Постанова
Іменем України
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 364/365/18
провадження № 51-1320 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
засудженого ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, а також захисника ОСОБА_8 на вирок Володарського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у кримінальному провадженні № 12017110300000326 за обвинуваченням
ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тетіїв Київської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володарського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року:
ОСОБА_9 засуджено:
- за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Зараховано ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 03 січня по 24 травня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі;
ОСОБА_10 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, постановлено стягнути: з ОСОБА_9 на користь потерпілого 23 097,60 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 62 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_10 на користь потерпілого 7 253,56 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн - моральної шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року вирок місцевого суду скасовано в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 146 КК України та ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України.
Звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 146 КК України, а ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України на підставі ст. 49 КК України, кримінальне провадження в цій частині закрито.
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_9 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці вступив у злочинну змову з ОСОБА_10 щодо сприяння йому, ОСОБА_11 (відносно якого постановлено обвинувальний вирок) та іншій невстановленій слідством особі, у викраденні потерпілого ОСОБА_6 .
ОСОБА_10 22 жовтня 2017 року приблизно о 01:15 год. на автомобілі "SAAB 900" привіз потерпілого ОСОБА_6 у заздалегідь обумовлене місце, а саме, на перехрестя вул. Гоголя та пров. Дачного у м. Тетіїв Київської області, де шляхом застосування фізичного насильства, що виразилось у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, за пропозицією ОСОБА_9 разом з іншими вказаними у вироку особами заштовхали потерпілого до автомобіля "Ауді", вивезли за межі м. Тетіїв та, застосовуючи фізичне насильство, утримували проти його волі приблизно до 03 год. 22 жовтня 2017 року.
Після викрадення ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб, здійснив напад на потерпілого з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я у момент заподіяння, що виразилося в нанесенні потерпілому легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Внаслідок нападу обвинувачені відкрито заволоділи мобільним телефоном та грошима ОСОБА_6, чим спричинили йому матеріальні збитки на загальну суму 11 315 грн.
Того ж дня, приблизно о 02:20 год. ОСОБА_9 за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, висунув потерпілому ОСОБА_6 вимогу передати їм грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що супроводжувалася погрозами застосування насильства, які потерпілий сприймав реально.
В подальшому ОСОБА_9 з мобільного телефону потерпілого зателефонував матері останнього - ОСОБА_12, у ході розмови з якою вимагав зібрати та в подальшому передати йому у визначений час та місці гроші в сумі 10 000 доларів США. При цьому обвинувачений висловлював погрози вчинення насильства над ОСОБА_6, які потерпілий сприймав реально.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд усупереч ст. 419 КПК України не дав мотивованих відповідей на доводи скарги щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_9 покарання, а саме ст. 69 КК України, не взяв до уваги, що засуджений своєї вини не визнавав, часткове відшкодування шкоди потерпілому відбулося лише перед судовими дебатами та під час апеляційного розгляду, а той факт, що ОСОБА_9 є колишнім працівником правоохоронного органу навпаки істотно підвищує суспільну небезпеку скоєних ним тяжких злочинів.
Потерпілий ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зазначає про неправильне застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_9 покарання, крім того зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_10 суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи та дійшов передчасного висновку про можливість застосування до цього покарання положень ст. 75 КК України.
Аналогічні доводи щодо м`якості призначеного покарання висловлювалися потерпілим в апеляційній скарзі, проте суд не взяв їх до уваги та не обґрунтував належним чином свого рішення, чим порушив вимоги закону.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_9 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що фактичні обставини події встановлені судом невірно, винуватість його підзахисного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 189 КК України, не доведена, адже він особисто жодних тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав та грошей не вимагав.
Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 від 29 січня 2018 року, оскільки цей свідок не був допитаний у судовому засіданні.
Вказує, що гроші фактично вимагали у матері ОСОБА_14 - ОСОБА_12, однак її не було визнано потерпілою.
Посилається на те, що суд не встановив ознаку об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки щодо потерпілого не було насильства, яке могло спричинити йому тілесні ушкодження та становило реальну загрозу його життю чи здоров`ю. Умисел був направлений лише на викрадення потерпілого. Крім того, факт заволодіння телефоном потерпілого не доведений.
