Постанова
іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 456/4259/19
провадження № 51-2857 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140130001106, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.
На підставі частини 5 статті 74, пункту 1 частини 1 статті 49 КК звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 8 764,42 грн, моральну шкоду в сумі 20 000 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
В іншій частині цивільний позов залишено без задоволення.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
12 вересня 2019 року приблизно о 08:30 ОСОБА_6, знаходячись поблизу свого городу, який розташований позаду його господарства за адресою: АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході словесного конфлікту, що виник раптово, умисно завдав один удар кулаком руки по правій частині обличчя ОСОБА_7, внаслідок чого потерпілий не втримався на ногах та впав на землю. Надалі, ОСОБА_6 завдав ОСОБА_7 декілька ударів ногами по різних частинах тіла, зокрема, грудній клітці, руках та ногах, внаслідок чого заподіяв останньому тілесних ушкоджень у вигляді синців на нижній повіці правого ока, на лівому плечі, на грудній клітці зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, авирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 вересня 2022 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подає
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вказані судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Обґрунтовує тим, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення він не вчиняв, умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не завдавав, а конфлікт було спровоковано самим потерпілим. Вказує на те, що суд першої інстанції неправильно та неповно виклав його пояснення у своєму рішенні.
Крім того, зазначає про те, що суд безпідставно взяв до уваги показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які не були очевидцями конфлікту, і є близькими родичами потерпілого та зацікавленими особами.
Також, засуджений посилається на те, що судом безпідставно відмовлено йому у допиті в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, залучених як понятих до огляду місця події, та свідка ОСОБА_13 .
Вважає неналежними доказами протокол огляду місця події від 16 вересня 2019 року, оскільки такий доказ в суді першої інстанції не досліджувався, протокол огляду предмету від 14 вересня 2019 року, так як в суді не досліджено коли і ким зроблені фотографії, чи немає на фотографіях або на обличчі особи, яку фотографують, ретуші чи інших слідів підробки. При цьому, на думку засудженого, неналежним доказом є також висновок експерта № 183 від 19 вересня 2019 року в зв`язку з тим, що медичні документи потерпілого ОСОБА_7 не вилучались у встановленому порядку на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, а тому судово-медична експертиза проведена без оригіналів медичних документів. При цьому, на думку засудженого, представлена експерту потерпілим довідка № 3305 з травмпункту Стрийської центральної районної лікарні, не є доказом, отриманим в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК).
Також, зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 8764,42 грн, так як вважає, що всі затрати на лікування потерпілого пов`язані з хірургічним втручанням після 24 жовтня 2019 року, а саме видалення субдуральної гематоми з дислокацією мозкових структур, тобто хронічним захворюванням, яке не пов`язане з подіями 12 вересня 2019 року. Стверджує про те, що в матеріалах провадження відсутні оригінали медичних документів, листи призначень ліків, а тому суд не міг перевірити реальність та необхідність придбання вказаних потерпілим ліків.
До того ж, на думку засудженого, моральна шкода в розмірі 20 000 грн є явно несправедливою та незаконною.
Водночас, засуджений зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надав вичерпні відповіді на доводи його апеляційної скарги, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до статті 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
У касаційній скарзі засуджений, серед іншого, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі статями 433,438 КПК не є предметом перевірки в касаційному порядку. А тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об`єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення засудженим.
Так, в основу вироку суд першої інстанції обґрунтовано поклав показання потерпілого ОСОБА_7, який пояснив, що в нього з ОСОБА_6 недоброзичливі відносини та 12 вересня 2019 року останній завдав йому удару, після чого він впав, а засуджений з силою бив його ногами по голові; показання свідка ОСОБА_8, доньки потерпілого, яка зазначила про те, що 12 вересня 2019 року бачила, як засуджений підійшов до потерпілого та вдарив його в обличчя, після чого її батько впав, а ОСОБА_6 почав його бити, повідомила, що у потерпілого була побита голова, обличчя, грудна клітка та руки; показання ОСОБА_9 та ОСОБА_14, які не бачили самої події, але чули крики, а коли прийшов потерпілий, бачили, що у нього сліди крові на обличчі.
При цьому, що стосується показання засудженого ОСОБА_6 про те, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення він не вчиняв, то суд першої інстанції вважав, що вина останнього доведена в повному обсязі сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та перевірених в судовому засіданні доказів.
Зокрема, суд першої інстанції ретельно дослідив письмові докази, а саме: протокол огляду місця події від 16 вересня 2019 року з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що місцем події вчинення кримінального правопорушення була ділянка території, яка розташована позаду господарства ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 ; протокол огляду предмету від 14 вересня 2019 року, відповідно якого оглянуто дві розпечатані фотографії на глянцевому фотопапері та під час перегляду встановлено, що на них зафіксовано ОСОБА_7 зі слідами крові на обличчі, шиї та футболці; протокол проведення слідчого експерименту від 29 жовтня 2019 року, в якому зазначено про те, що в приміщенні Стрийської центральної районної лікарні в палаті № 7 травматологічного відділення потерпілим ОСОБА_7 було відтворено обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення; висновок експерта № 183 від 19 вересня 2019 року, згідно з яким при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_7 виявлено синці: на нижній повіці правого ока, на лівому плечі, на грудній клітці зліва, які утворились від дії тупих твердих предметів, не характерних для утворення їх в момент падіння з висоти власного росту, та по давності спричинення можуть відповідати події 12 вересня 2019 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження.
Крім того, місцевий суд оцінив показання експерта ОСОБА_15, який вказаний висновок № 183 від 19 вересня 2019 року підтримав та пояснив, що з урахуванням записів лікарів, утворення ушкоджень, повністю можуть відповідати даті, вказаній у висновку. Також, експерт вказав на те, що потерпілого він оглядав особисто, при цьому пов`язати черепно-мозкову травму з подіями важко, оскільки таке питання не порушувалось, а на час проведення експертизи потерпілий ні на що не скаржився, під час огляду неврологічна симптоматика була в нормі.
Отже, оцінивши в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вина засудженого доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковано за частиною 1 статті 125 КК.