Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 279/5280/18
провадження № 61-3534св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Коростенська міська рада Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року у складі судді Шульги О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Коростенська міська рада Житомирської області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила витребувати від відповідача, як добросовісного набувача, та передати їй земельну ділянку площею 0,0580 га, яка розташована в Обслуговуючому кооперативі садового товариства "Садко" міста Коростеня (далі - СТ "Садко") у складі земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0580 га, яка розташована в СТ "Садко" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 квітня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1928.
У подальшому отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ПІ-ЖТ № 026132, який 04 липня 2002 року зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132.
У травні 2018 року, коли вона прийшла обробляти належну їй земельну ділянку, побачила викорчувані фруктові дерева, знищений родючий шар на земельній ділянці та побудований перший поверх будинку.
Відповідач повідомив їй, що є власником земельної ділянки і у нього наявний дозвіл на будівництво.
Земельну ділянку вона не відчужувала, право власності на неї не припинялось, погоджень на вилучення земельної ділянки не надавала.
За рекомендацією державних органів Держгеокадастру нею була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0580 га для визначення кадастрового номера земельної ділянки та введення до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.
Кадастрова зйомка земельної ділянки, за результатами якої було складено кадастровий план меж земельної ділянки, свідчить про те, що майже вся земельна ділянка (91,4325 %) вибула з її законного володіння та перебуває у фактичному володінні останнього набувача - ОСОБА_2 .
Окрім того, рішенням № РВ-1800544982018 від 14 вересня 2018 року їй було відмовлено у внесенні даних по введенню своєї земельної ділянки до бази даних автоматизованої системи Державного земельного кадастру, оскільки в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, знаходиться інша земельна ділянка за кадастровим номером 10700000:02:021:0412.
Дану земельну ділянку площею 001 га, що розташована на території СТ "Садко", у яку на 91,4325 % входить належна їй земельна ділянка площею 0,0580 га, відповідачу подаровано ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 13 травня 2017 року.
Вважає, що спірну земельну ділянку протиправно, всупереч чинному законодавству, фактично та юридично було вилучено у неї, як законного власника, та передано ОСОБА_3, яка у свою чергу подарувала її ОСОБА_2, тому спірна земельна ділянка, яка перебувала у її власності, вибула з її володіння з порушенням вимог закону.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 18 жовтня 2022 року позов задовольнив частково.
Витребував з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_2 та передав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0530 га, яка розташована в СТ "Садко" у складі земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати в загальному розмірі 26 032,30 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумах 710,80 грн та 355,40 грн, витрат на правову допомогу в сумі 3 000 грн та на проведення експертизи - 21 966,10 грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що земельна ділянка, яка на праві власності належала ОСОБА_1 (право власності якої на спірну ділянку не оспорено та не скасовано у встановленому законом порядку), вибула з володіння поза волею власника на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким її було передано у власність ОСОБА_3, з подальшим її відчуженням останньою на підставі договору дарування ОСОБА_2, тому наявні підстави про витребування земельної ділянки площею 0,0530 га, тобто в межах накладення.
Житомирський апеляційний суд постановою від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу Ковальової Я. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2, залишив без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази та надав їм належну оцінку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у березні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що посилання експертів на фактичне використання земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0520 га є безпідставним, оскільки позивач нею не користувалася, визначені координати ФОП ОСОБА_5 є недостовірними; виготовлена ФОП ОСОБА_5 технічна документація із землеустрою ОСОБА_1 розроблена з порушенням законодавства із землеустрою, не підтверджує фактичне користування земельною ділянкою позивачем та не може бути допустимим, достовірним та достатнім доказом у справі.
Позивачем не надано акт передачі межових знаків у 2002 році, який мав би бути у неї при виготовленні державного акта серії ІІІ-ЖЕ № 026132; будь-яких первинних документів на земельну ділянку ОСОБА_1, які б стали підставою для перенесення їх в натурі на місцевості, в технічній документації, розробленої ФОП ОСОБА_5, та яка взята за основу експертизи, не міститься; координати земельної ділянки позивача є недостовірними, не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на припущеннях; ФОП ОСОБА_5 у 2018 році не проводив будь-яких польових (геодезичних) робіт (кадастрової зйомки) на його земельній ділянці.
На земельній ділянці, яку суд присудив витребувати на користь позивача, знаходиться належний йому об`єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.
Апеляційним судом не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №461/2328/16-ц (провадження № 61-42538св18).
Судами порушено право сторони відповідача на допит свідків, експертів та призначення додаткової експертизи.
Його представником 28 вересня 2022 року було заявлено клопотання про допит експертів та про призначення судової експертизи із землеустрою з питання відповідності технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 вимогам земельного законодавства.
Також заявлялася вимога до допит свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у цій справі, які мають садові будинки та земельні ділянки поряд із ним і обробляють їх та, які б могли пояснити обставини, що мають значення у справі. Таке клопотання також заявлялося повторно у судовому засіданні, тричі забезпечувалась явка свідків до суду, однак вони допитані не були, що свідчить про незаконність дій суду та свідчить про грубе порушення прав відповідача на справедливий суд.
Ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_9 (попередній власник земельної ділянки) не були членами СТ "Садко", не зверталися до правління про прийняття їх у члени товариства, не рахувалися у списках, наданих виконкомом та в уточнюючому списку, за даними інвентаризації земельних ділянок і в списку, завіреному та поданому до земельного управління міста у жовтні 2017 року.
