, в порушення приписів законодавства, що регулюють підстави вилучення земельних ділянок, які відносяться до земель державної власності та які не можуть бути передані до комунальної та приватної власності, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157300:01:018:0031, 6325157300:01:001:0006, що знаходяться в межах державного акта ДП "ДГ "Кутузівка" та власником яких є держава, не могли бути вилучені Харківською РДА на підставі спірного розпорядження № 1010 та передані в комунальну власність на підставі спірного наказу № 41-ОТГ, а в подальшому передані в оренду ПСП "Деметра". У зв`язку з цим Прокурор вважав, що спірні договори оренди землі від 28.09.2006 є недійсними та підлягають скасуванню, а земельні ділянки поверненню Держгеокадастру, як особі, уповноважій державою для розпорядження земельними ділянками.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 у справі № 922/1341/22 (суддя Погорелова О. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Рішення місцевого господарського суду аргументовано тим, що реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави у сфері земельних відносин, Прокурором доведено підстави для представництва інтересів держави у суді.
Щодо вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження № 1010, місцевий господарський суд, надавши правовий аналіз положенням статей 22, 149, 150 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", дійшов висновку, що до компетенції Харківської РДА належало вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання. Виняток становлять лише особливо цінні земельні ділянки державної власності, вилучення котрих віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Твердження Прокурора про те, що спірні земельні ділянки на час їх вилучення відносилися до особливо цінних земель в силу положень статей 84, 150 ЗК України, визнано судом необґрунтованими, оскільки згідно державного акта на право постійного користування землею серія І-ХР №002291, Дослідному господарству "Кутузівка" Інституту тваринництва на території Кулиничівської селищної ради надано в постійне користування земельну ділянку площею 3574,0 га, для сільськогосподарського виробництва, а тому, в силу положень статті 22 ЗК України, вона є землею сільськогосподарського призначення. У той же час, не всі землі сільськогосподарського призначення, які передані в користування навчально-дослідних установ та закладів є особливо цінними, оскільки особливо цінними є лише землі дослідних полів цих установ, як то визначено у статті 150 ЗК України.
Надавши оцінку порівняльним відомостям складу земельних угідь, які знаходяться в межах ДП "ДГ "Кутузівка", умовам спірних договорів оренди землі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на час видачі оскаржуваного розпорядження № 1010 спірні земельні ділянки не могли відноситися до особливо цінних земель ні за їх якісними показниками, ні через їх не віднесення до дослідних полів. Оскільки прокурором не доведено факт віднесення спірних земельних ділянок до особливо цінних земель, а Харківська РДА, приймаючи оскаржуване розпорядження, не вийшла за межі наданих їй повноважень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі від 28.09.2006 та зобов`язання повернути спірні земельні ділянки, місцевий господарський суд виходив з того, що окрім посилань на незаконність розпорядження № 1010, які відхилені судом, Прокурор не навів інших підстав, у розумінні положень статті 203 ЦК України, для визнання недійсними спірних договорів оренди землі. Ураховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 41-ОТГ, місцевий господарський суд, із посиланнями на положення статті 117 ЗК України зазначив, що Держгеокадастр, видавши спірний наказ, яким передав у комунальну власність Вільхівської територіальної громади Вільхівської сільської ради 58 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3353,9211 га, які розташовані за межами населених пунктів Сільради на території Харківського району Харківської області, діяв в межах повноважень та відповідно до вимог земельного законодавства. Зважаючи на наведені підстави та враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, як необґрунтованого.
Щодо заяви ПСП "Деметра" про застосування позовної давності, місцевий господарський суд виходив з того, що судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідачів, що мало наслідком відмову у позові по суті спору, а не з підстав пропущення строку позовної давності.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 922/1341/22 (Лакіза В. В. - головуючий, судді Бородіна Л. І., Плахов О. В.) рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 у справі № 922/1341/22 скасоване; прийнято нове рішення; позовні вимоги задоволено частково; визнано незаконним та скасовано наказ № 41-ОТГ в частині передачі Вільхівській сільській раді земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0006; зобов`язано ПСП "Деметра" та Харківську РДА повернути Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:018:0031 площею 0,4843 га; зобов`язано ПСП "Деметра" та Вільхівську сільську раду повернути Держгеокадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0006 площею 2,9058 га; в іншій частині позову відмовлено.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що у цій справі спірні земельні ділянки належать до земель науково-дослідної установи, при цьому, виходячи з приписів статті 150 ЗК України землі дослідних полів науково-дослідних установ є особливо цінним землями. Статус спірних земельних ділянок першочергово визначається тим, що вони розташовуються в межах науково-дослідної установи, отже, мають особливий правовий статус відповідно до вимог земельного законодавства, цільове призначення відповідних територій, як земель науково-дослідної установи, є незмінним. Отже, оскільки, надані ДП "ДГ "Кутузівка" земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель, розпорядження ними можливе лише у порядку, визначеному законодавством. При цьому, вилучення особливо цінних земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні, припинення права постійного користування ними, припинення права державної власності та права постійного користування здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України. У відповідності зі статтею 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", а також пунктом 4.5. Статуту ДП "ДГ "Кутузівка" вилучення спірних земельних ділянок Харківською РДА мало відбуватися за отримання згоди Президії Академії НААН України. Крім цього, правовий статус земель, закріплених за науково-дослідними установами регулюється положеннями Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Статутом НААН України та Статутом ДП "ДГ "Кутузівка".
