ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 754/18498/19
провадження № 51-637км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
перекладача ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
засудженого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року та касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019100040006006 за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Азербайджанської Республіки, уродженця м. Баку Азербайджанської Республіки, раніше не судимого,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Грузії, уродженця м. Тбілісі Грузія, раніше не судимого,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, уродженки с. Прибужани Вознесенського району Миколаївської області, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1, раніше не судимої,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України, уродженки с. Березна Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованої у АДРЕСА_2 та проживаючої у АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Історія справи та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від
17 вересня 2021 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
ОСОБА_9 :
- за ч.2 ст. 187 КК України - строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК України - строком на 8 років з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_9 визначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на
8 років з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_13 :
- за ч.2 ст. 187 КК України - строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК України - строком на 8 років з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_14 визначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на
8 років з конфіскацією всього майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Також вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та
ОСОБА_12 визнано винними у тому, що вони у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01 липня 2019 року, разом із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вступили у злочинну змову для вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, розробили план злочинних дій, узгодивши його реалізацію між собою, та приступили до його виконання.
Так, 17 липня 2019 року приблизно о 22:30 ОСОБА_15, ОСОБА_12,
ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, прибули до ресторану "Башня Мерліна", що на АДРЕСА_3, де на літній терасі ОСОБА_12 помітила раніше незнайому ОСОБА_16, яка відпочивала за сусіднім столиком, та вирішила вчинити напад з метою заволодіння належним потерпілій майном, про що повідомила ОСОБА_13, ОСОБА_11 та особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, по черзі запрошували ОСОБА_16 приєднатися до їх компанії, на що потерпіла погодилася та пересіла за їх столик.
Згодом, цього ж вечора, приблизно о 00:00, діючи за попередньо узгодженим планом, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки для життя та здоров`я потерпілої та бажаючи їх настання, з метою пригнічення волі останньої, ОСОБА_15 вилив вміст пляшечки із заздалегідь підготовленим лікарським засобом невстановленого походження, що має психотропну дію, яку отримав від ОСОБА_12, до відкоркованої пляшки вина, яку замовили перед цим. У подальшому ОСОБА_15 налив у келих потерпілої вино, в яке було додано вказаний лікарський засіб, що викликає у людини безпорадний стан, яке вона вжила. В цей момент до ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, приєднався ОСОБА_9, який по телефону був повідомлений про злочинний план та погодився взяти участь у вчиненні злочинних дій.
Внаслідок вживання алкогольного напою, у який було додано лікарський засіб, потерпіла знепритомніла, а ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, скориставшись безпорадним станом потерпілої, заволоділи її майном посвідченням водія, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля "Geely Emgrand" д.н.з. НОМЕР_1 та ключами від автомобіля.
Крім того, 18 липня 2019 року приблизно о 01:00 ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, реалізуючи умисел на незаконне заволодіння належним потерпілій транспортним засобом-автомобілем "Geely Emgrand" д.н.з.
НОМЕР_1, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, скориставшись її безпорадним станом, який виник внаслідок вживання невстановленого походження лікарського засобу, що має психотропну дію, після заволодіння майном потерпілої передали свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від вказаного автомобіля
ОСОБА_9 . Надалі о 01:30 ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вивели потерпілу, тримаючи її під руки, через літню терасу ресторану "Башня Мерліна" до проїзної частини, де на них в автомобілі потерпілої очікував ОСОБА_9, всі разом сіли в автомобіль, після чого ОСОБА_9 запустив двигун та розпочав рух. Тим самим засуджені та особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, незаконно заволоділи транспортним засобом потерпілої, яким в подальшому розпорядились на власний розсуд.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року вирок районного суду змінено. Прийнято рішення, яким постановлено виключити з мотивувальної частини вироку посилання на ряд доказів винуватості
ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 . У решті вирок залишено без змін.
У поданих касаційних скаргах захисники, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати оскаржувані судові рішення щодо їх підзахисних.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Про доведеність вини засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України "поза розумним сумнівом";
- Стосовно постановлення судових рішень щодо засуджених
ОСОБА_9 та ОСОБА_13 з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах захисники, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставлять вимогу про скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_17 .
Суть доводів касаційних скарг захисників зводиться до того, що вони надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні, стверджують, що судом першої інстанції, а в подальшому і апеляційним судом, не доведено "поза розумним сумнівом" винуватість їх підзахисних у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України.
До того ж, на переконання захисників висновки судів попередніх інстанцій про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень ґрунтуються на сумнівних показаннях потерпілої, при цьому, останню належним чином не було повідомлено про час та місце апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції, а відтак і не було допитано цим судом з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Крім цього, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 стверджує про те, що в судовому засіданні суду першої інстанції, а саме 28 травня 2020 року був допущений як перекладач із української мови на грузинську мову -
ОСОБА_18, який не мав на це повноважень, що підтверджується відсутністю у матеріалах даного кримінального провадження документів про його відповідну компетентність, що призвело, на думку захисника, до порушення засудженого ОСОБА_13 права на захист, оскільки останній був позбавлений можливості знати, що відбувалось у цьому судовому засіданні.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на подані касаційні скарги захисників прокурор просить залишити їх без задоволення як безпідставні.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_9, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_9, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги захисників не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту поданих касаційних скарг захисників вбачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 411 КПК України, просять доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У свою чергу, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи "поза розумним сумнівом".
