Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 570/1890/21
провадження № 51-2905км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв`язку),
представника потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв`язку),
прокурора ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 17 січня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від
21 червня 2022 року в кримінальному провадженні № 12020180000000347 за обвинуваченням
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дерно, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 17 січня
2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
3. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 червня 2022 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з 03 грудня 2020 року до 26 січня 2021 року.
4. Згідно з вироком ОСОБА_9 засуджено за те, що він 03 грудня 2020 року близько 13:30 у світлу пору доби, керуючи вантажним автомобілем марки "Mercedes-Benz 814", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по правій смузі руху проїзної частини автодороги Устилуг-Луцьк-Рівне з боку м. Луцька у напрямку м. Рівного, на 135 км + 320 м вищевказаної автодороги, поблизу Клеванської ЗОШ №1 по вул. Б. Хмельницького, буд. 1 смт Клевань Рівненського району Рівненської області, діючи усупереч вимогам пунктів 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 і 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді транспортного засобу, що зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом у зустрічному напрямку, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля аж до його повної зупинки, в результаті чого допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_2, який по вказаному нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу руху транспортного засобу перетинав проїзну частину, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду.
5. У результаті ДТП малолітній пішохід ОСОБА_10 від отриманих травм помер на місці пригоди.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на його думку, перешкодили ухваленню законних та обґрунтованих судових рішень у справі, просить вирок і ухвалу стосовно ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що в діях засудженого відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, а судами неправильно застосовано норми матеріального права та дана неправильна правова оцінка обставинам справи. Зазначає, що органом досудового розслідування та судом не встановлено, коли саме і як малолітній пішохід з`явився на пішохідному переході та на якій відстані від останнього на той час знаходився автомобіль під керуванням обвинуваченого. Вважає, що сама собою зупинка транспортного засобу, що рухається у зустрічному напрямку, перед нерегульованим пішохідним переходом, за відсутності доказів про наявність рухомого об`єкта, що наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її, не може розцінюватися як небезпека для руху для водіїв, що рухаються по сусідніх смугах у зустрічному напрямку. Заперечує висновки судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП, стверджуючи, що в основу дослідження були покладені недостовірні дані, а також вказує на неправильну оцінку цих висновків судом. Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції доводи захисту належним чином не перевірив, у повторному дослідженні доказів необґрунтовано відмовив і апеляційні вимоги поза розумним сумнівом не спростував.
Позиції інших учасників судового провадження
7. На касаційну скаргу сторони захисту надійшло заперечення прокурора.
8. У засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
9. Прокурор, потерпіла та її представник проти задоволення касаційної скарги заперечили.
Мотиви Суду
10. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
11. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
13. Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
14. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.