Постанова
Іменем України
19 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 509/4886/17
провадження № 61-12819св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бриз-5",
третя особа - Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2019 року у складі судді Кириченко П. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бриз-5",
третя особа - Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області, про визнання договору недійсним, визнання договорів укладеними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у грудні 2017 року звернулися до суду з вищевказаним позовом, в якому просили:
- визнати недійсним договір на послуги централізованого водопостачання і водовідведення № 0104/1 від 29 січня 2015 року, укладений Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Бриз-5" (далі - ОСББ "Бриз-5") з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс") з моменту його укладення;
- визнати укладеним з 07 листопада 2017 року договір про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж між власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ТОВ "Інфокс", згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630;
- зобов`язати ТОВ "Інфокс" відкрити особовий рахунок ОСОБА_1 на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж та прийняти квартирний засіб обліку спожитих послуг на абонентський облік;
- визнати укладеним з 07 листопада 2017 року договір про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж між власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та ТОВ "Інфокс", згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630;
- зобов`язати ТОВ "Інфокс" відкрити особовий рахунок ОСОБА_2 на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж та прийняти квартирний засіб обліку спожитих послуг на абонентський облік;
- визнати укладеним з 07 листопада 2017 року договір про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж між власником квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_3 та ТОВ "Інфокс", згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630;
- зобов`язати ТОВ "Інфокс" відкрити особовий рахунок ОСОБА_3 на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж та прийняти квартирний засіб обліку спожитих послуг на абонентський облік;
- визнати укладеним з 07 листопада 2017 року договір про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж між власником квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_4 та ТОВ "Інфокс", згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630;
- зобов`язати ТОВ "Інфокс" відкрити особовий рахунок ОСОБА_4 на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж та прийняти квартирний засіб обліку спожитих послуг на абонентський облік.
Зазначений позов обґрунтований тим, що договір про колективне споживання співвласниками будинку послуг централізованого водопостачання і водовідведення разом із додатковою угодою до нього, укладений між ТОВ "Інфокс" та ОСББ "Бриз-5" є незаконним, який не відповідає вимогам законодавства, а саме: голова ОСББ "Бриз-5" уклав його з перевищенням повноважень, такий договір порушує права позивачів на якісне та безперервне питне водопостачання.
Також позивачі вважають, що ТОВ "Інфокс" повинно було укласти з ними прямі договори про індивідуальне споживання вказаних послуг на основі типового договору, який є публічним та договором про приєднання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 06 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСББ "Бриз-5", як юридична особа і балансоутримувач багатоквартирного будинку, може бути стороною договору про надання житлово-комунальних послуг і виступати в якості колективного споживача послуг водопостачання та водовідведення; підписуючи 29 січня 2015 року договір про колективне споживання співвласниками будинку послуг централізованого водопостачання і водовідведення з ТОВ "Інфокс" голова правління ОСББ "Бриз-5" діяв відповідно до статутних завдань очолюваного ним ОСББ.
Також місцевий суд зазначив, що позивачі не довели, що підписання головою договору ОСББ "Бриз-5" про колективне споживання співвласниками будинку послуг централізованого водопостачання і водовідведення було спрямовано і у причинному взаємозв`язку призвело до порушення їх (позивачів) прав взагалі та конституційних прав і свобод людини і громадянина зокрема, а також спрямування оспорюваного договору на знищення, пошкодження майна позивачів, як фізичних осіб чи незаконне заволодіння їхнім майном тощо.
Одеський апеляційний суд постановою від 18 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок місцевого суду про відмову у задоволенні вимог про визнання договорів про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення з використанням внутрішньобудинкових мереж між позивачами, як власниками (співвласниками) квартир в будинку АДРЕСА_5 та ТОВ "Інфокс", згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 є обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим у справі обставинам і заснований на законодавстві.
Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з його висновком без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про неправильну оцінку судом доказів, які надані сторонами та неправильне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявники просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявники посилаються на пункти 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказують, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суди застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних справах, суди не дослідили надані позивачами докази, встановили обставини на підставі недопустимих доказів, апеляційний суд створив перешкоди позивачам у доступі до суду.
Щодо визнання недійсним договору про колективне споживання комунальних послуг за участі ОСББ відсутній висновок Верховного Суду.
Є обґрунтована необхідність відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних відносинах, які застосував апеляційний суд у оскарженій постанові щодо віднесення ОСББ до виконавця комунальної послуги.
Суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 522/2986/16-ц, а також неправильно застосували правові позиції Верховного Суду України, висловлені у постановах від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12, від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-92гс11, у постанові Вищого господарського суду України від 18 травня 2017 року у справі № 911/2458/16.
