Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 210/4198/22
провадження № 61-9162св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідачі - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг",розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Щербань Віктор Сергійович, на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року у складі судді Чайкіної О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у складі колегії суддів:
Кішкіної І. В., Агєєва О. В., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"
(далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом.
Позовна заява мотивована тим, що з 17 червня 2003 року ОСОБА_1 працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті "Криворіжсталь", яке в подальшому було перетворено
на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
На даний момент позивач займає посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6-го розряду з встановленим окладом 12 580 грн.
Згідно з контрактом про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 26 травня 2021 року він проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ).
Відповідно до відповіді ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 26 жовтня
2022 року наразі виплата ОСОБА_1 середнього заробітку на час проходження військової служби припинена через те, що 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (тут і далі - Закон № 2352-IX, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким внесено зміни, зокрема, до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України
(тут і далі - КЗпП України). Вказаний закон позбавив роботодавців обов`язку зберігати середній заробіток за працівниками, яких призвали на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану.
Згідно із довідкою про нарахований середній заробіток за останні два місяці (травень та червень 2022 року) позивачу виплачувалось
по 14 310,76 грн середнього заробітку. За липень 2022 року виплата середнього заробітку була здійснена до дня набрання вищевказаним законом чинності, тобто не за повний місяць.
Посилаючись на те, що Закон № 2352-IX суттєво погіршує становище позивача, зокрема в частині позбавлення останнього виплати середнього заробітку за посадою на підприємстві, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь середню заробітну плату за його посадою за період з 19 липня 2022 року по листопад 2022 року (включно) у розмірі 63 747,04 грн щомісячно, середню заробітну плату за його посадою за період з 01 грудня 2022 року і до закінчення строку дії контракту про проходження громадянами військової служби у ЗСУ
на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 26 травня
2021 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області своїм рішенням від 20 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 13 квітня 2023 року рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2022 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що, оскільки Законом № 2352-IX внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, а саме в частині скасування норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, прийнятим на військову службу за контрактом, тому вимоги позивача щодо зобов`язання поновити йому нарахування та виплатити середній заробіток на час військової служби задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Щербань В. С., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає
пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Також заявник вказує, що касаційна скарга у малозначній справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з тим, що право на збереження середнього заробітку за період виконання державних обов`язків (мобілізація) у ОСОБА_1 виникло до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, то його норми в силу статті 58 Конституції України не підлягають застосуванню до позивача, оскільки їх застосування фактично призвело до зворотної дії у часі закону, який суттєво погіршує соціальне становище позивача.
Оскільки захист Вітчизни - це виконання державних обов`язків, які, в силу частини третьої статті 119 КЗпП України, можуть виконуватися в робочий час, адже на цей час за працівниками зберігається місце роботи і посада, то в силу частини першої статті 119 КЗпП України за позивачем має бути збережено середній заробіток на весь час виконання державного обов`язку із захисту Вітчизни.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2023 року ПрАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", займав посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 6-го розряду.
Згідно з довідкою Міністерства оборони України ВЧ НОМЕР_1 від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 приймає безпосередню участь у бойових діях та забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації з 28 лютого 2022 року
по 18 березня, з 19 березня 2022 року по теперішній час, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 56, від 18 березня 2022 року № 79, від 19 березня 2022 року № 80 ІНФОРМАЦІЯ_1, від 21 березня
2022 року № 810/1/542дск.
Згідно з контрактом про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу від 26 травня 2021 року ОСОБА_1 проходить військову службу за строковим контрактом.
Довідкою Міністерства оборони України ВЧ НОМЕР_1 від 08 листопада
2022 року підтверджується факт того, що старший солдат ОСОБА_1
з 26 травня 2021 року по теперішній час перебуває на військовій службі
у ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 29 жовтня 2021 року № 918 встановлено ОСОБА_1 умови та новий розмір погодинно-преміальної оплати праці.
Згідно з довідкою від 20 жовтня 2022 року про нарахований середній заробіток ОСОБА_1 нараховано середній заробіток згідно з контрактом про проходження громадянином України військової служби у ЗСУ в період з 26 травня 2021 року по 18 липня 2022 року включно на загальну суму 188 151,34 грн.
Відповідно до листа ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 26 жовтня
2022 року № 145-170 повідомлено позивача, що з 19 липня 2022 року набрав чинності Закон № 2352-IX, яким внесені зміни до статті третьої
статті 119 КЗпП України, відповідно до якої за працівниками призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються лише місце роботи і посада на підприємстві.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (тут і далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша
статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що звужено його право на отримання середнього заробітку, що суперечить статті 22 Конституції України. Разом з тим,
відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Між позивачем та роботодавцем виникли триваючі правовідносини із збереження середнього заробітку на час проходження військової служби в особливий період, а Закон № 2352-ІХ може застосовуватись лише на перспективу (тобто до працівників, які будуть призвані після набрання ним чинності).
Таким чином, між позивачем і відповідачем виник спір щодо нарахування останнім середнього заробітку позивачу, який працював на підприємстві, увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до ЗСУ.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу"
(тут і далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Згідно зі статтею 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку
(за контрактом) або за призовом.