Постанова
Іменем України
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 551/920/22
провадження № 61-5125св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Степанова Аліна Володимирівна,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2022 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою на дії державного виконавця Дарницького о відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Степанової А. В. (далі - державний виконавець, Дарницький ВДВС у м. Києві), заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що на виконанні державного виконавця перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 січня 2021 року № 583/2211/20 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні малолітніх дітей: дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
31 березня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, 01 квітня 2021 року він звернувся до суду з відповідною скаргою та просив скасувати постанову державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2021 року. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця у справі № 583/1254/21 відмовлено.
У вказаній постанові колегія суддів Верховного Суду роз`яснила, що рішення про зобов`язання боржника не чинити перешкоди стягувачу у вихованні дітей та щодо встановлення графіку побачень батька з дітьми, може бути відновлене за заявою стягувача.
21 червня 2022 року він направив до Дарницького ДВС у м. Києві заяву про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1, проте 23 червня 2022 року йому було відмовлено у відновленні виконавчого провадження з посиланням на те, що не передбачено відновлення виконавчого провадження щодо рішень, якими зобов`язано боржника не чинити перешкоди у вихованні та спілкування батька з дітьми (стаття 64-1 Закону).
Вважає, що дії державного виконавця є протиправними, оскільки державний виконавець був зобов`язаний не пізніше наступного дня після надходження його заяви відновити виконавче провадження, у тому із урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року.
ОСОБА_1 просив:
визнати дії державного виконавця щодо відмови у відновленні виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 протиправними;
зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що як при зверненні до Дарницького ВДВС у м. Києві, так і при подачі скарги до суду, скаржником взагалі не зазначено в чому виражається перешкода у спілкуванні його з дітьми, не наведено жодного обґрунтування вчинення будь-якої перешкоди.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виконавче провадження № НОМЕР_1 передбачає зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, тому державним виконавцем вчинені всі можливі дії для виконання рішення суду відповідно до статті 63 Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/2 (далі - Інструкція № 512/2). Рішення за вказаним виконавчим документом передбачає зобов`язання боржника утриматися від певних дій, при цьому відновлення виконавчих проваджень з примусового виконання таких рішення законом не передбачено. В свою чергу стаття 64-1 Закону передбачає порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується в порядку встановленому статтею 63 Закону.
Тому державним виконавцем було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у відновленні виконавчого провадження щодо зобов`язання боржника не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, оскільки стаття 64-1 Закону не передбачає відновлення виконавчого провадження щодо рішень, якими зобов`язано боржника не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні батька з дітьми.
Аргументи учасників справи
11 квітня 2023 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 583/1254/21 роз`яснено стягувачу, що рішення про зобов`язати боржника не чинити перешкоди стягувачу у вихованні дітей також можуть бути відновлені за заявою стягувача, як і рішення щодо встановлення графіку побачень батька з дітьми. Разом з тим, суди ухвалили оскаржені рішення без урахування вказаних висновків. Крім того, у цій постанові зазначено, що: "поняття "побачення з дитиною", яким оперує стаття 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", має більш широке тлумачення, тобто законодавець передбачає, що норми цієї статті Закону мають застосовуватися при виконанні судових рішень, зокрема, про встановлення побачення з дитиною, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про визначення способу участі у вихованні дитини". Тому з урахуванням вимог діючого законодавства виконавче провадження № НОМЕР_1 про зобов`язання боржника не чинити перешкоди стягувачу у вихованні та спілкуванні з дітьми також підлягає відновленню після його закінчення, як і виконавче провадження щодо встановлення графіку побачень стягувачу.
Судом першої інстанції допущено помилку та не враховано, що доказами невиконання рішення суду є постанова про закінчення виконавчого провадження від 31 березня 2022 року, в мотивувальній частині якої вказано, що рішення суду не виконано, права стягувача не відновлені. Судом не враховано, що подання додаткових доказів при поданні заяви про відновлення виконавчого провадження не передбачено Законом. У свою чергу апеляційним судом скарга щодо відновлення виконавчого провадження взагалі не розглядалась, натомість досліджувалась повнота вчинених дій державним виконавцем до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, замість відновлення виконавчого провадження. Вважає, що судами допущено помилку в порядку судового контролю та не відновлено його порушене право щодо можливості приймати участь у вихованні дітей.