Апеляційний суд прийняв від ТОВ "Інфокс" додаткові угоди до договору про продовження його дії до 31 липня 2017 року з порушенням частини восьмої статті 83 ЦПК України, згідно з якою докази, не подані в установлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ОССБ "Бриз-5" у січні та лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких заявник просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що голова правління ОСББ "Бриз-5" не наділений повноваженнями укладати договори на свій розсуд без рішень правління, оскільки така компетенція голови правління статутом не визначена, а повноваження на укладення договорів належить колегіальному виконавчому органу - правлінню ОСББ, яке може при прийнятті рішення про укладення договору надати відповідну компетенцію голові правління або іншій особі.
Однак, правління ОСББ "Бриз-5" з дня утворення ОСББ не приймало рішень укласти будь-який договір з ТОВ "Інфокс", тому оспорюваний договір укладений неуповноваженою особою; не відповідає типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 522/2986/16-ц (провадження № 61-19514св18).
Індивідуальні договори з позивачами були укладені з 01 березня 2021 року.
Від ТОВ "Інфокс" у лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 22 червня 2023 року відзив ТОВ "Інфокс" повернув заявнику без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Овідіопольського районного суду Одеської області.
Справа № 509/4886/17 надійшла до Верховного Суду 14 лютого 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСББ "Бриз-5", як юридичну особу, створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_5, 18 грудня 2011 року для забезпечення і захисту своїх прав та дотримання їх обов`язків, належного утримання та використання неподільного загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 10 лютого 2012 року № 398-VІ призначено ОСББ "Бриз-5" балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку, розташованого на території Таїровської селищної ради за адресою: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками (співвласниками) квартир, відповідно, АДРЕСА_4 .
Між ТОВ "Інфокс" та ОСББ "Бриз-5", як з балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5, було укладено договір про колективне споживання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 0104/1 від 29 січня 2015 року.
Додатковими угодами, укладеними між ТОВ "Інфокс" та ОСББ "Бриз-5" від 21 липня 2015 року № 1837, від 02 грудня 2015 року № 2372, від 23 травня 2017 року № 4702 продовжено строк дії договору № 0104/1 від 29 січня 2015 року про колективне споживання послуг централізованого водопостачання та водовідведення до 31 серпня 2017 року.
У період з січня 2015 року до липня 2017 року ОСОБА_1, а в подальшому і ініціативна група співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 зверталися до Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту розвитку інфраструктури житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс", Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) із зверненнями щодо укладення договорів з філією "Інфоксводоканал", на які зазначені органи та державні установи надавали мотивовані відповіді, зокрема про порядок укладення такого договору.
Позивачі є власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, зокрема з водопостачання та водовідведення у багатоквартирному будинку, де ОСББ "Бриз-5" будучи балансоутримувачем цього будинку, уклало з ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" договір про колективне споживання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
ТОВ "Інфокс" є виконавцем послуг перед ОСББ "Бриз-5" лише до точки розподілу - це місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання та розміщена за територією будинку.
Також апеляційним судом з додаткових відомостей та із завірених копій розрахункових документів встановлено, що після закінчення 31 серпня 2017 року строку, до якого було продовжено строк дії договору № 0104/1 від 29 січня 2015 року, звіти з водокористування надавалися до грудня 2017 року, після чого до лютого 2018 року показники вузла обліку багатоквартирного будинку надсилалися на офіційний сайт філії, а у подальшому знімалися контрольні зйомки показників вузла обліку та до 01 березня 2021 року здійснювалися нарахування за послуги.
Оплата за послуги здійснювалася ОСББ "Бриз-5" та окремими мешканцями на особовий рахунок № НОМЕР_1 .
До укладення індивідуальних договорів на водопостачання, 01 березня 2021 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснювали оплату за спожиту воду на особовий рахунок ОСББ "Бриз-5", що підтверджується витягом з особового рахунку "Оплата абонентів".
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого постачання гарячої води, урегульовано Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Законом України "Про теплопостачання" та Правилами.
Згідно зі статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні-послуги" та пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 5), власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
Згідно зі статтею 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; 2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; 3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; 4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; 5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; 6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; 7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
Згідно з статтею 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено вичерпний перелік договорів, які укладаються підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або центральним водовідведенням; підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", який набув чинності з 02 серпня 2017 року: вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів; зовнішні інженерні мережі - зовнішні теплові мережі (крім мереж систем автономного теплопостачання), зовнішні мережі гарячого водопостачання (крім мереж систем автономного гарячого водопостачання), зовнішні водопровідні мережі (крім мереж систем автономного водопостачання) до вузла комерційного обліку; кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Для здійснення розподільного обліку споживачами вважаються також власники майнових прав на об`єкти нерухомого майна в завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано (пункти 4-8 статті 1).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що:
1) у разі якщо частина води була витрачена на полив клумб і газонів, прибирання місць загального користування тощо та/або гарячої води - на прибирання місць загального користування тощо, обсяг відповідно питної, гарячої води, що розподіляється між споживачами, зменшується на обсяг, витрачений на такі загальнобудинкові потреби, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку;
2) у разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку.
Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
3) у разі якщо жодне приміщення у будівлі не оснащене вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами;
4) у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно з приписами частини третьої статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.