Захисник вважає, що розмір задоволеного судом цивільного позову завищено, витрати на лікування потерпілого не можуть бути стягнуті з ОСОБА_9, оскільки його вина за ч. 2 ст. 187, ч. 2 189 КК України не доведена.
Також захисник вказує на те, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України, а ухвала цього суду не відповідає ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав свою скаргу з наведених у ній підстав та просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Засуджений ОСОБА_9 повністю підтримав доводи скарги свого захисника.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 підтримали скаргу, подану потерпілим, просили її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, підтримала скаргу прокурора в повному обсязі, а касаційну скаргу потерпілого підтримала частково в частині доводів щодо м`якості призначеного ОСОБА_9 покарання, а в частині скасування судових рішень відносно ОСОБА_10 не підтримала.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України, в касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів касаційних скарг суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи наведеної норми процесуального закону, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях ОСОБА_9 складів злочинів, передбаченихч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України. З позицією місцевого суду погодилася й апеляційна інстанція.
Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування такого висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_8 про недоведеність винуватості його підзахисного та суперечливість доказів у справі такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення саме обвинувального вироку. Зокрема, суд узяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_6, який повідомив про обставини його незаконного викрадення та стверджував, що з автомобіля його витягав саме ОСОБА_9 спільно з іншою особою, при цьому удари також завдавав обвинувачений. Крім того, потерпілий стверджував, що його обшукали, забрали гроші та мобільний телефон, при цьому йому весь час погрожували застосуванням насильства, ці погрози він сприймав реально. Також потерпілий у суді зазначав, що ОСОБА_9 пересів до нього на заднє сидіння автомобіля та, погрожуючи застосуванням насильства, змусив зателефонувати матері потерпілого - ОСОБА_12 і повідомити, що йому терміново потрібні 10 тисяч доларів США, які у нього вимагають.
Про факт розбійного нападу на нього з боку ОСОБА_9 у співучасті з іншими особами під час викрадення потерпілий повідомляв протягом досудового розслідування, судового розгляду в першій та апеляційній інстанціях, факт заволодіння мобільним телефоном та грошима, їх розмір також були предметом перевірки судів. У судових рішеннях наведено мотиви, з яких ці показання потерпілого визнані обґрунтованими, підстав їм не довіряти у суду немає, переконливих доводів на спростування цих висновків судів касаційна скарга захисника не містить.
Показання потерпілого повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12 (матері потерпілого), яка підтвердила факт дзвінка до неї з мобільного телефона ОСОБА_6 та повідомила, що від неї вимагали передати викрадачам 10 тисяч доларів США і погрожували життю та здоров`ю її сина. Свідок пояснила, що спочатку із нею розмовляв сам потерпілий, а потім трубку взяла інша особа, яка і вимагала у неї передати йому грошові кошти.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_6 проти його волі витягли з машини та посадили в інший автомобіль, при цьому під час руху ОСОБА_9 наказав зупинитися і пересів до потерпілого на заднє сидіння автомобіля. Крім того, свідок стверджував, що бачив на потерпілому тілесні ушкодження та кров на обличчі, тому дав йому серветку, щоб витертися.
Також висновки суду про винуватість ОСОБА_9 ґрунтуються на даних протоколів тимчасового доступу до речей і документів, а саме, номерів мобільних телефонів обвинувачених, потерпілого та свідків, з яких вбачаються їх контакти, зокрема, і в період вчинення злочинів; протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим, де він показав обставини вчинення відносно нього кримінальних правопорушень; протоколом пред`явлення особи для впізнання, де потерпілий упізнав ОСОБА_9 як особу, яка вчинила щодо нього злочини, а також на інших доказах, яким суд дав відповідну оцінку.
Доводи касаційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_9 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки сам обвинувачений безпосередньо ударів не наносив і грошей не вимагав спростовуються вищенаведеними доказами.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з тим, що цими доказами встановлено єдиний спільний умисел винних, про що свідчить узгодженість злочинної діяльності нападників.