Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 707/1302/21
провадження № 61-2557св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28 жовтня 2022 року у складі судді Скляренко В. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у червні 2021 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила зобов`язати відповідачів усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,2412га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 7124989000:02:002:1046, шляхом перенесення паркану в сторону земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:002:1150, яка належить відповідачу ОСОБА_3 на відстань від 0,16 м до 0,52 м відповідно до додатку № 3 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 52/21/Буд від 21 жовтня 2021 року, чим відновити межі земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:002:1046.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона та ОСОБА_3 є власниками суміжних земельних ділянок.
ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 і проживає разом з нею у сусідньому до неї домогосподарстві.
Між домогосподарствами сторін з 1998 року встановлений паркан, який слугував фактичною межею між належними сторонам земельними ділянками, яка співпадала з межею конфігурації земельної ділянки позивача, зазначеної в державному акті на право власності на земельну ділянку.
ОСОБА_2 21 листопада 2020 року самовільно переніс паркан шляхом зміщення його в бік її земельної ділянки, знищивши насадження на її земельній ділянці, молоді дерева та чагарники, внаслідок чого захопив частину належної їй земельної ділянки площею 0,0038 га.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Придніпровський районний суд міста Черкаси рішенням від 28 жовтня 2022 року позов задовольнив.
Зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,2412 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 7124989000:02:002:1046, що на праві власності належить ОСОБА_1, шляхом перенесення паркану в сторону земельної ділянки кадастровий номер 71249889000:02:002:1150, яка належить ОСОБА_3 на відстань від 0,16 м до 0,52 м відповідно до додатку 3 висновку судової земельно-технічної експертизи № 52/21/Буд. від 21 жовтня 2021 року, чим відновити межі земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:002:1046.
Стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8 908 грн в рівних частках.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, щовідповідачі спільними діями створили позивачу перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, тобто порушили її права, як власника земельної ділянки.
Черкаський апеляційний суд постановою від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28 жовтня 2022 року залишив без змін. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно їх дослідив, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм матеріального та процесуального законодавства при розгляді справи не допустив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у лютому 2023 року подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 28 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати відновити межу з боку земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:002:1046 згідно з Генеральним планом села Червона Слобода Черкаського району і топопланом земельної ділянки на АДРЕСА_2 відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 7124989000:02:002:1150, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відмовити позивачу у відшкодуванні судових витрат в сумі 8 908 грн.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявники посилаються на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказують, що земельна ділянка на АДРЕСА_2 наділена згідно з рішеннями Радгоспу і Червонослобідської сільської ради у відповідності до Генерального плану села, а також перевірена при розробці землевпорядною організацією та при реєстрації в Державному земельному кадастрі на відповідність Генеральному плану села, тому не було самовільного зайняття земельної ділянки.
Позивач не надала технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 7124989000:02:002:1046, в якій погоджено межу власницею домоволодіння на АДРЕСА_2 ОСОБА_3 .
Рішенням суду їм зменшено відстань від 0,52 см від межі, що позбавляє можливості обслуговувати господарську будівлю, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і має відступ від огорожі згідно з рішенням Червонослобідської сільської ради № 1-11 від 16 квітня 2002 року та Генеральним планом села у відповідності до Державних будівельних норм - один метр.
Суди залишили поза увагою те, що земельна ділянка ОСОБА_1 була зміщена після прийняття її у спадщину від ОСОБА_4, у зв`язку з чим неправильно застосували норми процесуального та матеріального права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Євтушенка М. П. у квітні 2023 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких заявник просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що відповідачі жодного разу не з`явилися в судові засідання ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, зловживаючи своїми процесуальними правами, умисно затягуючи розгляд справи; не спростували висновок судової експертизи, окрім своїх припущень, не спростували самозахват земельної ділянки позивача діями відповідачів, а саме фактичне перенесення паркану в сторону земельної ділянки позивача.
Оскаржувані судові рішення є справедливими та законними, прийняті без порушень норм процесуального права та з додержанням норм матеріального права, вказаними судовими рішеннями забезпечено ефективний спосіб захисту прав ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 березня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Придніпровського районного суду міста Черкаси.
Справа № 707/1302/21 надійшла до Верховного Суду 03 квітня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2412 га з кадастровим номером 7124989000:02:002:1046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,17 га з кадастровим номером 7124989000:02:002:1150, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З 07 липня 2016 року разом з ОСОБА_3 у домоволодінні АДРЕСА_2 проживає її син ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.
ОСОБА_2 21 листопада 2020 року здійснив реконструкцію паркану, внаслідок чого лінія розмежування меж земельних ділянок сторін по фактичному користуванню незначно змістилася в бік земельної ділянки позивача, що візуально відображається на зведеному плані землекористування таких земельних ділянок.
Зміщення паркану в бік земельної ділянки позивача відповідачі не заперечують, але вважають, що на теперішній час паркан встановлений із дотриманням меж та межових знаків, визначених конфігурацією спірних земельних ділянок згідно з фактичним користуванням з 1986 року, яке вказане в Генеральному плані села і Топоплані земельної ділянки на АДРЕСА_2 відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 7124989000:02:002:1150, межі якої погоджені в Технічній документації із землеустрою.
Згідно з висновком № 52/21Буд. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеним судовим експертом Гнатоком В. Г. 21 жовтня 2021 року на виконання ухвали судді Черкаського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2021 року, зокрема:
- фактична площа земельної ділянки позивача (кадастровий номер 7124989000:02:002:1046) - 0,2441 га, тоді як загальна площа такої ділянки згідно з даними Державного земельного реєстру 0,2389 га;
- конфігурація земельної ділянки позивача частково не відповідає даним Державного земельного кадастру;
- конфігурація земельної ділянки відповідача також частково не відповідає документації із землеустрою, оскільки має місце розташування межі такої земельної ділянки по фактичному користуванню в межах земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:002:1046, тобто межа між земельними ділянками з кадастровими номерами 7124989000:02:002:1046 та 7124989000:02:002:1150 по фактичному користуванню зсунута в сторону земельної ділянки 7124989000:02:002:1046 (від 0,16 м до 0,52 м);
- фактична площа земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:002:1150 - 0,1749га, тоді як загальна площа такої земельної ділянки згідно з даними Державного земельного реєстру - 0,17 га;
- лінія паркану між земельними ділянками з кадастровими номерами 7124989000:02:002:1046 та 7124989000:02:002:1150 в проекції на поверхню землі (фактична межа між земельними ділянками) не збігається з межею між вказаними земельними ділянками згідно з даними Державного земельного кадастру, внаслідок чого виникло зменшення площі земельної ділянки позивача.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.