ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07вересня 2023 року
м. Київ
справа №712/14455/16-к
провадження №51-9139км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2021 року, ухваленого за нововиявленими обставинами, та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12016251010008299 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Черкаси,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2021 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, задоволено заяву ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього суду від 17 липня 2017 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 121, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, вказаний вирок скасовано та ухвалено новий, яким визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 1 ст. 119 КК. Призначено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено від покарання у зв`язку з закінченням строку давності. За ч. 1 ст. 119 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 80 000 грн на користь кожного.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком Соснівського районного суду від 17 липня 2017 року ОСОБА_7 було визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з цим вироком, ОСОБА_7 15 жовтня 2016 року приблизно о 03:53 біля входу в нічний розважальний заклад "Reflection", перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи із хуліганських мотивів, які проявилися в явній неповазі до суспільства, показуючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, у присутності відвідувачів та працівників закладу, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс потерпілому ОСОБА_11 не менше чотирьох ударів правою рукою в голову та три удари ногою в тулуб, та не менше одного удару правою рукою в голову потерпілого, який є тяжким за ознакою небезпеки для життя, від якого останній впав та в непритомному стані був госпіталізований до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від отриманих тілесних ушкоджень.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08 серпня 2018 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2017 року стосовно ОСОБА_7 було змінено, перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК і призначено покарання виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 119 та ч. 1 ст. 296 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року касаційну скаргу прокурора було задоволено, ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 серпня 2018 року відносно ОСОБА_7 скасовано через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року вказаний вирок скасовано в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 296 КК і кримінальне провадження закрито в зв`язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК, а в частині його засудження за ч. 2 ст. 121 КК залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На думку прокурора, місцевий суд у вироку послався на обставини, які не є нововиявленими у розумінні ч. 2 ст. 459 КПК, оскільки покладений в його основу висновок експерта ґрунтується на доказах, які були в матеріалах провадження в суді, коли ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 296 КК, а тому ці докази були відомі суду на час вирішення справи і були предметом розгляду судів усіх інстанцій.
Звертає увагу на те, що стороною захисту не наведено даних, які підтверджують встановлення у визначеному законом порядку (вироком суду чи іншим нереабілітуючим рішенням за результатами кримінального провадження, що набрало законної сили), що висновки експертів, які були покладені в основу попереднього вироку є завідомо неправдивими або неправильними унаслідок допущеної помилки, а сам факт внесення відомостей до ЄРДР задля перевірки такої інформації не є нововиявленою обставиною.
Вважає неправильним використання у справі висновку експерта, який був зроблений в іншому провадженні.
Зазначає, що кримінальне провадження було розглянуто з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону щодо порядку та стадій судового розгляду та вказує на погіршення становища ОСОБА_7 в частині його засудження за ч. 1 ст. 296 КК і звільнення від покарання.
Прокурор стверджує, що всупереч вимогам статей 370 та 419 КПК при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не перевірив доводів його апеляційної скарги, не навів переконливих мотивів на їх спростування та не зазначив підстав з яких залишив цю скаргу без задоволення.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор просила задовольнити касаційну скаргу.
Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів, учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
За правилами ч. 1 ст. 467 КПК суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, в якій наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Відповідно до вимог ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: - штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.
Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками: - невідомість суду з причин, від нього незалежних; - істотне значення для провадження; - наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; - неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю суду;
- відкриття тільки після вступу вироку в законну силу.
Тобто, необхідна наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були і не могли бути відомі на той час суду й будь-якій особі, яка брала участь у справі.
При цьому важливим є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України" та від 29 жовтня 2015 року в справі "Устименко проти України" неодноразово наголошував, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.