Оскільки, Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення, припинення права постійного користування спірних земельних ділянок не приймалося та матеріали справи не містять належних доказів надання Президією УААН згоди на вилучення таких земельних ділянок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне розпорядження № 1010 прийнято не у встановленому законом порядку та без належного погодження із Академією, що мало наслідком передачу земельних ділянок в оренду за відсутністю такого погодження з уповноваженим органом.
Водночас, посилаючись на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення РДА є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а тому, скасування такого акта не породжує правових наслідків для власника. Виходячи з наведеного та враховуючи інформацію Держгеокадастру, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування розпорядження № 1010, оскільки обраний Прокурором спосіб захисту є неефективним та неналежним способом захисту, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення прав держави.
Щодо правомірності прийняття спірного наказу № 41-ОТГ, суд апеляційної інстанції із посиланнями на приписи пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", статті 15-1, частин 1, 2 статті 117, частин 4, 8 статті 122, 149, 150 ЗК України, пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" зазначив, що повноваження щодо вилучення із державної власності земель, які передані у користування науково-дослідних установ НААН України та належать до особливо цінних земель, відносяться до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Таким чином, Держгеокадастр, будучи наділеним відповідними повноваженнями як орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин щодо розпорядження земельними ділянками, здійснив передачу спірної земельної ділянки до земель комунальної власності з порушенням порядку, встановленому земельним законодавством, у той час як такі повноваження мали лише Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України. Таким чином, спірним наказом № 41-ОТГ Держгеокадастру, фактично припинено право постійного користування держави особливо цінною земельною ділянкою державної форми власності з кадастровим номером 6325157300:01:001:0006, передано її до комунальної власності та здійснено її реєстрацію за Сільрадою. Держгеокадастр будучи наділений державою повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками діяв у силу покладених на нього обов`язків, у той же час порушив порядок передачі земельної ділянки, яка мала статус особливо цінних земель. За таких підстав, наказ № 41-ОТГ, як розпорядчий акт органу державної влади, є таким, що порушує право власності держави, у зв`язку з чим вимога про визнання недійсним та скасування наказу, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав держави є належним способом захисту, а тому така вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанцій також посилаючись на положення статей 387, 388, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 140- 149 ЗК України зазначив, що встановлені у справі обставини підтверджують, що власник земельних ділянок в особі держави не виявляв волю на відчуження спірних земельних ділянок на користь інших осіб. У зв`язку з цим, в даному випадку власник майна в особі держави має право на захист цього порушеного права.
Крім того, з урахуванням приписів земельного законодавства, Харківська РДА та Держгеокадастр хоча і мали відповідний обсяг повноважень на розпорядження земельними ділянками державної форми власності, в той же час, здійснили свої повноваження не в порядку, встановленому законом для вилучення та передачі спірних земельних ділянок як особливо цінних земель. Такі повноваження мали лише Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України, а тому статус цих земельних ділянок не змінився до теперішнього часу, а титульним власником спірних земельних ділянок залишається держава в особі уповноваженого органу. Оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння власника - держави Україна та поза волею власника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки від добросовісного набувача. Апеляційний господарський суд зазначив, що вимоги Прокурора про зобов`язання повернути спірні земельні ділянки у власність держави в особі Держгеокадастру із чужого незаконного володіння, в даному випадку з володіння Харківської РДА, Сільради та ПСП "Деметра", є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки призведуть до поновлення порушених прав власника таких земельних ділянок, а саме, держави.
