Постанова
Іменем України
18 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 607/11584/21
провадження № 61-5623св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічнимпозовом: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління сім`ї, молодіжної політики і захисту дітейТернопільської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року у складі судді Братасюка В. М., постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Хоми М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом
У липні 2021 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернулась з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира АДРЕСА_2 ) шляхом забезпечення їм можливості вільно користуватись усіма приміщеннями та кімнатами цієї квартири.
Позов обґрунтований тим, що між нею - законним представником малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їхнім дідом ОСОБА_4 є спір щодо права на користування дітьми усією площею квартири АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 вчинив акт домашнього насилля щодо дітей, з огляду на що стосовно нього винесено обмежувальний припис.
У подальшому відповідач замінив вхідний замок на дверях квартири, обмежив вхід до однієї з кімнат, створює дітям перешкоди у користуванні житлом та погрожує вселити у квартиру та зареєструвати у квартирі інших осіб за відсутності згоди наймача, зокрема ОСОБА_1 .
Просила заборонити ОСОБА_4 чинити будь-які перешкоди у користуванні квартирою її малолітнім дітям, без її дозволу відвідувати квартиру АДРЕСА_2, змінювати замки на вхідних дверях до квартири, встановлювати будь-які замки на будь-які двері у квартирі, вселяти чи реєструвати у вказаній квартирі будь-яких осіб, вчиняти будь-які інші дії, які можуть обмежити права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вільно користуватись цією квартирою.
Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом
У серпні 2021 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічнимпозовом: Управління сім`ї, молодіжної політики і захисту дітей Тернопільської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_2 .
Позов обґрунтований тим, що він та ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх дітей, не можуть узгодити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 .
Просив визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 у такий спосіб:
- виділити йому в користування кімнату площею 13,0 кв. м (приміщення № 6);
- виділити малолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в користування кімнату площею 18, 6 кв. м (приміщення № 5);
- допоміжні приміщення: кухню (приміщення № 4), ванну кімнату (приміщення № 2), вбиральню (приміщення № 3), балкон (приміщення № 1) залишити у спільному користуванні.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року, яке залишене без змін постановоюТернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року, у первісному позові відмовлено. Судові витрати компенсовано за рахунок держави. Зустрічний позов задоволено. Встановлено такий порядок користування квартирою АДРЕСА_2 :
-малолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виділено у користування кімнату площею 18, 6 кв. м (приміщення № 5);
- ОСОБА_4 виділено у користування кімнату площею 13, 0 кв. м (приміщення № 6);
-допоміжні приміщення: кухню (приміщення № 4), ванну кімнату (приміщення № 2), вбиральню (приміщення № 3), балкон (приміщення № 1) залишено в спільному користуванні.
Ухваливши рішення про відмову у первісному позові та про задоволення зустрічного позову, суди виходили з того, що статус власника майна є абсолютним, і не може бути обмежений вимогою користувача квартири, якою є ОСОБА_1, що виключає її право надавати власнику дозвіл на відвідування житла, зміну чи встановлення замків, вселення чи реєстрацію в квартирі АДРЕСА_2 інших осіб, тощо.
ОСОБА_1 не є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Ні вона, ні її діти не є членами сім`ї власника житла, тому не можуть претендувати на захист сервітутного права користування житлом або вимагати встановлення порядку користування майном, на що мають право співвласники.
Встановивши, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 існує спір щодо порядку користування квартирою, між ними склались неприязні відносини, квартира є зоною житлового комфорту дітей, суди застосували за аналогією закону частину другу статті 358 ЦК України для врегулювання відносин між власником майна та володільцем - користувачем.
Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткової постанови про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000,00 грн.
Врахувавши, що витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, ОСОБА_4 належним чином підтвердив витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність їх стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .
Суд апеляційної інстанції вказав, що посилання ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх дітей, на Закон України "Про судовий збір" як підставу звільнення від сплати понесених витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним, оскільки цей Закон регулює лише питання сплати судового збору, а не відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У червні 2022 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року, просила їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У липні 2022 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року, просила її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 686/26093/19, провадження № 61-16974св20, від 19 травня 2021 року у справі № 712/4380/20, провадження № 61-1865св21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/19, провадження № 14-298цс19.
Суди не врахували розрахунок норми житлової площі на одну особу, встановлений статтею 47 ЖК України.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме статті 396 ЦК України.
Касаційна скарга на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 141 ЦПК України у справах, у яких позов заявлено законним представником в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_4, поданий адвокатом Дячук С. І., на касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року мотивований тим, що між сторонами не укладено договору найму житлового приміщення та не встановлено підстав, передбачених частиною першою статті 405 ЦК України.
