Постанова
Іменем України
18 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 442/82/22
провадження № 61-4022св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Роксолана Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2022 року під головуванням судді Коваля Р. Г. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Роксолана Василівна, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили визначити спадкоємцям ОСОБА_1, ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті їх батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю у два місяці з дня набрання рішення суду законної сили.
Позов мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4, а вони - діти спадкодавця, після смерті останнього повинні були успадкувати майно, що належало померлому за життя, проте реалізувати своє право на спадкування їм не вдалося. Вони пропустили строк звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у зв`язку з збігом важких сімейних обставин, дією непереборної сили у вигляді введення карантину в державі та в зв`язку з іншими факторами, що не залежали від них. В нотаріальному порядку вони не можуть прийняти спадщину оскільки пропустили строк на прийняття спадщини з поважних причин.
З метою захисту свого права на спадкування, 30 грудня 2020 року, вони звернулись з позовом до суду, та рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року у справі № 442/60/21 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р. В., ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Однак, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Постановою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року, апеляційну скаргу задоволено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року було скасовано. Постанова Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 обґрунтована тим, що у справі № 442/60/21 брав участь неналежний відповідач Дрогобицька міська рада, замість належного ОСОБА_3 . У зв`язку із прийнятими процесуальними рішеннями з приводу спірних правовідносин, вони змушені звернутись до суду з даним позовом, оскільки як визначено законодавцем, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області рішенням від 17 травня 2022 року позов задовольнив.
Визначив ОСОБА_1, ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті їхнього батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Львівський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Тунського А. Р., залишив без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2022 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачі з поважних причин пропустили строк для прийняття спадщини так як постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Внаслідок карантинних обмежень було зупинено рух громадського транспорту, зокрема міжобласного сполучення, обмежувалось пересування громадян та вводилось ряд інших обмежень.
Крім цього, позивачі вважали, що вони прийняли спадщину, оскільки зверталися до нотаріуса з заявами про видачу свідоцтва на прийняття спадщини, що не є аналогічним до заяви про прийняття спадщини.
З пояснень учасників справи встановлено, що спадкодавець фактично не проживав з дружиною. З матеріалів справи вбачається, що саме ОСОБА_1 займалась організацією похорон батька, позивачі вживали заходів прийняття спадщини звертаючись до нотаріуса та з позовом до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 346/3357/21, від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 751/8889/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 332/3796/19.
Разом з тим касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково визначили поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини лише сам факт встановлення карантину. При цьому, суди проігнорували той факт, що позивачі не хворіли коронавірусом, активно працювали. ОСОБА_2 проживає у м. Дрогобич, тобто за місцем відкриття спадщини, що свідчить про відсутність будь-яких поважних причин для пропуску строку для прийняття спадщини.
Таким чином, позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах, передбачених законодавством.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Кульчицький О. С., подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказують, що твердження відповідача щодо відсутності обмежень для звернення з заявою за допомогою засобів поштового зв`язку не відповідає дійсності.
Позивачі посилаються на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 205/3310/20, від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Справа № 442/82/22 надійшла до Верховного Суду 26 червня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про народження.
ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про одруження.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про смерть (повторно).
25 серпня 2020 року дружина спадкодавця ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини, в якій вказала, що крім неї спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2
ОСОБА_5 подала заяву про відмову від прийняття спадщини в користь ОСОБА_3
22 грудня 2020 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_4 звернулась дочка спадкодавця ОСОБА_1, а 28 грудня 2020 року син спадкодавця ОСОБА_2 .
28 грудня 2020 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки останнім не подано доказів своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а. с. 21, 22).
30 грудня 2020 року аналогічну відмову отримала дочка спадкодавця ОСОБА_1 (а. с. 23, 24).
Отримавши постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у січні 2021 року звернулись до суду з позовом про визначення додаткового строку прийняття спадщини, який мотивували тим, що пропустили такий з поважних причин, а саме через карантинні обмеження та сімейні обставини, однак у позові було відмовлено з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача (постанова Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 442/60/21).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.