Суд першої інстанції на порушення Конституції України, нормативно-правових актів та процесуальних прав учасників процесу формально провів 18 жовтня 2022 року судове засідання без учасників процесу, чим позбавив права на судові дебати.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 березня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
Справа № 279/5280/18 надійшла до Верховного Суду 28 березня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського нотаріального округу Житомирської області Добролежою Л. Г. 10 квітня 1998 року та зареєстровано в реєстрі за № 1928, ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_1 купила належну продавцю земельну ділянку площею 0,058 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні СТ "Садко" міста Коростеня, надану для ведення садівництва.
Вказаний правочин на час розгляду справи ніким не оспорено та не скасовано.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 026132, зареєстрованим 04 липня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 квітня 1998 року № 1928 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,580 га із цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована на території СТ "Садко".
ОСОБА_1 09 липня 2018 року замовила та виготовила технічну документацію на земельну ділянку площею 0,0580 га, що знаходиться в СТ "Садко".
Рішенням № РВ-1800544982018 від 14 вересня 2018 року державний кадастровий реєстратор Тарасенко В. А. відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки наявний перетин ділянки, яку передбачається зареєструвати в Державному земельному кадастрі з ділянкою 1810700000:02:021:0412 (площа перетину співпадає на 91,43 %). В електронному документі не коректно зазначено місце розташування земельної ділянки, а саме: "Житомирська область, Коростенський район, Коростенська міська рада, вулиця СТ "Садко".
З матеріалів справи судами також встановлено, що стороною позивача направлялись звернення на адресу Коростенської міської ради стосовно встановлення та отримання копій документів щодо спірної земельної ділянки.
На звернення позивача було надано рішення сьомої сесії VІ скликання від 07 липня 2011 року, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтованою площею 0,0600 га на території СТ "Садко" міста Коростеня для ведення садівництва.
Рішенням тринадцятої сесії VІ скликання від 15 березня 2012 року № 625 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян, що були раніше надані в межах міста та передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення садівництва на території СТ "Садко" площею 0,1000 га.
ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Левківською Г. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 873, подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована на території СТ "Садко" з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 1810700000:02:021:0412.
Згідно з пунктами 1.4, 2 договору дарування відчужувана земельна ділянка вільна від будь-яких будівель і споруд; земельна ділянка належить дарувальнику на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 701050, виданого 25 червня 2012 року Коростенською міською радою на підставі рішення від 15 серпня 2012 року, 13 сесія 6 скликання № 625, зареєстрованого 25 червня 2012 року відділом Держкомзему у місті Коростені в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 181070001000683.
Набуте ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412 за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 14940/21-41/7562/22-41 від 19 квітня 2022 року, складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 лютого 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412, яка перебувала у користуванні ОСОБА_3 частково площею 0,0530 га сформована за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у власності іншої особи на підставі Держакта № 026132, і як об`єкт цивільних прав сформована раніше ніж земельна ділянка з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412.
Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га громадянці ОСОБА_3 для ведення садівництва на території СТ "Садко", за якою визначені межі земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:02:021:0412 та яка погоджена рішенням Коростенської міської ради Житомирської області від 15 березня 2012 року № 625, не відповідає за складом та змістом в нормативним документам з питань станом на 15 березня 2012 року
Фактичні межі користування земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 площею 0,1000 га з цільовим призначення для індивідуального садівництва, яка розташована у місті Коростень, територія СТ "Садко", кадастровий номер 1810700000:02:021:0412, зафіксовані геодезичним обладнанням не відповідають межам, згідно з даними Державного земельного кадастру та межам, визначених документацією із землеустрою, а саме:
з південно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 1 до точки 4 зміщені на відстані від 0,14 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;
із західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 4 до точки 5 зміщені на відстані від 0,44 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;
з північно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 5 до точки 6 зміщені на відстані від 0,23 м до 1,33 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;
з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 6 до точки 6ʼ зміщені на відстані від 0,23. м. до 0,76 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;
з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 6ʼ до точки 7 зміщені на відстані від 0,35 м до 1,88 м у внутрішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;
з південно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки Від точки 7 до точки 1 зміщені на відстані від 0,24 м до 4,67 м у зовнішній бік відносно юридичних меж даної земельної ділянки;
В графічному Додатку № 1 до висновку зображено схему взаємного розташування меж земельних ділянок з відповідними позначеннями та детально описано в дослідницькій частині висновку.
Фактичні межі користування земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 площею 0,0580 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована у місті Коростень, територія СТ "Садко", зафіксовані геодезичним обладнанням не відповідають межам, визначених документацією із землеустрою, а саме:
з північно-західної сторони фактичні межі земельної ділянки в точці 1 зміщені на відстань 0,46 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;
з північно-східної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 2 до точки 3 зміщені на відстані від 3,09 м до 3,60 м у внутрішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;
з південно-східної сторони фактичні межі земельної ділянки від точки 3 до точки 4 зміщені на відстані від 0,83 м до 1,33 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;
з південно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 9 до точки 9ʼ зміщені на відстані від 0,15 м до 0,64 м у зовнішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;
з північно-східної сторони частина фактичної межі земельної ділянки від точки 9ʼ до точки 1 зміщені на відстані від 0,20 м до 0,46 м у внутрішній бік відносно меж даної земельної ділянки, визначених технічною документацією;
В графічному Додатку №2 до висновку зображено схему взаємного розташування меж земельних ділянок з відповідними позначеннями та детально описано в дослідницькій частині висновку.
В результаті проведеного дослідження, було виявлено співпадіння меж згідно з координатами поворотних точок меж спірних земельних ділянок, визначених відповідними документаціями із землеустрою, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Точки співпадіння (перетинання меж земельних ділянок) становлять точки за №№ 1, 2, 3, 6.
В результаті проведеного дослідження, було встановлено накладення (взаємне пересічення) відповідними документаціями із землеустрою, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Площа накладення становить 0,0530 га.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав манно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.