Постанова
Іменем України
18 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 494/451/19
провадження № 61-8369св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_1, Березівська міська рада Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року у складі судді Дєткова О. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку,
та за зустрічним позовом ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, до ОСОБА_1, Березівської міської ради Одеської області, про поновлення права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- усунути перешкоди в здійсненні права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0837 га, кадастровий номер 5121210100:02:005:0056, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 відновити розмір та межі належної їй земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої ТОВ "ЦІОНМ "Будсервіс" в 2016 році, а саме: відновити межові знаки за вказаною адресою та перенести фактично існуючі межі земельної ділянки й паркан в бік території земельної ділянки відповідача в точці межі під межовим знаком № 8 (довжина цієї лінії межи між 1-8: 14,73 м) - на 1,15 м, в точці межі під межовим знаком № 7 (довжина цієї лінії межи між 8-7: 14,39 м) - на 0,62 м;
- усунути перешкоди в здійсненні права власності на зазначену земельну ділянку шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити демонтаж без неможливості подальшої експлуатації відстійника і вигрібної ями, тампонаж каналізаційних труб шляхом проведення робіт із їх заварювання;
- здійснити заходи щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель сусідньої ділянки, належної їй.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0837 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, а відповідачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0722 га на АДРЕСА_5 за тією ж адресою, на якій також розташований житловий будинок. Вказані земельні ділянки є суміжними із загальною межею, яка має довжину 48,94 м.
У 2016 році відповідач без її згоди пересунула сумісну межу (паркан) вглиб її території, в результаті чого збільшила площу своєї ділянки та зменшила її ділянку; відмовилась перенести паркан відповідно до відновлених меж, заново закріплених межових знаків.
У подальшому відповідач самочинно без її згоди, без проектної документації із порушенням встановлених правил на частині її ділянки та межі ділянок обладнала каналізацію з виведенням побутових стоків у вигрібну яму.
Отже, відповідач пересунула межі без її згоди, заволоділа частиною її ділянки, при цьому будівництво каналізації та інших споруд ОСОБА_2 є самочинним, оскільки здійснено без відповідної документації та дозволу, з порушенням встановлених будівельних норм та правил, фактично розташована на ділянці ОСОБА_1 без її згоди як власника цієї ділянки, порушує її права через заволодіння та використання належній їй частині ділянки без її згоди, затікання ливневих вод, створення незручності у вигляді неприємних запахів від каналізації відповідача.
Усунути зазначені порушення відповідач в добровільному порядку не хоче.
ОСОБА_2 у вересні 2019 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:
- визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Березівської міської ради про видачу свідоцтва на право приватної власності ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 із зазначеними залишками земельної ділянки площею 253 кв. м, переданими у тимчасове користування, який є у наявності ОСОБА_1 ;
- визнати дійсним та діючим архівний оригінал рішення Виконавчого комітету Березівської міської ради про видачу свідоцтва на право приватної власності ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 із зазначеними залишками земельної ділянки площею 100 кв. м, переданими у тимчасове користування, який знаходиться у архівному відділі Березівської райдержадміністрації, рішення Березівської міської ради народних депутатів від 29 вересня 1993 року;
- визнати недійсним в частині передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд ОСОБА_1 площею 853 кв. м на АДРЕСА_1 та скасувати рішення Березівської міської ради Березівського району Одеської області від 18 листопада 2010 року № 31-VI про внесення уточнення до рішення сесії Березівської ради про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 та про узгодження на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- скасувати рішення Березівської міської ради Березівського району Одеської області від 18 лютого 2016 року № 93-VII про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 664222 від 02 грудня 2011 року, виданий ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,0837 га, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 512120001000607;
- скасувати рішення Березівської міської ради від 19 серпня 2010 року № 2003-V;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 299620 від 06 квітня 2012 року, виданий ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0, 0722 га, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 512120001000850;
- визнати дійсним та залишити в силі рішення сесії Березівської міської ради від 17 грудня 2009 року № 1793-V про передачу у власність та узгодження на виготовлення технічної документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 ;
- усунути ОСОБА_2 перешкоди в здійсненні права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5 з кадастровим номером 5121210100:02:005:0052, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 відновити розмір та межі належної їй земельної ділянки відповідно до площі, зазначеної у рішенні Виконавчого комітету сесії Березівської міської ради від 17 грудня 2009 року № 1793-У про передачу земельної ділянки у власність та узгодження на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, а саме 809 кв. м, тобто у рівних частках з відповідачем;
- зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати незаконну прибудову та відновити паркан, який існував до будівництва незаконної прибудови за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що їй на праві власності належать земельна ділянка площею 0,0722 га за адресою: АДРЕСА_5, а відповідачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0837 га на АДРЕСА_1 за тією ж адресою; ділянки є суміжними із загальною межею, яка має довжину 48,94 м.
