Постанова
Іменем України
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 202/8301/21
провадження № 51-1532 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, а також прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041030001469, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов потерпілого задоволено частково.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_6 4 936 гривень матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 20 000 гривень моральної шкоди та 10 000 гривень судових витрат з надання правової допомоги.
У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди в сумі 20 970 грн. відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат у провадженні та скасовано арешт на автомобіль.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційні скарги прокурора та потерпілого залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду встановлено, що водій ОСОБА_7, 18 листопада 2021 року, близько 10:45 год., керуючи автомобілем "БМВ Х6" д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Батумській в м. Дніпро, грубо порушив ПДР, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, наближаючись до нерегульованого нерівнозначного перехрестя з пр. Слобожанським, рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 "Надати дорогу", виїхав на перехрестя вул. Батумської та пр. Слобожанського, не надав дорогу велосипеду "ORBEA", під керуванням ОСОБА_6, який рухався по головній дорозі зліва направо за напрямком руху його автомобіля, внаслідок чого скоїв зіткнення з велосипедистом, в результаті ДТП потерпілому ОСОБА_6 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що місцевий суд при кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст.286 КК України не виклав належним чином об`єктивну сторону кримінального правопорушення тому, що у вироку не зазначено пункт ПДР, порушення якого перебуває у причинному зв`язку із наслідками ДТП.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам прокурора з цього приводу та допущені місцевим судом порушення не виправив.
Ухвала не відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6, у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через мʼякість тому, що суди в повній мірі не врахували те, що засуджений вину у вчиненому не визнав, не вибачився перед потерпілим, не відшкодував моральну та матеріальну шкоду. Вважає, що слід було призначити покарання у виді 3 років обмеження волі з іспитовим строком 3 роки.
Скаржиться на неправильне вирішення цивільного позову тому, що стягнута на його користь моральна шкода в розмірі 20 000 грн. не відповідає засадам розумності і справедливості, оскільки суд не врахував істотність вимушених змін у способі його життя через наслідки отриманих травм у результаті ДТП та проходження лікування.
Крім того, суди дійшли необґрунтовано висновку про необхідність зменшення суми витрат на правову допомогу до 10 000 грн., адже заявлений ним розмір -28 000 грн. підтверджено доказами.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5, в судовому засіданні, посилаючись на обґрунтованість доводів касаційних скарг прокурора та потерпілого, просила їх задовольнити.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Доводи прокурора про те, що місцевий суд не виклав об`єктивну сторону злочину і не зазначив увироку пункт ПДР, порушення якого водієм ОСОБА_7 перебуває у причинному зв`язку із наслідками ДТП, не заслуговують на увагу.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України визначено, що у разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
Тобто суди зобов`язані ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках: 1) у чому саме полягали порушення; 2) які норми правил безпеки дорожнього руху не додержано; 3) чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Суд у вироку встановив у чому саме полягали порушення з боку водія ОСОБА_7 Обвинувачення, визнане судом доведеним, містить посилання на конкретні порушення, які, в свою чергу, збігаються із тими нормами правил безпеки дорожнього руху, які ставляться в провину обвинуваченому.
Злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють суспільно небезпечні наслідки.
Розглядаючи дане кримінальне провадження, місцевий суд у вироку чітко зазначив, що порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 ПДР України, з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з наслідками, що настали в результаті ДТП. Дії ОСОБА_7, за встановлених судом фактичних обставин, які підтверджені доказами, за ч.1 ст.286 КК України кваліфіковано вірно.
Загалом вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини зазначені у вироку. Прокурор фактично не погоджується із текстуальним викладом цих обставин, який відрізняється від обвинувального акту, однак, це не може визнаватись порушенням КПК України.
Що стосується доводів касаційної скарги потерпілого ОСОБА_6 про неправильне вирішення цивільного позову, то вони є необґрунтованими.
Потерпілий, крім іншого, скаржиться на те, що розмір стягнутої на його користь моральної шкоди 20 000 грн. є несправедливим тому, що суд не врахував істотність вимушених змін у способі його життя через наслідки отриманих травм у результаті ДТП та проходження лікування.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.