Діти не втратили право користування житлом, оскільки їй у користування виділено більша з двох житлових кімнат квартири АДРЕСА_2 .
Статті 47, 50 Житлового кодексу України (назва кодексу в редакції Закону від 21 квітня 2022 року № 2215-IX) (далі - ЖК України) не застосовні до спірних правовідносин, оскільки стосуються норм житлової площі, забезпеченої за рахунок державного і громадського житлового фонду.
Норми ЦК України превалюють над нормами ЖК України у спірних правовідносинах.
З 24 лютого 2022 року діти не проживають у квартирі АДРЕСА_2 разом з бабусею ОСОБА_9
ОСОБА_4, який є особою з інвалідністю 3-ої групи не може користуватись і жити у квартирі АДРЕСА_2 через перешкоди, що вчиняє ОСОБА_1 .
Просить про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Пояснення ОСОБА_5 на касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року мотивовані тим, що оскаржувані рішення є правильними, права дітей не порушено, оскільки їм надано у користування більшу з двох житлових кімнат у квартирі АДРЕСА_2, і порядок користування, визначений судами, є оптимальним.
Пояснення ОСОБА_6 на касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року мотивовані тим, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована вона як дружина ОСОБА_4, ОСОБА_5, діти - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , ОСОБА_1, власником є ОСОБА_4 . Оскаржувані рішення є правильними, права дітей не порушено, оскільки їм надано у користування більшу з двох житлових кімнат у квартирі, і порядок користування, визначений судами, не порушує прав інших користувачів.
Відзив ОСОБА_4, поданий адвокатом Дячук С. І., на касаційну скаргу на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року мотивований тим, що законодавство не встановлює законним представникам, які діють в інтересах неповнолітніх дітей, пільг щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Просить стягнути з ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, докази яких будуть надані суду у встановлені процесуальним законом строки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 липня 2022 року відкрито з підстави, передбаченої частиною другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 травня 2011 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 .
Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 технічна характеристика нерухомого майна є такою: кімната площею 18, 6 кв. м (приміщення № 5), кімната площею 13, 0 кв. м (приміщення № 6) кухня (приміщення № 4), ванна кімната (приміщення № 2), вбиральня (приміщення № 3), балкон (приміщення № 1).
У квартирі мають зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 (дружина власника квартири АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 та ОСОБА_5, їхні малолітні діти - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року розірвано шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_5
ОСОБА_1, яка є колишньою невісткою ОСОБА_4, і діє у справі в інтересах власних дітей (його онуків), проживає та має зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_3 з червня 2011 року. Діти ОСОБА_1 - малолітні ОСОБА_10 і ОСОБА_11 проживають та мають зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_2 з серпня 2011 року, та з січня 2017 року, відповідно.
На час звернення до суду між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склалися неприязні стосунки, мало місце сімейне насилля.
ОСОБА_1 разом з дітьми проживає у спірній квартирі в кімнаті площею 18, 6 кв. м ОСОБА_4 обмежив фізичний доступ ОСОБА_1 та її дітям до кімнати площею 13,0 кв м, встановивши замок в кімнату, яку має намір використовувати для власного проживання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги.
Щодо касаційної скарги на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2022 року
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини друга, четверта статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (частина перша статті 401 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення (частина друга статті 406 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, провадження № 61-29520св18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц, провадження № 61-17372св18, зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 13 жовтня 2020 року, справа № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, зазначено, що положення статті 406 ЦК України у спорі між власником та колишнім членом його сім`ї з приводу захисту права власності на житлове приміщення, можуть бути застосовані за умови наявності таких підстав - якщо сервітут був встановлений, але потім припинився. Однак встановлення такого сервітуту презюмується на підставі статті 402, частини першої статті 405 ЦК України. Дійсну сутність відповідних позовних вимог суд повинен оцінювати, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими. Водночас припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім`ї власника житлового будинку може бути підтверджено у судовому порядку, якщо це право пов`язане із захистом права власності відповідно до статті 391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суди встановили, що власником квартири є ОСОБА_4 ОСОБА_1 є колишньою невісткою ОСОБА_4 і діє у справі в інтересах власних дітей, а малолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є онуками ОСОБА_4 та не пов`язані спільним побутом з власником квартири і не є членами сім`ї власника.
Суди встановили, що ОСОБА_1 з малолітніми ОСОБА_12 та ОСОБА_13 проживають у квартирі АДРЕСА_4 ), власник квартири не чинить перешкод у її користуванні, та у зустрічному позові просить виділити цю кімнату у користування малолітнім дітям.