Належну їй земельну ділянку вона придбала у ОСОБА_5 (двоюрідної баби відповідача) у 1982 році, яка була частиною ділянки, що знаходилась у спільній сумісній власності з ОСОБА_4 (рідним дідом відповідача).
Ділянка була придбана в тих межах огорожі, які встановлені по теперішній час, тобто був встановлений дерев`яний паркан, який згодом за власні кошти вона замінила на новий.
Рішенням Виконавчого комітету Березівської міської ради № 13 від 15 вересня 1982 року їй відвели земельну ділянку під забудову індивідуального житлового будинку площею, що складає рівно половину ділянки, яка була у спільній сумісній власності попередніх власників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вона придбала у ОСОБА_5 ділянку площею 787 кв. м, а не її частину, відповідно ОСОБА_4 теж отримав 787 кв. м, але не 837 кв. м, як зазначено у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 664222 від 02 грудня 2011 року.
Про існування рішення Виконавчого комітету Березівської міської ради вона дізналася лише 24 липня 2019 року - після отримання ухвали суду; у відповідача відсутні документальні підтвердження стосовно подарунку або іншого факту передачі частини ділянки від ОСОБА_5, які б могли вплинути на збільшення площі її ділянки.
З 1982 року по теперішній час вона мала перешкоди від відповідача у здійсненні свого права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а з 02 грудня 2011 року взагалі втратила право на цю частину.
Також зазначає, що відповідач з прибудови вивела за межі своєї ділянки каналізаційну трубу і збудувала вигрібну яму, що заборонено ДБН 360-92 п.3.25б*, статтею 5 Закону України "Про основи містобудування". Вигрібна яма розташована близько 2 м від кута її будинку та близько 5 м від житлової будівлі ОСОБА_1, за межами садибної ділянки ОСОБА_1
Березівський районний суд Одеської області ухвалою від 17 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 об`єднав із позовом ОСОБА_1
Березівський районний суд Одеської області ухвалою від 05 грудня 2019 року залучив до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Березівський районний суд Одеської області рішенням від 25 лютого 2020 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 правомірно здійснила всі необхідні виробничо-будівельні, санітарно-технічні і спеціальні роботи по будівництву жилого будинку і інших споруд на земельній ділянці АДРЕСА_1 ще у 1982 році та по теперішній час володіє і користується всім майном, а саме жилим будинком та іншими господарськими спорудами, розташованими за вказаною адресою.
ОСОБА_1 не довела факту пересування відповідачем межі та захоплення частини її земельної ділянки, порушення відповідачем будівельних та санітарних норм при будівництві та подальшій експлуатації відстійника і вигрібної ями, а також затікання атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної їй ділянки.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, з урахуванням цивільно-правового принципу змагальності, визначеному статтею 12 ЦПК України, під час розгляду справи повинна була самостійно відстоювати свої права і законні інтереси, однак в судове засідання не з`явилась, подавши до суду заяву про вирішення спірних відносин без її участі, тим самим, в порушення зазначеної норми процесуального права не довела належно обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2021 року залучив до участі у справі ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одеський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про усунення перешкод та здійснення заходів щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної позивачу земельної ділянки скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення.
Усунув ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, та зобов`язав ОСОБА_3 влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів належної ОСОБА_3 будівлі за адресою: АДРЕСА_5 на територію та стіни будівель належної ОСОБА_1 земельної ділянки.
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довела, що існуюча каналізація порушує її права, як власника суміжної земельної ділянки та розташованого на ній будинку та надвірних споруд, зокрема не надала належних доказів (висновків відповідних експертних досліджень), що каналізація втратила герметичність, забруднює її земельну ділянку, чи призводить до руйнування її будинку чи надвірних споруд, доказів часу будівництва споруд на її земельній ділянці для співставлення з ймовірною датою будівництва каналізації на земельній ділянці відповідача, тому висновок суду першої інстанції про відмову у позові про усунення перешкод шляхом здійснення демонтажу без неможливості подальшої експлуатації відстійника і вигрібної ями, тампонаж каналізаційних труб шляхом проведення робіт із їх заварювання є правильним.
