Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 754/14503/16-ц
провадження № 61-2881св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Горша Анжела Олександрівна, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року в складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горші Анжели Олександрівни, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном шляхом виселення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі іпотечного договорувід 16 листопада 2010 року, укладеного між нею та ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горшою А. О. посвідчено право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). У спірній квартирі зареєстровані відповідачі, та незважаючи на неодноразові вимоги позивача, відмовляються її звільнити і добровільно знятись із реєстраційного обліку, до цього часу продовжують в ній проживати, безпідставно користуючись майном, яке їм не належить. Крім того, ОСОБА_6 вселила до квартири невідомих осіб, чим порушує права позивача як власника майна. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горші А. О., ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування рішення.
В обґрунтовування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належить 1/4 частка спірної квартири. Згідно із договором іпотеки від 16 листопада 2010 року спірну квартиру позивач передав в іпотеку ОСОБА_2 .
Вказував, що йому стало відомо, що 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горшею А. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31662679 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру. Відповідно до інформаційної довідки від 24 лютого 2017 року № 81211841 підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки квартири від 16 листопада 2010 року, а підставою внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2016 року.
Позивач вважав, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2016 року індексний номер 31662679, яке прийнято приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горшею А. О., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням вимог законодавства, зокрема, без окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а також під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
У зв`язку із викладеним ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 вересня 2016 року індексний номер 31662679, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горшею А. О.;
- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горші А. О. щодо внесення інформації в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру та скасувати запис про право власності № 31662679.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 березня 2018 року цивільну справу № 754/14503/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном об`єднано в одне провадження із цивільною справою № 754/11784/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горші А. О., ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування рішення, присвоївши справі загальний номер 754/14503/16 (провадження № 2-762/18).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування рішення залишено без розгляду (т. 2 а. с. 89, 90).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та усунено їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири без надання іншого житлового приміщення (т. 2 а. с. 92-99).
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року та ухвалено в справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження майном шляхом виселення відмовлено (т. 3 а. с. 30-34).
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасовано ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року, а справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування рішення направлено для продовження розгляду до того ж суду (т. 3 а. с. 34-36).
Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасовано, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року залишено в силі (т. 3 а. с. 231-236).
Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, касаційний суд виходив з того, що суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 дотрималася процедури звернення стягнення на іпотечне майно шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, а також порушення відповідачами її прав як нового власника квартири, тому зробив правильний висновок про задоволення позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 13 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горші А. О., ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування рішення відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що сторони договору іпотеки передбачили право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань. Право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_2 з додержанням норм закону, нотаріусу для реєстрації права власності на спірну квартиру було надано всі необхідні документи, передбачені договором та законом, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса про державну реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки приватний нотаріус під час вчинення відповідних дій діяв у межах норм чинного законодавства.Суд не прийняв до уваги посилання позивача на положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки на спірні правовідносини такий закон не поширюється.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шаповалов А. М.,звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року і постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник зазначає, що в договорі іпотеки чітко визначено, що позасудове врегулювання здійснюється на підставі укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку". Факт укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя відсутній, а тому прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц (провадження № 1466цс18).
Однією із передумов державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно. Такого документа позивачем до суду надано не було.
Скаржник вказує на те, що на момент реєстрації права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 діяли норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким введено мораторій, відповідно до якого не може бути примусово стягнено (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, та загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири.
Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" підлягає безумовному застосуванню в процесі позасудового врегулювання спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-ц (провадження № 11-474апп19)).
У приватного нотаріуса були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2, оскільки спірна квартира використовується позивачем як місце постійного проживання. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 754/14503/16-ц із Деснянського районного суду м. Києва.
Справа № 754/14503/16-ц надійшла до Верховного Суду у травні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики грошей, за умовами якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 629 200,00 грн, що за курсом НБУ складало 78 650,00 дол. США (т. 2 а. с. 18, 19).
На забезпечення виконання умов договору позики укладено договір іпотеки від 16 листопада 2010 року, за умовами якого іпотекодавці ( ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) передали в іпотеку спірну квартиру. Іпотекодержателем за цим договором є ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 9-16).
Пунктом 5.2 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання або умов договору іпотеки квартири іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям письмову вимогу про усунення порушення. В такій вимозі про усунення порушення зазначається стислий зміст порушених зобов`язань/умов, вимога про виконання порушених зобов`язань/умов у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога про усунення порушення залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 5.3 договору іпотеки, у разі невиконання боржником та іпотекодавцями зобов`язань за договорами позики та/або іпотеки, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено будь-яким шляхом, передбаченим Законом України "Про іпотеку" та/або шляхом вчинення виконавчого напису (з урахуванням неустойки), з покладенням обов`язку оплати нотаріальних дій на іпотекодавців та за рішенням суду.