Стандарт доведення винуватості "поза розумним сумнівом" полягає у тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 84 КПК України передбачено те, що доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При перевірці матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів установлено, що суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини кримінального провадження, і навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, і які з точки зору достатності та взаємозв`язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації дій засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 3 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Так, колегією суддів констатовано те, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, мотивуючи свої висновки про те, що засудженіпід час вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень діяли за попередньою змовою групою осіб, спільно як співвиконавці, мали єдиний злочинний умисел, направлений на заволодіння майном потерпілої та її транспортним засобом, обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_16, яка суду пояснила, що 17 липня 2019 року приблизно о 19:30 вона приїхала на своєму автомобілі в кафе "Башня Мерліна" на вул. Малишка в м. Києві, щоб зустрітися з подругою. В кафе вона познайомилася із засудженими та з чоловіком на ім`я ОСОБА_19 . Коли вона чекала подругу, до неї підійшов чоловік, якого немає серед засуджених, але який був в їх компанії. Цей чоловік представився ОСОБА_20 і запросив її до їх столу, на що вона відмовила. Засуджені по черзі підходили до неї і запрошували до своєї компанії. Врешті вона погодилась і приєдналася до них. Вона більше спілкувалася з ОСОБА_20, а також з ОСОБА_11, яка представилась сестрою ОСОБА_17 . Всі засуджені представились їй іншими іменами. Вона пила сік, а також випила два келихи вина, відкриту пляшку якого приніс офіціант на замовлення засуджених. Спочатку вони сиділи на терасі, а потім перейшли до приміщення кафе. В цей час до них приєднався ОСОБА_9 . Під час спілкування вона відлучалася і можливо в цей час їй щось підсипали у напій, оскільки в якийсь момент вона заснула і що відбувалося з нею далі не пам`ятає. Отямилась вона наступного дня о 12:00 в лікарні швидкої медичної допомоги, куди була доставлена, зі слів медпрацівників, із зупинки громадського транспорту "Лівобережна". У неї дуже боліла голова, дуже хотілось спати. Після цих подій у неї зникло майно та ключі від її автомобіля, який зник з місця, де вона його залишила. Працівники поліції знайшли автомобіль через чотири дні і повернули, він був трохи пошкоджений, але в задовільному стані. Дозволу користуватись її автомобілем нікому із засуджених вона не давала, ключі від машини нікому не передавала, нікого не просила відвезти її додому. У неї є телефон перевіреного драйвера, якого вона викликає у разі потреби. Також вона нікому не передавала свою банківську карту і пін-код від неї та нікого не просила знімати гроші. Після того як вона пересіла за стіл до засуджених, ОСОБА_15 замовив пляшку червоного вина, яке розливав дівчатам, вона випила з цієї пляшки приблизно 120 г.
До того ж відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 серпня 2019 року, потерпіла впізнала ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_12 як осіб, які в період з 17 липня
2019 року по 18 липня 2019 року біля кафе "Башня Мерліна" заволоділи належним їй автомобілем "Geely Emgrand" д.н.з. НОМЕР_1 та її особистим майном (т. 3 а. п. 142-145, 146-149, 150-153).
У свою чергу апеляційний суд, перевіряючи версію сторони захисту про те, що ОСОБА_9 керував автомобілем потерпілої з її дозволу і що засуджені не застосовували до потерпілої насильство, небезпечне для її життя та здоров`я, правильно визнав її безпідставною та на обґрунтування своїх висновків зазначив, що згідно з наданих показань потерпілої, які вона зазначала у суді першої інстанції, що зафіксовані на відповідному технічному носії інформації, які суд не виклав у вироку, слідує, що під час першого її допиту 21 лютого 2020 року потерпіла, дійсно зазначила, що, можливо, і просила когось із засуджених відвезти її додому на її автомобілі, але не пам`ятає. Однак потерпіла
ОСОБА_16 ніколи не давала показання про те, що ключі від автомобіля вона добровільно передала комусь із засуджених та попросила під`їхати до виходу з ресторану.
Зважаючи на те, що після вживання вина у невеликій кількості потерпіла знепритомніла і втратила контроль над своїми діями, засуджені скористались безпорадним станом потерпілої, волевиявлення якої не могло бути добровільним та заволоділи належним їй майном і транспортним засобом.
Таким чином, твердження захисників про те, що винуватість засуджених ґрунтується на сумнівних показаннях потерпілої, не відповідає дійсності, оскільки вони повністю підтверджуються іншими, долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, та доповнюють один одного.
Про узгодженість дій засуджених на вчинення кримінальних правопорушень щодо потерпілої, які інкримінують їм у провину, свідчать дані, які містяться у протоколі перегляду записів з камер відеоспостереження в ресторані "Башня Мерліна" від 23 жовтня 2019 року на яких зафіксовано час, коли потерпіла ОСОБА_16, а пізніше невстановлений чоловік, ОСОБА_15, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зайшли в приміщення ресторану, місця їх розташування на літній терасі, дії невстановленого чоловіка, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12, які неодноразово по черзі підходили до потерпілої, яка 17 липня 2019 року о 23:07 після спілкування з ОСОБА_12 пересіла за столик до засуджених та невстановленого чоловіка. О 23:40 до вказаних осіб підійшов ОСОБА_9 і разом з ОСОБА_21 вийшов з літньої тераси, а о 23:42 вони повернулися з невідомою дівчиною і приєдналися до інших. О 23:47 ОСОБА_9 та невстановлений чоловік зникають з поля зору камер. О 23:50 потерпіла ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і невстановлений чоловік беруть раніше замовлені страви та переміщуються у середину закладу. При цьому о 23:51 ОСОБА_12 притримує двері ОСОБА_14, який правою рукою кілька разів збовтує пляшку з вином та пропускає перед собою