Скасовуючи рішення місцевого суду про усунення перешкод та здійснення заходів щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної позивачу земельної ділянки та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що відстань між стінами будівель сторін складає близько 1 метра, і ДАБІ в Одеській області зафіксовано відсутність на будівлі належній відповідачу необхідних інженерних елементів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель сусідньої земельної ділянки, дані вимоги ОСОБА_1 є доведеними і підстав для відмови у цих вимогах у суду не було; суд першої інстанції не навів конкретних і достатніх мотивів в обґрунтування висновку про відмову у задоволенні вимог в цій частині.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржувалось тільки в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, тому і переглядалося апеляційним судом в означеній частині.
Одеський апеляційний суд додатковою постановою від 04 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задовольнив частково та прийняв додаткову постанову.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 384,20 грн та за подання апеляційної скарги до суду у розмірі 576,30 грн, що разом складає 960,50 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у червні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційний суд не застосував положення статей 364, 367 ЦК України, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 1836/1617/16, згідно з якими суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд допустив порушення частини третьої статті 12, частини першої статті 13, частини першої статті 81, статті 82 ЦПК України та не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, вийшов за межі апеляційного розгляду, вдався до самостійного збирання доказів (перегляду Єдиного державного реєстру судових рішень щодо змісту інших судових рішень, витребування доказів за власною ініціативою, тощо).
Також апеляційний суд не застосував статтю 126 ЦПК України із врахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц; не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ОСОБА_3 у липні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що у касаційній скарзі не було наведено достатніх підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Березівського районного суду Одеської області.
Справа № 494/451/19 надійшла до Верховного Суду 31 липня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з свідоцтвом про право власності на будівлю від 10 грудня 1952 року домоволодіння в АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі рішення народного суда 2-гої дільниці міста Березівка від 25 жовтня 1952 року.
ОСОБА_5 на підставі договору від 02 вересня 1982 року продала, а ОСОБА_2 купила 3/10 часток жилого будинку на АДРЕСА_1 житловою площею 30 кв. м, корисною - 57,5 кв. м, на земельній ділянці площею 600 кв. м. Жила частка 3/10 складає 11 кв. м. Дана частка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого Березівською районною радою Одеської області від 06 листопада 1981 року, зареєстрованого в Березівському БТІ.
Відповідно до виписки з рішення Березівської міської ради народних депутатів Одеської області № 13 від 15 вересня 1982 року відведено ОСОБА_2 під будівництво індивідуального жилого будинку в АДРЕСА_4 площею 787 кв. м.
Згідно з актом виноса в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника від 06 грудня 1982 року з посиланням на рішення Березівської міської ради народних депутатів Одеської області № 13 від 15 вересня 1982 року встановлено в натурі межі земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 787 кв. м.
ОСОБА_2, з урахуванням дозволу голови Березівської міської ради народних депутатів Одеської області від 07 грудня 1982 року, на підставі рішення № 13 від 15 вересня 1982 року надано дозвіл на провадження виробнично-будівельних, санітарно-технічних і спеціальних робіт з будівництва, які містяться в генеральному плані, погодженому з відділом комунального господарства виконкому Березівської міської ради народних депутатів на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Технічна документація затверджена: рішення міської ради, дозвіл на провадження робіт, генплан ділянки. Строк закінчення робіт 1985 рік. Роботи провадяться господарським способом.
Будівництво за адресою: АДРЕСА_5 тривало з 1982 року до 1987 року, що підтверджується актом про закінчення будівництва та ведення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 04 серпня 1987 року. Будинок має корисну площу 94,4 кв. м, жилу - 65,1 кв. м. Надвірні споруди складаються з літньої кухні, гаражу, погребу, вбиральні, трьох сараїв. Відступлення від технічної документації не виявлено, дефектів і недоліків будівництва - не має. Комісією визнано, що в якісному відношенні роботи виконані: конструктивна частина - добре, зовнішнє архітектурне оформлення - добре, благоустрій земельної ділянки - добре. Загальна оцінка будівництва - 14 721 крб. Комісія визнала, що пред`явлене до здачі в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_2 слід вважати прийнятим в експлуатацію.
