ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 425/2349/20
провадження № 51-2581 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_8, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020135330000070 від 28 липня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне, Луганська область, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді арешту строком на шість місяців. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено та стягнуто з ОСОБА_8 на її користь 10000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з цим вироком ОСОБА_8 27 липня 2020 року приблизно о 19:00, знаходячись в районі буд. АДРЕСА_2, на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин завдав ОСОБА_6 одного удару кулаком правої руки в ніс, від якого вона впала і втратила свідомість. Вказаними діями ОСОБА_8 завдав ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, пов`язаних із короткочасним розладом здоров`я.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд:
- не повідомив належним чином ОСОБА_8 про дату і місце розгляду справи та незаконно розглянув справу за відсутності останнього;
- не звернув увагу на доводи захисника в частині порушення органами дізнання строків досудового розслідування та не прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України
- ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
До Верховного Суду найшли заперечення прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9, в якій остання просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вирок апеляційного суду в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Сторона захисту висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і кваліфікація його дій у касаційному порядку не оспорюються.
Так, із судових рішень вбачається, що суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_6, свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 висновком судово-медичної експертизи № 126 від 18 серпня 2020 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 18 серпня 2020 року. При цьому суд дійшов висновку, що показання потерпілої та свідків, які підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, є об`єктивними та достовірними, оскільки знаходяться в повній відповідності з іншими доказами, є послідовними, узгоджуються між собою та доповнюють один одного.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, доводи якої фактично зводились до незаконності вказаного судового рішення та не доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Водночас за результатами апеляційного розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України, та надав їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. Судовий розгляд здійснив у межах пред`явленого обвинувачення та на підставі чого дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд залишив апеляційну скаргу засудженого без задоволення та своє рішення в цій частині не мотивував є безпідставними.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд не розглянув його клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КК України, оскільки обвинувальний акт було направлено суду поза межами досудового розслідування кримінального проступку
Так, відповідно до положень статті 219 КПК України, в редакції чинній на час вчинення вказаних процесуальних дій, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім.