Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 203/4279/20
провадження № 61-6498 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, правонаступником якої є адміністрація центрального району Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2021 року у складі судді Єдаменка С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів:
Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, правонаступником якої є адміністрація центрального району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 2014 року вона з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2017 року у справі
№ 203/4848/16-ц.
Від шлюбу вони мають малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження
серії НОМЕР_1, виданого Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 22 квітня 2015 року, актовий запис № 176.
Відповідач після народження сина не приділяв йому достатньої уваги, не займався його вихованням, не піклувався про нього, не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої та наркотичні речовини.
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 грудня 2015 року у справі № 204/7099/15-к ОСОБА_3
визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених
частиною третьою статті 185, частиною другою статті 289 КК України і призначено йому покарання: за частиною третьою статті 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за частиною другою статті 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. У силу частини першої статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, покладені на нього судом.
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі № 200/9252/16-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 357, частиною другою статті 289 КК України. Призначено ОСОБА_3 покарання: за частиною третьою статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 6 (шість) місяців; за частиною третьою статті 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік; за частиною другою статті 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до частини першої статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком
на 6 (шість) років з конфіскацією всього належного йому майна, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. На підставі статті 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня
2015 року у справі № 204/7099/15-к та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та 01 (один) місяць з конфіскацією всього належного йому майна з відбуттям покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу. Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 - тримання під вартою - залишено без змін. Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з 01 квітня 2016 року. Відповідно до статті 72 КК України ОСОБА_3 зараховано у строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 01 квітня 2016 року по 24 червня 2016 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня
2017 року у справі № 203/2010/16-к ОСОБА_3 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, і призначено покарання у виді шести років позбавлення волі, без конфіскації майна. Відповідно до частини четвертої статті 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року, остаточно призначено покарання у виді шести років та трьох місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна. Строк відбуття покарання рахувати з 01 квітня 2016 року. Міру запобіжного заходу ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, обрано у виді тримання під вартою.
08 серпня 2019 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 203/2785/19 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Борг по сплаті аліментів ОСОБА_3 за виконавчим документом ВП № 59826765, станом на 30 жовтня 2020 року, становив
13 092,07 грн, що підтверджується копією розрахунку заборгованості, виданою державним виконавцем.
З 2016 року відповідач відбуває покарання у державній установі "Жовтоводська виправна колонія №26" (далі - ДУ "Жовтоводська виправна колонія №26"), з малолітньою дитиною жодних стосунків не підтримує, аліменти не сплачує, малолітня дитина не знає свого біологічного батька, вважаючи батьком іншого чоловіка.
Вказані обставини свідчать про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 .
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд позбавити
ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач відбував покарання у ДУ "Жовтоводська виправна колонія № 26", а потім у державній установі "Біленківська виправна колонія № 99", у цей період він не спілкувався та не зустрічався з малолітньою дитиною - ОСОБА_4, не сплачував аліменти.
Проте 21 серпня 2021 року ОСОБА_3 звільнився з виправної колонії по відбуттю строку покарання, сплатив усю заборгованість по аліментам, що підтверджується копією розрахунку заборгованості ВП № 59826765, виданою державним виконавцем та копіями квитанцій. Вищезазначене безумовно свідчить про наявність у відповідача стійкого бажання уникнути позбавлення батьківських прав, почати спілкуватися та піклуватися про свого сина.
Згідно з копією розпорядження адміністрації Центрального району Дніпровської міської ради від 14 квітня 2021 року № 41-р позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини є доцільним.
У судовому засіданні відповідач вказував про те, що хоче спілкуватися з малолітньою дитиною.
Отже, відсутні правові підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, пославшись на пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 під час відбування покарання у виправній колонії не спілкувався з малолітньої дитиною, не сплачував аліменти.
Після звільнення з виправної колонії відповідач сплатив усю заборгованість по аліментам, що свідчить про наявність у нього стійкого бажання уникнути позбавлення батьківських прав, почати спілкуватися та піклуватися про свого сина, про що він сам пояснив суду.
Зазначені обставини можуть свідчити про намагання відповідача змінити ставлення до власної дитини, що свідчить про відсутність підстав для застосування відносно нього крайнього заходу впливу, а саме позбавлення батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач постійно вживав алкогольні напої, наркотичні речовини, бив позивачку, влаштовував сварки, апеляційний суд вважав необґрунтованими, оскільки, всупереч вимогам статей 76-84 ЦПК України, позивачкою не підтверджено належними доказами вказані обставини, у тому числі, звернення до поліції з приводу протиправної поведінки відповідача, медичних довідок про нанесення їй тілесних ушкоджень.