Згідно з випискою з рішення Березівської міської ради народних депутатів № 15 від 05 листопада 1987 року затверджені акти прийомки в експлуатацію домоволодіння АДРЕСА_5 корисною площею 94,4 кв. м, жилою - 65,1 кв. м, та вирішено видати на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння.
Домоволодіння АДРЕСА_5 належить ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності від 11 грудня 1987 року, зареєстрованим в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстраційній книзі під № 5 реєстр 356-а стор. 110.
Рішенням Березівської міської ради народних депутатів Одеської області від 02 березня 1989 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння взамін старих правовстановлюючих документів. Встановлено міську норму землекористування 600 кв. м, надлишки земельної ділянки 100 кв. м надати у тимчасове користування (відповідно до точного змісту архівної копії даного рішення, отриманої на запит Одеського апеляційного суду від Березівського районного відділу поліції витребуваної в межах досудового розслідування за частиною четвертою статті 358 КК України).
ОСОБА_4 11 квітня 1989 року на підставі договору дарування подарував ОСОБА_1 жилий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 600 кв. м. Жилий будинок з господарськими спорудами належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого Березівською міською радою народних депутатів 17 березня 1989 року та зареєстрованого в Березівському БТІ у кн. 5 стор. 109, реєстр 356.
ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 853 кв. м, що підтверджується рішенням Березівської міської ради народних депутатів від 29 вересня 1993 року.
ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 листопада 2010 року просила внести уточнення до рішення Березівської міської ради народних депутатів від 29 вересня 1993 року в частині площі переданої земельної ділянки - замість 853 кв. м зазначити 837 кв. м.
На підставі рішення першої сесії Березівської міської ради VI скликання № 31-VI від 18 листопада 2010 року затверджено площу земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1 та внесено зміни до рішення Березівської міської ради народних депутатів від 29 вересня 1993 року, надано згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку, яка фактично складає 0,0837 га (в технічному паспорті вказано 0,0853 га) та надати БТІ фактичну площу для внесення корективів. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площа якої становить 0,0837 га, що підтверджується актом про встановлення меж в натурі від 19 листопада 2010 року.
Згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 664222 від 02 грудня 2011 року земельна ділянка площею 0,0837 га, яка розташована в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .
Земельна ділянка площею 0,0722 га, яка розташована в АДРЕСА_5 належить ОСОБА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 299620 від 06 квітня 2012 року.
Рішенням третьої сесії Березівської міської ради VII скликання № 93-VII від 18 лютого 2016 року надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,0853 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням третьої сесії Березівської міської ради VII скликання № 254-VII від 20 жовтня 2016 року скасовано рішення № 93-VII від 18 лютого 2016 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 494/173/17 скасовано постанову Березівського районного суду міста Одеси від 28 березня 2017 року, якою позов ОСОБА_1 про скасування рішення Березівської міської ради Одеської області № 254-VII від 20 жовтня 2016 року залишено без задоволення та ухвалено нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення № 93-VII від 18 лютого 2016 року про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,0853 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до ненормативного акта, оскільки містить конкретний припис і вичерпало свою дію своїм виконанням, а саме: виготовленням на виконання цього рішення позивачем відповідної технічної документації, що і було здійснено позивачем у спірному випадку. Таким чином, оскільки на підставі рішення третьої сесії Березівської міської ради VІІ скликання від 18 лютого 2016 року № 93-VІІ виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у Березівської міської ради не було підстав для скасування цього рішення своїм же рішенням.
Також апеляційним судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у постанові Березівського районного суду міста Одеси від 28 березня 2017 року зазначено, що представник відповідача Березівської міської ради Одеської області в письмових запереченнях зазначила, що рішенням сесії Березівської міської ради № 93-VII від 18 лютого 2016 року повторно було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням. Виявивши вказане порушення міська рада 20 жовтня 2016 року скасувала своє рішення, так як воно суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права третіх осіб, про що повідомили ОСОБА_1 . Також в запереченнях на позовну заяву вказали, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян проводиться один раз по кожному виду використання, зазначили, що заява ОСОБА_1 була розглянута помилково, так як вона приховала той факт, що вищевказана земельна ділянка вже передавалась їй у власність та був виготовлений державний акт на право власності на землю у 2011 році, який підписаний нею та отриманий без зауважень.