Пунктом 5.4 договору іпотеки квартири встановлено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання та зазначено, що сторони цим встановлюють та вирішують, що звернення стягнення на предмет іпотеки можливе шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки квартири. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в договорі іпотеки квартири, та не потребує укладення сторонами окремого договору будь-якого іншого додаткового підтвердження чи погодження. Визначений згідно з положеннями цього пункту спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені чинним законодавством чи договором іпотеки квартири способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 5.4.1 договору іпотеки іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Внаслідок невиконання боржником (відповідачем у справі ОСОБА_1 ) своїх зобов`язань за договором, позивач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Горші А. О. для реєстрації у встановленому Законом України "Про іпотеку" порядку права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до свідоцтв від 10 серпня 2016 року, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., за реєстровими № № 1369, 1370, 1371, відповідно до яких нотаріус посвідчила, що нею 14 травня 2015 року та 19 серпня 2016 року на адресу іпотекодавців направлені заяви-вимоги, в яких ОСОБА_2 повідомляла ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, що у випадку несплати заборгованості за договором позики, іпотекодержателем буде звернено стягнення на іпотечне майно.
Ці заяви передані шляхом направлення поштових відправлень зі зворотними повідомленнями 15 травня 2015 року та 19 серпня 2016 року, які було повернуто 18 червня 2015 року та 26 вересня 2016 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання.
Зазначені документи містили відомості про сплив 30-денного строку належного повідомлення іпотекодавців, оскільки згідно з пунктом 9 договору позики позичальник згоден з тим, що будь-яка кореспонденція має надсилатися на адресу його проживання, вказану в цьому договорі, така кореспонденція вважається отриманою ним у день її надходження на поштове відділення, що обслуговує будинок за цією адресою.
Згідно з довідкою форми № 3 від 16 листопада 2016 року у спірній квартирі зареєстровано чотири особи: відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горшею А. О. було посвідчено право власності позивача ОСОБА_2 на спірну квартиру (т. 1 а. с. 6-8).
Підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру стало невиконання боржником ОСОБА_1 своїх обов`язків за договором позики грошей.
Для реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки ОСОБА_2 надала такі документи:
- договір позики, посвідчений 16 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., за реєстровим № 2787 (т. 2 а. с. 18, 19);
- договір іпотеки, посвідчений 16 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., за реєстровим № 2788 (т. 1 а. с. 9-16);
- свідоцтво про право власності на житло, видане 27 серпня 1998 року відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної ради (т. 2 а. с. 47);
- витяг про державну реєстрацію прав № 27955471, виданий 10 листопада 2010 року КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (т. 2 а. с. 48);
- свідоцтво від 10 серпня 2016 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., за реєстровим № 1370, згідно із яким нотаріус посвідчила, що нею 14 травня 2015 року заяву ОСОБА_2 передано ОСОБА_5, що у випадку несплати заборгованості за договором позики, іпотекодержателем буде звернено стягнення на передане в іпотеку майно (т. 2 а. с. 50). 15 травня 2015 року заяву направлено поштовим відправленням із зворотним повідомленням про вручення, 18 червня 2015 року відправлення повернулося без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання;
- свідоцтво від 10 серпня 2016 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., за реєстровим № 1369, згідно із яким нотаріус посвідчила, що нею 14 травня 2015 року заяву ОСОБА_2 передано ОСОБА_4, що у випадку несплати заборгованості за договором позики, іпотекодержателем буде звернено стягнення на передане в іпотеку майно (т. 2 а. с. 49). 15 травня 2015 року заяву направлено поштовим відправленням із зворотним повідомленням про вручення, 18 червня 2015 року відправлення повернулося без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання;
- свідоцтво від 10 серпня 2016 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., за реєстровим № 1371, згідно із яким нотаріус посвідчила, що нею 14 травня 2015 року заяву ОСОБА_2 передано ОСОБА_1, що у випадку несплати заборгованості за договором позики грошей, іпотекодержателем буде звернено стягнення на передане в іпотеку майно. 15 травня 2015 року заяву направлено поштовим відправленням із зворотним повідомленням про вручення, 18 червня 2015 року відправлення повернулося без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання;
- заяву (вимогу) про необхідність повернення суми заборгованості, передану 19 серпня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горшею А. О., за реєстровим № 308, в якій ОСОБА_2 повідомляє ОСОБА_3, що у випадку несплати заборгованості за договором позики, іпотекодержателем буде звернено стягнення на передане в іпотеку майно (т. 2 а. с. 52). 19 серпня 2016 року заяву направлено поштовим відправленням із зворотним повідомленням про вручення, однак 26 вересня 2016 року повідомлення повернулося без вручення у зв`язку із закінчення терміну зберігання (т. 2 а. с. 53).
Зазначені документи містили відомості про сплив 30-денного строку належного повідомлення іпотекодавців, оскільки згідно із пунктом 9 договору позики позичальник згоден із тим, що будь-яка кореспонденція має надсилатись на адресу його проживання, вказану в цьому договорі.
Така кореспонденція вважається отриманою ним в день її надходження на поштове відділення, що обслуговує будинок за цією адресою. Водночас, договір іпотеки містив вимогу лише про обов`язковість направлення відповідних вимог та попередження про їх задоволення за рахунок предмета іпотеки.