Посилання апеляційної скарги на те, що відповідач неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у виді взяття під варту не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав, а є об`єктивною причиною, що унеможливлює виконання відповідачем його батьківських обов`язків з вказаного часу. Посилався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги на висновок органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4, апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки судом першої інстанції надано йому оцінку у сукупності з іншими доказами та визнано його необґрунтованим.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що понесені витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належним і допустимими доказами (ордером, укладеним договором, актом виконаних робіт), а тому необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов
ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 203/4279/20 з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. Підставою відкриття касаційного провадження були пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 25 липня 2023 року справу передано судді-доповідачеві - Гульку Б. І., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Хопта С. Ф.
У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_5 на підставі повідомлення судді
Гулька Б. І., розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 липня 2023 року
№ 883/0/226-23 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Гульку Б. І., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Ступак О. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що малолітня дитина - ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не знає свого біологічного батька -
ОСОБА_3, своїм рідним батьком вважає іншу особу, а саме ОСОБА_6,
з яким ОСОБА_1 з 24 березня 2018 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. З дня народження малолітньої дитини відповідач не цікавиться сином, не приймав участі в його вихованні та не спілкувався з ним, не виконував своїх батьківських обов`язків, не займався утриманням дитини, аліменти не сплачував. ОСОБА_3 не намагався влаштуватись на роботу для того, щоб син мав все необхідне для нормального розвитку та життя. Відповідач ніколи не працював, матеріальним забезпеченням родини завжди займалась лише позивачка.
Починаючи з 2016 року по 21 серпня 2021 року відповідач відбував покарання у виправній колонії, проте це не перешкоджало йому виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до сина. Відповідач, відбуваючи покарання у виправній колонії, не намагався побачити сина, поговорити з ним по телефону, чи іншим способом зв`язатись з дитиною. Хоча відповідач знав адресу проживання позивача та їх сина і мав номери телефону позивача та її рідних, оскільки часто телефонував до них з виправної колонії з погрозами, про що ОСОБА_1 05 квітня 2021 року було написано заяву-повідомлення до поліції та 05 квітня 2021 року заяву-повідомлення начальнику державної установи "Біленьківська виправна колонія № 99".
Той факт, що відповідач перед ухваленням рішення суду першої інстанції у цій справі сплатив борг за аліментами, не проявляючи по відношенню до дитини жодних інших дій, не маючи бажання побачитись з нею, приймати участь в її вихованні, не може свідчити про те, що ОСОБА_3 бажає почати спілкування з сином та не бажає позбавлення його батьківських прав.
Після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору відповідач не розпочав спілкування зі своїм сином. Подача до суду позивачем апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції також не змінило бажання відповідача розпочати спілкування з сином. Відповідач не з`явився на жодне судове засідання під час розгляду справи в апеляційному суді, не надав відзив на апеляційну скаргу, не висловив своє бажання чи не бажання щодо позбавлення його батьківських прав, хоча справа в апеляційному суді розглядалася більше року.
Після ухвалення рішення судом першої інстанції відповідач перестав сплачувати аліменти та станом на 01 лютого 2023 року заборгованість за аліментами за відповідачем становить 16 345,39 грн, про що вона повідомляла апеляційний суд, проте їй було відмовлено судом апеляційної інстанції
у долучення до справи розрахунку заборгованості по аліментам станом
на 01 лютого 2023 року.
Після звільнення з колонії, відповідач вчинив крадіжку та його знову було притягнуто до кримінальної відповідальності, а саме вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2023 року у справі
№ 932/44/22 визнано винним ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення.
Отже, сплата відповідачем аліментів, про яку зазначено судами та заперечення ОСОБА_3 проти позбавлення його батьківських прав, необхідна йому лише з метою пом`якшення його покарання, так як суди приймали до уваги той факт що у нього на утриманні перебуває малолітня дитина.
Наведені обставини у сукупності є правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини, що є необхідним та відповідає найвищим інтересам дитини.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З жовтня 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2017 року у справі
№ 203/4848/16-ц.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають малолітню дитину -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 22 квітня 2015 року, актовий запис №176.
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 грудня 2015 року у справі № 204/7099/15-к ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених
частиною третьою статті 185, частиною другою статті 289 КК України і призначено йому покарання: за частиною третьою статті 185 КК України
у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за частиною другою статті 289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. У силу частини першої
статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, покладені на нього судом.
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у справі № 200/9252/16-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 357, частиною другою статті 289 КК України. Призначено ОСОБА_3 покарання: за частиною третьою статті 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 6 (шість) місяців; за частиною третьою статті 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік; за частиною другою статті 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до частини першої статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього належного йому майна, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. На підставі статті 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня
2015 року у справі № 204/7099/15-к та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та 01 (один) місяць з конфіскацією всього належного йому майна з відбуттям покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу. Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 - тримання під вартою - залишено без змін. Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з 01 квітня 2016 року. Відповідно до статті 72 КК України, зарахувано ОСОБА_3 у строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 01 квітня 2016 року по 24 червня 2016 року, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня