Постанова
Іменем України
18 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 0907/2-2747/2011
провадження № 61-4511св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство "Універсал Банк",
заінтересовані особи: Акціонерне товариство "ВТБ Банк" Шібель Віталій Іванович, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоформула-ІФ",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2021 року під головуванням судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мальцевої Є. Є., Томин О. О. у справі за заявою Акціонерного товариства "Універсал Банк" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоформула-ІФ" про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій зазначало, що Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 14 червня 2011 року задовольнив позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ВАТ "ВТБ Банк") до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоформула-ІФ" (далі - ТОВ "Автоформула-ІФ") про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнув у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ "Автоформула-ІФ" на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07 в розмірі 1 781 478 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 15 лютого 2021 року заяву представника АТ "Універсал Банк" про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі № 0907/2-2747/2011 за позовом АТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ "Автоформула-ІФ" про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив.
Замінив сторону стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа у справі № 0807/2-2747/2011, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ "Автоформула-ІФ" на користь ПАТ "ВТБ Банк" - 1 781 478 грн заборгованості за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07-СК, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, з первинного кредитора - ПАТ "ВТБ Банк" на нового кредитора його правонаступника АТ "Універсал Банк", як правонаступника з правом грошової вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ "Автоформула-ІФ".
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2021 року без змін.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявник довів факт набуття ним права вимоги, оскільки у зв`язку з відступленням права вимоги заборгованості за договором від 21 жовтня 2020 року відбулася заміна кредитора з ПАТ "ВТБ Банк"на АТ "Універсал Банк" у зобов`язанні за кредитним договором від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07-СК та за договорами поруки від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07-ДП1 і від 18 жовтня 2007 року № 16.76-50/07-ДП2.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Савчук Р. Р. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для заміни стягувача, оскільки не врахували, що на момент звернення до суду із заявою про заміну сторони, виконавче провадження № НОМЕР_1 відносно ОСОБА_2 було завершене головним державним виконавцем Гнатюком В. Я. 19 вересня 2017 року згідно з пунктом 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто з моменту припинення зобов`язання ОСОБА_2 перед кредитором ПАТ "ВТБ Банк" та закінчення виконавчого провадження, припиняються також зобов`язання поручителя ОСОБА_2 .
Аргументом касаційної скарги також є те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 та від 18 січня 2022 року у справі № 34/425.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 0907/2-2747/2011 з місцевого суду.
06 червня 2023 року справа № 0907/2-2747/2011 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 14 червня 2011 року задовольнив позовні вимоги ВАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ТОВ "Автоформула-ІФ" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнув в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ "Автоформула-ІФ" на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 16.76-50/07 від 18 жовтня 2007 року в розмірі 1 781 478 грн, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (а. с. 70, 71).
На виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 0907/2-2747/2011 року, 06 вересня 2011 року було видано виконавчі листи по кожному боржнику, які в подальшому AT "ВТБ Банк" пред`явлено на виконання до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Івано-Франківський міський суд ухвалою від 17 вересня 2020 року заяву АТ "ВТБ Банк" задовольнив. Видав дублікат виконавчого листа у справі № 0907/2-2747/2011, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 06 вересня 2011 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ "Автоформула ІФ" на користь ПАТ "ВТБ Банк" 178 1478 грн заборгованості за кредитним договором 16.76-50/07-СК від 18 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ ВТБ Банк, в подальшому назву якого змінено на ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2, 1 700 грн судового збору і 120 грн витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи щодо боржника ТОВ "Автоформула ІФ". Поновив строк для пред`явлення дублікату виконавчого листа у справі № 0907/2-2747/2011 як такий, що пропущений з поважних причин.
21 жовтня 2020 року між АТ "ВТБ Банк" від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "ВТБ Банк" Стрюкової І. О. та АТ "Універсал Банк" уклали договір № 75-РБ про відступлення права вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрований в реєстрі № 1223.
За умовами цього договору АТ "ВТБ Банк" відступило AT "Універсал Банк", а AT "Універсал Банк", як новий кредитор набуло право вимоги AT "ВТБ Банк" до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1, додатку № 2, та додатку № 3 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання послуг) та/або договорами поруки та/або ми іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору.
В додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги за порядковим номером 237 відступлено право вимоги за кредитним договором № 16.76-50/07-СК від 18 жовтня 2007 року з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків.
В додатку № 3 договору про відступлення права вимоги за порядковими номерами 237 та 238 відступлено право вимоги за договорами поруки: № 16.76-50/07-ДП1 від 18 жовтня 2007 року, що укладений з ОСОБА_1 з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків та № 16.76-50/07-ДП2 від 18 жовтня 2007 року, що укладений з ТОВ "Автоформула-ІФ" з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків відповідно.
21 жовтня 2020 року внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно об`єкта нерухомого майна щодо наступного іпотекодержателя з AT "ВТБ Банк" на АТ "Універсал Банк".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).