ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 164/325/20
провадження № 51-466 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030160000456, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, згідно із ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 24 травня 2022 року та за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року і ухвалу Рівненського апеляційного суду від 24 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з 23 грудня 2019 року по 8 січня 2020 року та з 7 травня по 17 грудня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 24 травня 2022року вирок змінив: на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року за ч. 1 ст. 186 КК, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року, визначив ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 7 років.Зарахував у строк цього покарання повністю відбуте покарання за вироком Ківерцівського районного суду від 14 грудня 2020 року. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 22 грудня 2019 року приблизно о 22:00, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на території подвір`я будинку АДРЕСА_1, після відмови ОСОБА_8 добровільно відчинити йому двері до помешкання, з метою незаконного заволодіння грошима потерпілого пошкодив стулку вікна будинку, крізь яке протиправно проник до помешкання, де двічі вдарив його в обличчя і незаконно заволодів його грошима в сумі 677 грн, які після застосування насильства відкрито викрав зі столу в кімнаті потерпілого. У результаті нападу потерпілому ОСОБА_8, котрий є особою похилого віку та фізично слабшим за нападника, були заподіяні легкі тілесні ушкодження, у тому числі й ті, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з рішенням апеляційного суду, просить скасувати його і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, щосуд апеляційної інстанції:
- безпідставно не застосував положень ч. 4 ст. 70 КК щодо вироку Маневицького районного суду від 27 лютого 2020 року;
- необґрунтовано зазначив про необхідність самостійного виконання вищезазначеного вироку на підставі положень ч. 3 ст. 72 КК, що суперечить позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові у справі від 20 листопада 2018 року № 169/368/17;
- постановив рішення у формі ухвали про зміну вироку та застосування положень ч. 4 ст. 70 КК, чим фактично погіршив становище засудженого, оскільки вказана норма закону не була застосована при призначенні покарання судом першої інстанції, що є істотним порушенням КПК та відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є безумовною підставою для скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 24 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що:
- дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст. 355 КК, оскільки, на думку захисника, засуджений вчинив кримінально карані діяння, які виразилися у примушуванні потерпілого до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу, що підтверджується показаннями самого засудженого, який заперечував вчинення ним розбою, назвав мотиви та мету своїх дій - забрати борг і заперечив заволодіння грошима потерпілого. При цьому останній показав суду, що не бачив, як і коли ОСОБА_6 викрав гроші;
- судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з неправильною правовою оцінкою і порушенням загальних засад кримінального провадження, якими є верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведення вини;
- висновки суду про те, що підстав сумніватись у правдивості показань потерпілого немає через відсутність мотивів у останнього для обмови чи наклепу на ОСОБА_6, є нелогічними, оскільки, на думку захисника, сам факт заподіяння тілесних ушкоджень засудженим потерпілому дає підстави для неприязних стосунків між ними, в поєднанні з послідовними та підтвердженими показаннями ОСОБА_6 про існування боргових зобов`язань, які ОСОБА_8 не бажав виконувати;
- у вироку суду не зазначено, на чому ґрунтується висновок про те, що ОСОБА_6 відкрито викрав зі столу у кімнаті потерпілого гроші у сумі 677 грн. Місцевий суд не мотивував також висновків про те, що обвинувачений, проникаючи у житловий будинок потерпілого та завдаючи йому тілесних ушкоджень, керувався корисливим мотивом і здійснював це з метою незаконного заволодіння грошима;
- постановлення судом обвинувального вироку на припущеннях є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а не усунуті поза розумним сумнівом припущення перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і призвели до безпідставного засудження ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК.
Крім того, захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- не перевірив доводів сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 ;
- провів розгляд провадження без виклику потерпілого, внаслідок чого захист був позбавлений можливості з`ясувати в апеляційній інстанції причини непослідовності його показань, що впливають на правову оцінку, чим, на переконання захисту, була допущена неповнота судового розгляду;
- послався на те, що показання потерпілого ОСОБА_8 узгоджуються із протоколами інших слідчих дій за його участю. Проте безпосередньо у судовому засіданні суд під час апеляційного розгляду матеріали кримінального провадження не досліджував.
Водночас у касаційній скарзі захисник посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, при цьому висуваючи свою версію подій.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник та засуджений підтримали вимоги, викладені в касаційній скарзі захисника, і частково підтримали касаційну скаргу прокурора у частині вимог щодо скасування ухвали апеляційного суду;
- прокурор підтримав вимоги касаційної скарги сторони обвинувачення і заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Таким чином, при розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням положень статей 433, 438 КПК не є предметом дослідження Суду доводи у касаційній скарзі захисника щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оцінки доказів, а саме такі доводи:
- показання потерпілого суперечать матеріалам провадження, зокрема протоколу огляду місця події з фототаблицями до нього;
- на неодноразові запитання прокурора і захисника потерпілий в категоричній формі вказав, що не бачив, як ОСОБА_6 брав гроші зі столу. Він лише припускає, що їх взяв обвинувачений, оскільки зранку їх там не виявив;
- показання ОСОБА_8 є сумнівними тому, що в ході досудового розслідування кримінального провадження та розгляду справи судом він вказував на різні суми викрадених коштів;
- свідок ОСОБА_9 та інші свідки у справі не були присутні під час вчинення злочину;
- об`єктивних даних, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_6 розбійного нападу, в матеріалах кримінальної справи немає, а висновки судових експертиз, котрі досліджені судом, також не встановлюють таких обставин, а лише підтверджують те, чого не заперечує сам засуджений.
