ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 447/2522/19
провадження № 61-4936св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Калмикова Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, постановлену колегією у складі суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калмиков С. В. звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2019 року
у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області.
В обґрунтування заяви вказував, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2019 року встановлено факт батьківства ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно ОСОБА_2
ОСОБА_1 будучи батьком ОСОБА_3 та, як він вважає, єдиним його спадкоємцем, 17 січня 2020 року звернувся до П`ятої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Подаючи вказану заяву, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 дізнався, що із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 звернулася його дочка - ОСОБА_2 .
Вказував, що за життя ОСОБА_3 перебував тільки у шлюбі
з ОСОБА_5 і дітей від цього шлюбу в нього не було.
Ухвалюючи рішення про визнання факту батьківства після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 не повідомила суд про існування у ОСОБА_3 спадкоємців, права та інтереси яких будуть порушені ухваленням рішення про встановлення такого факту.
Заявник заперечує факт батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2, оскільки такий факт не доведено належними і допустимими доказами.
Вважає, що вказана заява, з урахування спору про право з іншими спадкоємцями, не підлягала розгляду в порядку окремого провадження.
Наведені обставини, на думку заявника, є підставою для перегляду рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 березня
2022 року провадження у справі за вказаною заявою закрито.
Суд першої інстанції зазначив, що довіреність адвоката Калмикова С. Ю., якою ОСОБА_1 уповноважив його здійснювати представництво, посвідчена нотаріусом Російської Федерації. Місцевий суд врахував, що дипломатичні відносини між державою Україна та Російською Федерацією розірванні, тому вказана довіреність не надає адвокату повноваження на звернення із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, що є підставою для закриття провадження у справі за такою заявою.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 21 березня 2022 року повернено скаржнику.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що довіреність, яка міститься в матеріалах справи, на представництво адвокатом Калмиковим С. В. інтересів ОСОБА_1 видана державою, з якою 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини та дії якої визнано геноцидом українського народу. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, тобто без надання належних доказів на підтвердження повноважень на вчинення процесуальних дій від імені довірителя, тому повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2022 року ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 21 березня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що довіреність, посвідчена нотаріусом Російської Федерації, не підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів ОСОБА_7 .
Суди не врахували, що відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня
1993 року, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року
№ 240/94-ВР, договірною стороною якої є Російська Федерація, документи, що на території однієї з договірних сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Крім того, суди не врахували, що на підтвердження повноважень на представництво інтересів ОСОБА_7 заявник надав ордер про надання правничої допомоги останньому на підставі договору № 77/Б від 6 квітня
2020 року про надання правничої допомоги та копію цього договору.
Заявник вважає, що, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги з вказаних підстав, суд апеляційної інстанції порушив статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 7 червня 2021 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року та відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 21 березня 2022 року.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника пронеправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 3 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (частина друга статті 62 ЦПК України).
Частиною дев`ятою статті 62 ЦПК України встановлено, що довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про міжнародне приватне право" порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що довіреність, яка міститься в матеріалах справи, на представництво адвокатом
Калмиковим С. В. інтересів ОСОБА_1 видана державою, з якою 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини та дії якої визнано геноцидом українського народу, тому апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Отже, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_6 не надав суду належних доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої від 10 листопада 1994 року, яка була чинною на час постановлення апеляційним судом оскаржуваної ухвали, документи, що на території однієї з договірних сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з договірних сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших договірних сторін доказовою силою офіційних документів.