Крім того, з отриманої відповіді від 23 червня 2022 року № НОМЕР_1 вбачається, що заяву про відновлення виконавчого провадження розглянуто як звернення громадян за підписом в.о. начальника відділу Петром Лапанашвілі, який не є учасником виконавчого провадження.
Суди позбавили можливості відновити порушені права стягувача в частині прийняття участі у вихованні дітей, помилково посилаючись на наявність виконавчого провадження щодо побачень батька з дітьми.
31 травня 2023 року та 02 червня 2023 року державний виконавець подала ідентичні відзиви на касаційну скаргу та просила касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що оскільки ОСОБА_2 всупереч дії норм законодавства та вимогам державного виконавця, не вчинила жодних дій, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення, державний виконавець вчинила всі можливі дії з метою виконання рішення суду, зокрема: було направлено вимогу на адресу боржника про перевірку виконання рішення суду, винесено поставу про накладення штрафу у розмірі 1700 грн, повторно накладено штраф у розмірі 3400 грн, направлено повідомлення правоохоронним органам про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення - невиконання рішення суду. При цьому відновлення виконавчих проваджень з примусового виконання рішень, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення Законом не передбачено. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 Закону.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
В ухвалі Верховного Суду вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Фактичні обставини
В провадженні Дарницького ВДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо зобов`язання боржника ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з малолітніми дітьми: дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановами державного виконавця від 04 березня 2021 року та 22 березня 2021 року на боржника ОСОБА_2 накладені штрафи за невиконання судового рішення без поважних причин та встановлений строк виконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.
29 березня 2021 року державним виконавцем направлено повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Згідно відповіді НПУ ГУНП у м. Києві Дарницького управління поліції № 6669/121148-21 від 27 квітня 2021 року - внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100020001055 від 03 квітня 2021 року, з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
31 березня 2021 року постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 583/2211/20, виданого 16 лютого 2020 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області на підставі вимог пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону, оскільки рішення суду не виконане та не може бути виконано без участі боржника.
13 квітня 2021 року державним виконавцем направлено стягувачу відповідь №Б-3425 на його звернення, якою надано роз`яснення з приводу застосування статей 63, 64, 64-1 Закону.
ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області було подано скаргу на рішення державного виконавця.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі №583/1254/21 від 20 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 червня 2021 року та постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року роз`яснено, що якщо боржник у подальшому, після закінчення виконавчого провадження, перешкоджатиме стягувачу у спілкуванні та участі у вихованні малолітніх дітей, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.
21 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького ВДВС у м. Києві із заявою про відновлення виконавчого провадження. На обґрунтування поданої заяви зазначив, що боржником продовжуються чинитися перешкоди у вихованні та спілкуванні з дітьми.
23 червня 2022 року стягувачу направлено відповідь на його звернення, якою надано роз`яснення, що відновлення виконавчих проваджень з примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, законом не передбачено. Разом з тим, на примусовому виконанні в Дніпровському ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження за № НОМЕР_2 про встановлення побачення з дитиною.
З відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на примусовому виконанні у Дніпровському ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 26 травня 2021 року перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі № 583/2211/20 в частині виконання рішення суду щодо способу участі батька у вихованні малолітніх дітей.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що заочним рішенням Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 14 січня 2021 року у справі № 583/2211/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні з малолітніми дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено ОСОБА_1 спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом систематичних зустрічей з ними: кожного першого та третього тижня щомісяця з 10:00 год. суботи до 15:00 год. неділі без виїзду з населеного пункту де проживають діти з матір`ю; кожні перші чи останні три дні осінніх, зимових, весняних шкільних канікул за домовленістю батьків; чотири тижні безперервно в літній період (під час канікул за домовленістю батьків) для спільного відпочинку та оздоровлення дитини з правом виїзду за межі м. Охтирка в межах України в тому числі за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 . Надано батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною лише за їх взаємною згодою.
Позиція Верховного Суду
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга ? третя статті 451 ЦПК України).