Разом з тим, як убачається з вироку, суд першої інстанції на обґрунтування винуватості ОСОБА_6, крім іншого, послався на показання:
-самого обвинуваченого, який не заперечував, що у вечір події прийшов до потерпілого, котрий є його сусідом, та попросив грошей на хліб, оскільки потерпілий мав борг перед його батьком. На це потерпілий відповів, що нічого йому не винен. Тоді він через вікно, яке перед цим випало від його дій, проник на кухню. Потерпілий намагався його вдарити, однак він ухилився, й у відповідь на образи заподіяв йому два удари в ліву ділянку обличчя спочатку - долонею, а потім - кулаком. Від удару потерпілий упав. Він допоміг йому піднятися й провів у кімнату, де потерпілий обіперся на грубку чи шафу. У кімнаті було вимкнене світло, однак освітлення потрапляло туди із кухні. Бачив стіл навпроти вхідних дверей за 1-2 метри від себе, однак до нього не підходив. Оскільки потерпілий продовжував його ображати, він вийшов із будинку через те саме вікно в кухні. Повернувшись додому, повідомив батькові, що грошей у потерпілого немає;
- потерпілого ОСОБА_8 про те, що він проживає один. Його сусід ОСОБА_6 у неділю 22 грудня 2019 року приблизно о 22:00 спочатку близько п`яти хвилин стукав у вхідні двері його будинку, намагаючись їх відчинити, й прохаючи, при цьому, дати грошей на пляшку горілки. Оскільки двері були підперті з внутрішньої сторони дерев`яним кілком, відчинити їх ОСОБА_6 не зміг, тому вибив скло у дерев`яному вікні біля дверей та, вирвавши його частину, проник у будинок. Зрозумівши, що ОСОБА_6 проник у будинок, потерпілий піднявся із ліжка та ввімкнув світло на стіні біля дверей. У той момент у кімнату зайшов ОСОБА_6 і двічі ударив його кулаком в обличчя, від чого на брові виникла рана, яка кровила, а він (потерпілий) упав на дерев`яний стілець біля столу. Обвинувачений підійшов до столу. Коли він підвівся, то виявив, що зі стола зникли гроші в сумі 677 грн. Напередодні, в суботу, отримав пенсію близько 1400 грн. Тоді ж у суботу розрахувався у магазині за придбані раніше у борг продукти і з односельчанами за придбану в них картоплю. Решту пенсії, а саме 677 грн, поклав на столі в кімнаті, і ввечері 22 грудня 2019 року ці кошти перерахував. Оскільки не мав телефона, поліцію в той вечір не викликав, на вулицю не виходив, бо в темряві погано бачить. Зранку наступного дня до нього прийшов сусід ОСОБА_9, якому він розповів про подію, що сталася напередодні ввечері. На його прохання ОСОБА_9 викликав поліцію. Зазначив, що того вечора перед подією та наступного дня зранку до приходу свідка ОСОБА_9 до нього в будинок ніхто не заходив. Заперечив наявність будь-яких боргових зобов`язань перед обвинуваченим;
- свідка ОСОБА_9, який пояснив, що його сестра, подвір`я якої межує з подвір`ям потерпілого, повідомила його про те, що в будинку ОСОБА_8 помітила розбите скло, а напередодні ввечері чула крики. Прийшовши зранку до будинку потерпілого, він побачив, що частина віконної рами лежить на підвіконні, а всередині приміщення на підлозі - скло. Через відкриті вхідні двері зайшов у будинок, на підлозі, дверях бачив кров, у кімнаті на ліжку лежав ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями на обличчі, яких за день до того у нього він не бачив. Останній повідомив, що ОСОБА_6 стукав у двері, вікно, просив гроші, однак він не відкривав, тому ОСОБА_6 заліз через вікно, побив потерпілого і забрав гроші, в сумі близько 1000 грн, хоча пізніше з`ясувалося, що 600-700 грн. На прохання ОСОБА_8 викликав поліцію;
- свідка ОСОБА_10 про те, що ввечері близько 20:00 в день, коли сталася подія, він попросив сина піти до ОСОБА_8, який проживає по сусідству, позичити хліба. Проте згодом свідок, на уточнювальні запитання дав показання про те, що відправив сина до потерпілого позичити гроші на хліб. Про борг ОСОБА_8 синові не казав, бо знав, що у потерпілого немає грошей його віддати. Приблизно через 10-15 хвилин син повернувся, повідомивши, що в потерпілого грошей немає, й ліг спати. Наступного дня син розповів, що потерпілий, почувши стук у двері, став нецензурно його ображати, у відповідь на що він заліз через вікно у будинок й ударив ОСОБА_8 в обличчя. Ствердив, що йому достеменно відомо про те, що потерпілий отримує пенсію 20 числа щомісяця, однак протягом 2-3 днів кошти він витрачав. ОСОБА_8 в темну пору доби погано бачить, тому ввечері нікуди не ходить. За два тижні до події позичив потерпілому гроші (спочатку сказав про 300 грн, пізніше на запитання захисника - 100 грн).