1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

15 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 345/4153/22

провадження № 61-9356св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року у складі судді Кулаєць Б. О. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів:

Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 26 серпня 2021 року приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Хомин Н. Б. за результатами розгляду заяви позивачки про прийняття спадщини відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що вона не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Позивачка поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини обґрунтовує тим, що більше 10 років постійно проживає і працює за межами України, а саме: в Республіці Італія. Останній раз приїжджала на територію України 01 серпня 2018 року і виїхала 24 серпня 2018 року. Більше на територію України не приїжджала, а з 2019 року об`єктивно не могла приїхати, оскільки введеними карантинними заходами у зв`язку

із пандемією "COVID-19" було скасоване повітряне і наземне транспортне пасажирське сполучення між країнами. Крім того, у зв`язку із пандемією "COVID-19" фактично повністю був припинений прийом громадян консульськими установами України в Республіці Італія, що унеможливило складення заяви про прийняття спадщини у цій установі, посвідчення справжності її підпису подальше направлення заяви до нотаріуса для відкриття спадкової справи.

Прибути на територію України для подання заяви про прийняття спадщини вона змогла лише 30 липня 2021 року. Можливість її приїзду ускладнювалась також тим, що у неї є малолітні діти 2017 та 2020 років народження, яким потрібен догляд і опіка матері, та обов`язково мали бути створені безпечні умови для поїздки з Італії до України. Близьких осіб,

з якими діти могли б залишитись на тривалий період, в неї не було. Позивачка вказувала, що після прибуття до України зобов`язана була протягом 14 днів перебувати на самоізоляції на виконання вимог законодавства, тобто до 14 серпня 2021 року. Разом з тим, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини сплив 12 серпня 2021 року.

Батько позивачки - ОСОБА_3 помер в селі Трубино Кашинського району Тверської області. Свідоцтво про смерть спадкодавця позивачка змогла отримати лише після прибуття в Україну і відбуття самоізоляції, так як його отриманням і перекладом на українську мову (зроблений 27 липня 2021 року) займались її родичі.

За наявності свідоцтва про смерть спадкодавця, вона могла б вчасно подати заяву про прийняття спадщини шляхом звернення до консульства України в Італії, нотаріального засвідчення справжності її підпису на заяві

і подальшої відправки заяви нотаріусу засобами поштового зв`язку. Однак свідоцтва про смерть у неї не було, а отримати його від установ рф, перебуваючи на території Республіки Італія, було неможливо.

Вважає, що вказані обставини підтверджують поважні, об`єктивні

і незалежні від волі позивачки причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на 3 місяці.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року, яке залишене без змін постановою

Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини достатніх та належних доказів не надала та не довела наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у встановлений законом строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою

на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 22 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії оскаржених судових рішень відмовлено.

У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 09 серпня 2023 року, у зв`язку із звільненням

у відставку судді ОСОБА_4, суддею доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень

ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17,

від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 грудня 2021 року

у справі № 703/4978/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21 (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про відмову в позові, оскільки неповно з`ясували обставини справи та не надали оцінку усім доказам.

Вказує, що зазначені нею обставини є поважними, об`єктивними

та істотними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Під час ухвалення рішення суди повинні були взяти до уваги її тривале перебування за кордоном, знаходження спадкового майна у м. Калуші, велику відстань та пандемію коронавірусної хвороби.

Перебуваючи з дітьми на самоізоляції, вона дистанційно цікавилась про можливість надіслання заяви про прийняття спадщини поштовим зв`язком, але юристи, зокрема і приватний нотаріус Хомин Н. Б., однозначно стверджували, що така заява може бути подана тільки разом зі свідоцтвом про смерть спадкодавця, якого у неї не було.

Після прибуття до України разом з малолітніми дітьми 30 липня 2021 року вона зобов`язана була протягом 14 днів перебувати на самоізоляції до

14 серпня 2021 року.

Звертає увагу, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 345/4167/21 її позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини було задоволено, отже визнано поважними причини пропуску строку, проте постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року вказане рішення скасоване через незалучення належного відповідача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами правових висновків, викладених у наведених позивачкою постановах Верховного Суду, вважає помилковим, оскільки обставини кожної справи відмінні від обставин справи, що переглядається, і рішення у цих справах ухвалені за інших фактичних обставин.

Не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини постійне проживання позивачки за кордоном та наявність встановлених карантинних обмежень (постанова Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 148/2003/20).

Стверджує, що суди, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачці додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оскільки вона не надала безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 травня 2021 року.

Після його смерті спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_2 - мати спадкодавця та ОСОБА_1 - дочка спадкодавця.

У визначеному законом порядку та у встановлений законом строк ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті сина.

Листом приватного нотаріуса Хомин Н. Б. від 26 серпня 2021 року

№ 405/02-14 позивачку повідомлено про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, неможливо у зв`язку з тим, що вона у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини.

Факт прибуття ОСОБА_1 в Україну 30 липня 2021 року та виїзд

з України 24 серпня 2021 року, підтверджено відповідними відмітками

у паспорті громадянина України для виїзду за кордон.

Позивачка є матір`ю ОСОБА_5, 2017 року народження,

та ОСОБА_6, 2020 року народження.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.


................
Перейти до повного тексту