ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 520/4284/22
адміністративне провадження № К/990/21511/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №520/4284/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (головуючий суддя: Котеньов О.Г.)
і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року
(суддя-доповідач: Русанова В.Б., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.).
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - "ГУ НП в Харківській області"), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Харківській області щодо не притягнення до дисциплінарної відповідальності дізнавача СД ВП №2 ХРУП №1 в Харківській області ОСОБА_2 та дізнавача відділу дізнання ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 ;
- зобов`язати ГУ НП в Харківській області притягнути до дисциплінарної відповідальності дізнавача СД ВП №2 ХРУП №1 в Харківській області ОСОБА_2 та дізнавача Відділу дізнання ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні дізнавача СД ВП №2 ХРУП №1 в Харківській області ОСОБА_2 перебуває декілька кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_1 . Одним з них є кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42021222050000176 від 8 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 Кримінального кодексу України.
Під час проведення допиту позивача указаний дізнавач порушив, на переконання ОСОБА_1, положення Закону України "Про державну службу" та загалом вів себе неприпустимо.
До того ж, інший дізнавач, а саме: дізнавач відділу дізнання ГУНП в Харківській області Крилова О.В. у телефонній розмові із позивачем виявила, на думку позивача, незнання чинного законодавства, а також власних посадових обов`язків.
Стосовно указаних осіб ОСОБА_1 подав скаргу до ГУНП в Харківській області, за наслідками розгляду якої указаних службових осіб не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, хоча ГУНП в Харківській області надало позивачеві відповідь, за наслідками розгляду його скарг.
Тож, за наведених обставин ОСОБА_1 подав до адміністративного суду цей позов, з метою притягнення указаних службових осіб до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року у справі №520/4284/22, відмовлено у відкритті провадження у цій справі.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, адже спірні правовідносини регулюються положеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі - "КПК України").
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, було порушено норми процесуального права, ухвала окружного суду і постанова апеляційного суду є незаконними, а висновки судів про те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є помилковими.
У відзивах на касаційну скаргу ГУНП в Харківській області просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю висновків судів попередніх інстанцій щодо того, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 додатково обґрунтовує свою правову позицію щодо поширення на спірні правовідносини положень Закону України "Про звернення громадян" та адміністративну юрисдикцію цього спору. Позивач також ставить питання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
II. Мотиви Верховного Суду
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судомами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року у справі №520/4284/22, відмовлено у відкритті провадження у цій справі.
Такий висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що цей спір має бути розглянутий слідчим суддею у порядку КПК України, а положення Закону України "Про звернення громадян" на ці правовідносини не поширюються. Тож, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ОСОБА_1 про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пункти 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України так визначають ключові терміни порушеного питання юрисдикції спору:
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.