Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 205/10185/20
провадження № 61-208св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич Валентина Азисівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року у складі судді Мовчан Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.
у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич Валентина Азисівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсними правочинів, скасування записів про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
Дніпровська міська рада у грудні 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4 , в якому просила:
- витребувати у ОСОБА_1 на користь Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;
- витребувати у ОСОБА_2 на користь Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ;
- припинити право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об`єкт нерухомого майна: номер запису про право власності 27827111 від 08 вересня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич В. А., про право власності ОСОБА_2 ; номер запису про право власності 26896452 від 08 вересня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич В. А., про право власності ОСОБА_1 ; номер запису про право власності 25928647 від 27 квітня 2018 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С. В. про право власності ОСОБА_3 ; номер запису про право власності 25853565 від 18 квітня 2018 року, внесений державним реєстратором Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про право власності ОСОБА_5 .
На обґрунтування позовних вимог Дніпровська міська рада посилалася на те, що нею було встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності Територіальної громади міста Дніпра квартири АДРЕСА_1 .
При реалізації спірного майна не було дотримано процедури його відчуження, зазначене майно вибуло від власника - територіальної громади міста поза її волею тому підлягає поверненню у власність Територіальної громади міста Дніпра.
Зазначений факт виявлено у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120180400000000680, що перебуває у провадженні СУ ГУНП у Дніпропетровській області, під час якого встановлено, що ОСОБА_4 у квітні 2018 року шляхом підроблення та використання завідомо підробних офіційних документів придбала право власності на майно Територіальної громади міста Дніпра, а саме вищезазначену квартиру вартістю 503 475 грн.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 липня 2018 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності № б/н від 15 жовтня 2003 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством "Південне" (номер запису про право власності/довірчої власності: 25853865).
27 квітня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, за яким ОСОБА_3 придбав спірну квартиру, однак у подальшому, а саме 04 липня 2018 року продав її ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.
04 липня 2018 року ОСОБА_1 подарувала 1/2 частку спірної квартири ОСОБА_2 на підставі договору дарування.
Оскільки документи, які були подані для первісної реєстрації права власності на спірну квартиру не відповідають дійсності, а реєстрація права власності незаконна, тому і подальше відчуження спірного нерухомого майна є неправомірним.
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою, оформленою протоколом судового засідання, від 31 березня 2021 року залучив до участі у справі як третіх осіб приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич В. А., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренка С. В. та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 26 серпня 2022 року позов задовольнив частково.
Витребував у ОСОБА_2 на користь Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Витребував у ОСОБА_1 на користь Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
У задоволені позовних вимог щодо припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1537710212101) та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на об`єкт нерухомого майна відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 4 204 грн.
Витребовуючи у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що Дніпровська міська рада жодних дій, передбачених чинним законодавством, для відчуження спірної квартири на корись третіх осіб не здійснювала; спірний об`єкт нерухомого майна вибув із володіння власника поза її волею, шляхом відчуження такого майна особою, що не мала права його відчужувати, оскільки не була власником такого майна.
Витребуванням спірного майна у відповідачів не порушуватиметься принцип пропорційності втручання у їх право власності, тобто не покладає на таких осіб індивідуальний та надмірний тягар.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на об`єкт нерухомого майна місцевий суд зазначив, що способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому вимоги позивача про належність застосування саме такого способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права позивача.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд зробив обґрунтований висновок, що спірний об`єкт нерухомого майна вибув із володіння власника - Територіальної громади міста Дніпропетровська поза її волею, шляхом відчуження вказаного майна особою, що не мала права його відчужувати, оскільки не була власником такого майна, тому висновок суду першої інстанції про витребування спірного об`єкта нерухомого майна на користь Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради саме у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є правильним.
Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача може бути лише скасування рішення державного реєстратора, однак таких вимог у позовній заяві не заявлялось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, - адвокат Кузяков О. В. у січні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 26 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15.
Суди проігнорували ті факти, що ОСОБА_1 стала власником майна на підставі оплатного договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчено уповноваженою державою на те особою, приватним нотаріусом, який на момент вчинення правочину перевіряв усі відповідні відомості у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Вказаний реєстр не містив відомостей про те, що Дніпровська міська рада має право на спірну квартиру, чи те, що квартира вибула із володіння міської ради проти їх волі; ОСОБА_1, укладаючи договір купівлі-продажу-квартири, не знала і не могла знати, що таким договором можуть бути порушені чиїсь права; спірна квартира є єдиним житлом ОСОБА_1 та її малолітнього сина.
Апеляційний суд послався на висновки зроблені Верховним Судом у справах, що не є тотожними, витребування застосовувалось на підставі іншої частини норми права, а також висновки зроблені не розглядаючи по суті вимоги про витребування, а лише зазначення, як про правильний спосіб захисту порушеного права.
Реєстрація права власності на квартиру за фізичною особою посадовою особою виконавчого органу Дніпровської міської ради є саме волевиявленням останньої.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Дніпровської міської ради у березні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захист прав власника.
Документи надані відповідачем для реєстрації не відповідають дійсності, а реєстрація права власності незаконна, тому і подальше відчуження спірного нерухомого майна було неправомірним.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що спірна квартира підлягає витребуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.
Справа № 205/10185/20 надійшла до Верховного Суду 22 березня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Квартира АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року обліковувалась на балансі ЖБК-239 на підставі рішення міськради № 594/12 від 30 вересня 1977 року, про що видано реєстраційне посвідчення від 02 квітня 1992 року.
28 жовтня 1977 року на підставі ордера № 998, виданого члену ЖБК-239 ОСОБА_6 та його сім`ї у складі 2 осіб, було надано право на зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .
27 квітня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, реєстровий № 27, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. (номер запису про право власності /довірчої власності: 25928647).
Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору зазначена квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15 жовтня 2003 року Державним житлово-комунальним підприємством "Південне" відповідно до розпорядження від 15 жовтня 2003 року № 209-п/ДП.
04 липня 2018 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюк С. Г. зареєстровано право на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 1537710212101) за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності № б/н від 15 жовтня 2003 року, виданого державним житлово-комунальним підприємством "Південне" (номер запису про право власності /довірчої власності: 25853865), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з інформацією КП "ДМБТІ" ДОР у матеріалах інвентаризаційної справи, станом на 31 грудня 2012 року, відсутні відомості про реєстрацію права власності на спірну квартиру.
Відповідно до інформації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, який є розпорядником житлового фонду міста, за архівними даними приватизованих справ департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 .
Також судами встановлено, що в матеріалах інвентаризаційної справи, яка була заведена КП "ДМБТІ" ДОР щодо спірної квартири, відомості щодо реєстрації права приватної власності на таке нерухоме майно відсутні, у тому числі відсутні свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, заяви щодо проведення державної реєстрації права власності, рішення про реєстрацію, витяги, тощо.
Зазначене також підтверджуються листом КП "ДМБТІ" ДОР № 12604 від 29 серпня 2018 року щодо відсутності відомостей про реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 або за будь-якою іншою особою.
04 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, реєстровий № 1027, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич В. А. (номер запису про право власності /довірчої власності: 25896452).
Того ж дня, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування 1/2 частки вищевказаної квартири, реєстровий № 1314, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сидоревич В. А., викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ННК 571534 (номер запису про право власності /довірчої власності: 27827111), згідно з яким ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 прийняв у власність належну дарувальнику на праві приватної власності 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 безоплатно.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).