Суд апеляційної інстанції акцентував також увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. За таких підстав, вимоги Прокурора про визнання недійсними спірних договорів оренди землі не призведуть до поновлення порушеного права держави, а тому є неналежним способом захисту прав позивача. У зв`язку з чим, у задоволенні позову Прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі від 28.09.2006, укладених між Харківською РДА та ПСП "Деметра" відмовив.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що матеріалами справи та наданими Прокурором доказами повністю підтверджується, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які належать до особливо цінних земель, передані в користування не з волі законного власника та не на підставі законного, прийнятого компетентним органом рішення про її передачу в користування. Отже, зобов`язання ПСП "Деметра" повернути спірні земельні ділянки не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У даній справі позбавлення набувача права користування землею та передбачене законом повернення земельної ділянки у власність держави є пропорційним втручанням у право на мирне володіння майном з боку держави, а отже є законним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у господарському процесі (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання зустрічного позову, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) ПСП "Деметра" не позбавлено можливості заявити до власника земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельних ділянок, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 922/1341/22, ПСП "Деметра" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2023 - залишити в силі.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме положень статей 22, 24. частини 1 статті 150 ЗК України щодо визначення належності земельної ділянки до особливо цінних земель - земель дослідних полів науково-дослідних установ у розрізі питань: 1) Чи всі землі сільськогосподарського призначення, які передані в користування навчально- дослідних установ та закладів є особливо цінними?; 2) Якими категоріями (критеріями) визначається належність земельних ділянок до земель дослідних полів науково-дослідних установ - категорією землі, цільовим призначенням земельної ділянки, розташованими на ній об`єктами, якісними характеристиками землі, метою використання та завданнями, які виконуються науково-дослідною установою, якій вони надані у користування?
3.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме:
- положень статей 76, 79 ГПК України щодо стандартів доказування, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, вказуючи на те, що судом апеляційної інстанції помилково встановлено відсутність у матеріалах справи доказів надання Президією УААН згоди на вилучення спірних земельних ділянок;
- положень статті 14, частини 2 статті 237, частини 5 статті 269 ГПК України щодо обов`язку суду ухвалювати рішення в межах заявлених предмета та підстав позову та заборони суду самостійно обирати правову підставу позову (у даному разі віндикаційний позов, замість пред`явленого прокурором негаторного), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального права, викладених у постановах від 20.10.2021 у справі № 490/10660/15-ц, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц, від 28.03.2023 у справі № 914/4108/21;
- положень статей 257-261 ЦК України щодо обов`язку суду вирішити питання про застосування наслідків спливу позовної давності якщо господарським судом визнано обґрунтованими, та щодо застосування позовної давності до вимог за віндикаційним позовом, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 29.09.2020 у справі № 648/533/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18, від 23.07.2020 у справі № 910/19932/17, від 12.02.2020 у справі № 910/21805/16. У контексті наведених доводів скаржник зауважує, що апеляційний господарський суд, визнавши порушення прав позивача, заяву ПСП "Деметра" про застосування позовної давності проігнорував, оцінки їй не надав, як і не надав оцінки тому факту, що Прокурор жодним чином не відреагував на цю заяву, клопотання про поновлення строку суду не надав, причин пропуску строку звернення до суду не назвав. Скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд не досліджував питання застосування позовної давності до спірних правовідносин, питань Прокурору, направлених на з`ясування причин, що понудили його звернутися з позовом через 16 років після передачі спірних земельних ділянок, та коли він довідався або міг довідатися про порушення права, не ставив.
3.5. Скаржник акцентує увагу на тому, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та "Ґаші проти Хорватії, Трґо проти Хорватії"). Наявність порушень з боку органу публічної влади при укладанні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна особи, яка жодних порушень не вчинила (рішення Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України").
З наведеного слідує, що в будь-якому випадку позбавлення правомірно набутого ПСП "Деметра" права оренди на земельні ділянки, яке належним чином виконує договірні зобов`язання, не ґрунтується на законі та суперечить приписам статті 9 Конституції України, статей 17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та положенням Конвенції, та є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном.
У зв`язку з викладеним скаржник вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та зробив законний та обґрунтований висновк, що на момент видачі оскаржуваного розпорядження № 1010 спірні земельні ділянки не могли відноситися до особливо цінних земель ані за їх якісними показниками, ані через їх не віднесення до дослідних полів. Ураховуючи викладене, беручи до уваги факт недоведеності Прокурором належними доказами віднесення спірних земельних ділянок до особливо цінних земель, суд дійшов до висновку, що Харківська РДА, приймаючи оскаржуване розпорядження, не вийшла за межі наданих їй повноважень, а тому, позовні вимоги Прокурора не підлягають до задоволенню. Водночас апеляційний господарський суд помилково скасував це рішення, що відповідає закону, внаслідок неправильного застосування вказаних норм матеріального та процесуального права.
3.6. Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що постановою суду покладено обов`язок повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:018:0031 органу, якого не існує - Харківську РДА, у той час як відповідачем визначено Адміністрацію.
3.7. 07.07.2023 на адресу Верховного Суду ПСП "Деметра" надало доповнення до касаційної скарги в яких скаржник просить оскаржувану постанову скасувати, а позовну заяву - залишити без розгляду, на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень частини 1 статті 298 ГПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 288 ГПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, скаржник оскаржує до суду касаційної інстанції постанову від 11.05.2023 (повний текст складено 22.05.2023). Доповнення до касаційної скарги надіслані відповідачем до Верховного Суду 03.07.2023, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку на їх подання.