Постанова
Іменем України
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 759/10956/13
провадження № 61-11916св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави;
відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_1 ;
третя особа - садівниче товариство "Зв`язківець";
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 870/1926 було затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЖ №912805 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0283, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана земельна ділянка передана у приватну власність відповідачу з порушенням вимог частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо погодження проєкту землеустрою природоохоронними органами та частини другої статті 52 ЗК України, оскільки відповідно до форми 6-зем земельна ділянка належала до земель, які використовуються для відпочинку та інших відкритих земель, в тому числі зелених насаджень загального користування, тобто відносилася до земель рекреаційного призначення. При цьому питання про зміну цільового призначення земельної ділянки не погоджувалося з контролюючими органами, що є порушенням вимог статті 20 ЗК України. Також проєкт землеустрою не отримав позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням вимог статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Ураховуючи викладене, прокурор Святошинського району міста Києва просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 870/1926 "Про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1";
- визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 912803 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на АДРЕСА_1, виданий 17 червня 2010 року ОСОБА_1 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03761;
- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0283, вартістю 358 040,75 грн;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Київської міської ради спірну земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Протокольною ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року садівниче товариство "Зв`язківець" залучено до участі у справі як третю особу.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2014 року у складі судді Зайця Т. О. позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 870/1926 "Про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1". Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 912803 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0283, розташовану на АДРЕСА_1, виданий 17 червня 2010 року ОСОБА_1 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03761. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0283, вартістю 358 040,75 грн, що розташована на АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2014 року залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка відносилася до земель рекреаційного призначення, однак на підставі оспорюваного рішення міської ради віднесена до земель житлової та громадської забудови. При цьому зміна цільового призначення земельної ділянки в установленому порядку не проводилася. Оскільки оспорюване рішення міської ради суперечить актам цивільного законодавства, порушує право територіальної громади міста Києва на землю, тому підлягає визнанню незаконним. Врахувавши наведене, а також пріоритет суспільного інтересу над інтересом конкретної особи, суд першої інстанції визнав недійсним оспорюваний державний акт. Суд наголосив, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки комунальної власності у приватну власність та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно. Задоволення зазначеного позову приведе до відновлення прав територіальної громади міста Києва, тому немає потреби у додатковому визнанні права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов прокурора Святошинського району міста Києва (Святошинська окружна прокуратура міста Києва) залишено без задоволення.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 із земель міста в порядку безоплатної приватизації. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказана земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради відносилася за цільовим призначення до земель рекреаційного призначення. При цьому суд критично оцінив наявні в матеріалах справи статистичні дані Земельно-кадастрової інформації на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:75:670:0283) адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1, оскільки вказаний документ суперечить іншим наявним у проєкті землеустрою документам, в тому числі і затвердженим Головним управлінням земельних ресурсів. Тому висновок суду першої інстанції про те, що рішення Київської міської ради Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 870/1926 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає обставинам справи. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №759/10970/13-ц та від 28 жовтня 2020 року у справі № 759/8821/15-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає не врахування судом апеляційної інстанції правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 761/31121/14-ц (провадження № 14-218цс18), у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року справі № 761/1554/13-ц (провадження № 61-3297зпв18), від 05 грудня 2018 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження № 61-17702св18), від 20 травня 2020 року у справі № 495/6080/17-ц (провадження № 61-1476св20), від 30 червня 2021 року у справі № 495/6082/17 (провадження № 61-1870св21), що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також заявник указує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Святошинського районного суду міста Києва.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/31121/14-ц (провадження № 14-218цс18) викладено правові висновки про те, що передача земельної ділянки, віднесеної до території зелених насаджень загального користування (земельної ділянки зелених зон і зелених насаджень міст), для будівництва й обслуговування житлового будинку без зміни її цільового призначення суперечить приписам ЗК України, навіть якщо така ділянка за функціональним призначенням лише частково належить до території зелених насаджень загального користування, тобто до земель рекреаційного призначення. Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження № 61-17702св18) зазначив, якщо відсутні докази того, що відповідно до ЗК України органом місцевого самоврядування приймалося рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із категорії земель рекреаційного призначення на категорію землі житлової та громадської забудови, то вказане, згідно зі статтею 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 761/1554/13-ц (провадження № 61-3297зпв18). У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що фактично звернення прокурора до суду у вказаній справі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула незаконно. Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 495/6080/17-ц (провадження № 61-1476св20) зазначив, що обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання проєкту відведення земельної ділянки, який підлягає державній експертизі. При цьому, Верховний Суд вказав, що встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку. Порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки (не дотримання процедури) має наслідком скасування розпоряджень, без його дотримання. Також Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 357/13718/16 (провадження № 61-48964св18) зазначив, що довідка 6-зем є документом, який включається до складу проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) під час його розроблення землевпорядною організацією. Інформація, яка міститься в ній стосується класифікації земельної ділянки, що планується до відведення. З огляду на дані 6-зем Верховний Суд дійшов висновку, що проєкт землеустрою підлягав обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 495/6082/17 (провадження № 61-1870св21) з посиланням на статті 20, 51, 52 ЗК України вказав, що відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України). Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наведені правові висновки та не дослідив докази, якими підтверджено належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, зокрема довідку 6-зем, а також не врахував необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації та відсутність погодження проєкту землеустрою Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві. Водночас, судом апеляційної інстанції не враховано доводи прокурора, що Генеральний план міста не визначає категорії цільового призначення земельних ділянок, а є містобудівною документацією та визначає лише функціональне призначення земель, згідно якого спірна земельна ділянка потрапляє до території садибної забудови.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 870/1926 було затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЖ №912805 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0283, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 05-7-03761.
Вищезазначена земельна ділянка була відведена ОСОБА_1 відповідно до проєкту землеустрою, розробленого ПП "Шоп`як".
Листом Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 травня 2009 року № 071/04-4-22/2836 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1 000 кв. м на АДРЕСА_1 у разі використання для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд складає - 358 040,75 грн, що підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 липня 2013 року № 05707/-14261.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У пунктах "а", "б" частини першої статті 12 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (пункт 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проєкту приватизації земель.
У частині шостій статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частин восьмої-десятої статті 118 ЗК України проєкт відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проєкт відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проєкт відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.