Постанова
Іменем України
05 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 757/41428/20
провадження № 61-3662св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Дугіновим Дмитром Андрійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в складі колегії суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., Поливач Л. Д.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення пені.
Позов мотивував тим, що був клієнтом АТ КБ "ПриватБанк" внаслідок укладення депозитного договору від 26 червня 2012 року № SAMDN01000726770808, на виконання якого він вніс 10 481,39 дол. США. Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень АТ КБ "ПриватБанк" на території АР Крим та м. Севастополя рахунки позивача було заблоковано, а нарахування відсотків припинено. З метою отримання належних йому коштів та нарахованих відсотків ОСОБА_1 неодноразово звертався до АТ КБ "ПриватБанк" із проханням повернути депозит та нараховані відсотки, але вимоги позивача банком виконані не були.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року в справі № 757/39360/18-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення депозитного вкладу, відсотків та штрафних санкцій: стягнуто з банку 14 590,79 дол. США та 745,10 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу банку задоволено частково, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року змінено в частині розміру стягнутих з банку коштів шляхом його зменшення з 14 590,79 дол. США до 14 575,79 дол. США.
18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з пропозицією добровільного виконання рішення суду, в якій вказав, що в разі її виконання позивач відмовиться від будь-яких подальших претензій до банку, у тому числі й від стягнення пені на підставі частини п?ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Листом № 20.1.0.0.0/7-190918/987 від 24 вересня 2019 року банк відмовився від пропозиції позивача.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким стягнути на його користь з АТ КБ "ПриватБанк" пеню за період з 27 вересня 2019 року по 15 січня 2020 року на підставі частини п?ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 41 978,27 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 04 жовтня 2022 року Печерський районний суд міста Києва позов задовольнив частково: стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 140 000 грн пені за період з 27 вересня 2019 року по 15 січня 2020 року на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за депозитним договором № SAMDN01000726770808 від 26 червня 2012 року; стягнув з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 1 400 грн.
Рішення суд мотивував тим, що в зв?язку з невиконанням банком рішення суду щодо повернення позивачу коштів за депозитним вкладом ОСОБА_1 має право на отримання пені, передбаченої частиною п?ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка підлягає обрахуванню від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору, тобто від суми процентів на суму вкладу або від доходу в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача, за період після звернення вкладника до банку із заявою про розірвання депозитного договору та до дня фактичного виконання зобов`язання. При цьому суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої пені відповідно до часини третьої статті 551 ЦК України до 140 000 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою від 01 березня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнив, рішення місцевого суду скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанову суд мотивував тим, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", застосовується у разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. Проте, після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
Суд установив, що позивач скористався правом на дострокове розірвання депозитного договору, звернувшись 06 липня 2018 року до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення коштів у повному обсязі. Суд указав, що в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов`язання сторін припиняються.
Тому апеляційний суд уважав, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", за період з 27 вересня 2019 року по 15 січня 2020 року, оскільки договірні відносини між сторонами припинилися за ініціативою позивача, який 06 липня 2018 року подав заяву відповідачу про розірвання договору банківського вкладу, а з моменту припинення договору банківського вкладу на правовідносини сторін не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".
Аргументи учасників справи
14 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивував тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про розірвання укладеного між сторонами депозитного договору після отримання банком 06 липня 2018 року заяви позивача про розірвання договору та повернення коштів у повному обсязі. Наполягає на тому, що договір вважався б розірваним тільки в тому випадку, якби банк задовольнив заяву позивача та повернув йому депозит і нараховані відсотки. Оскільки банк указану заяву залишив без задоволення, то договір банківського вкладу зберігав свою дію до повернення вкладнику всіх коштів за договором. За таких обставин уважає, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, частина п`ята статті 10 щодо стягнення пені. Зазначав, що апеляційний суд мав застосувати останню позицію Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладену в постанові від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 05 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
В ухвалі від 25 травня 2023 року з урахуванням положень статей 389, 394 ЦПК України Верховний Суд указав, що ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, адже суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц, від 14 січня 2022 року в справі № 712/7740/18, від 22 лютого 2022 року в справі № 757/20428/19, від 22 лютого 2022 року в справі № 757/63364/19, від 26 квітня 2022 року в справі № 539/4098/18, від 08 червня 2022 року в справі № 757/61769/19-ц, від 22 червня 2022 року в справі № 219/6058/18, від 28 листопада 2022 року в справі № 202/5076/19.
У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 26 червня 2012 року сторони в Кримському відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" уклали депозитний договір № SАМDN0100072770808 (внесок "Стандарт на 6 міс.") строком на 6 місяців до 26 грудня 2012 року включно з нарахуванням 9 % процентів річних та з правом пролонгації договору. Сума вкладу позивача становила 10 481,39 дол. США.
Відповідно до умов договору банк відкрив позивачу особистий рахунок № НОМЕР_1 та для зарахування відсотків № НОМЕР_2.
06 липня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" отримало від ОСОБА_1 заяву про розірвання договору № SАМDN0100072770808, видачу вкладу та відсотків за договором.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення суми вкладів та нарахованих відсотків.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року (цивільна справа № 757/39360/18-ц) позов задоволено частково та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 14 590,79 дол. США та 745,10 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року змінено в частині розміру стягнутих з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 коштів шляхом його зменшення до 14 575,79 дол. США.
Позиція Верховного Суду
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі (частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів").
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України). Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.
До односторонніх правочинів належить, зокрема, одностороння відмова від договору.
При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:
суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;
такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).