Постанова
Іменем України
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 522/12205/21
провадження № 61-4161св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси Вахненко Юлія Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду
від 02 березня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Сегеди С. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси Вахненко Юлія Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси Вахненко Ю. О., в якому просив суд визнати недійсним договір дарування від 10 вересня 2020 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори
у м. Одесі Вахненко Ю. О. та зареєстрований у реєстрі за № 4-315.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні договору дарування волевиявлення позивача не було спрямоване на добровільне та безоплатне відчуження належного йому майна на користь обдарованого, він помилявся щодо правової природи правочину, мав на меті складання заповіту.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, у 2005 році переніс відкриту черепно-мозкову травму у результаті дорожньо-транспортної пригоди, а з 2019 року постійно звертався до лікаря та мав встановлений діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія, що передбачає ураження мозку та подальше зниження його функцій.
Організацію підписання договору взяв на себе відповідач. У нотаріуса ніхто позивачу не зачитував договір, хоча він мав вади здоров`я та йому важко читати й сприймати інформацію, тому він підписав документ, не читаючи, повністю довіряючи своєму сину. При цьому нотаріусом при укладенні договору дарування від 10 вересня 2020 року не було роз`яснено зміст правочину та не було встановлено, чи взагалі позивач розумів, що саме підписує.
ОСОБА_1 вказував, що іншого житла не має, а після укладання спірного договору надалі проживає у спірній квартирі, майно не вибуло з фактичного володіння та користування, позивачем оплачуються всі комунальні послуги, тобто фактичної передачі спірного нерухомого майна не відбулося.
Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, просив суд задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір дарування від 10 вересня
2020 року на квартиру за адресою:
АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Вахненко Ю. О., зареєстрований у реєстрі
за № 4-315.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року
в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що укладаючи договір дарування квартири, ОСОБА_1 не міг не розуміти, що йдеться саме про договір дарування. Доказів недійсності договору дарування, вчинення його під впливом помилки, а також на підтвердження того, що стан здоров`я позивача не давав йому змоги у повній мірі усвідомлювати свої дії, суду надано не було, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 07 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Визнано недійсним договір дарування від 10 вересня 2020 року на квартиру
АДРЕСА_2, посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі
Вахненко Ю. О. та зареєстрований у реєстрі за № 4-315.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в період до та після укладення договору дарування (10 вересня 2020 року) стан здоров`я позивача погіршився, знизилася можливість сприйняття інформації та можливість розмовляти, що підтверджується копією медичної картки. З урахуванням наявних у позивача розладів здоров`я, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач дійсно на момент укладання договору дарування перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 березня 2023 року ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У травні 2023 року справа № 522/12205/21 надійшла до Верховного Суду.
12 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Так, апеляційним судом у порушення вимог процесуального права
не враховано висновки Верховного Суду, викладені у спірних правовідносинах у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 161/17523/16, від 04 травня 2020 року у справі № 633/268/17, від 13 лютого 2020 року у справі
№ 756/6516/16, від 29 квітня 2020 року у справі № 715/856/16. У зазначених постановах указано про те, зокрема, що вік позивача, стан його здоров`я, продовження дарувальником проживання у подарованому майні самі по собі не свідчать про укладення договору дарування під впливом помилки і, відповідно, не є підставою для визнання правочину недійсним.
Апеляційний суд повно та всебічно не дослідив обставини справи та не звернув належної уваги на те, що медичні картки, виписки і довідки не є остаточним підтвердженням вразливого стану позивача та можливості усвідомлювати свої дії.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву, у якій посилається на свій похилий вік (82 роки), постійні проблеми зі здоров`ям (черепно-мозкова травма, ускладнення після інсульту) та просить ухвалити законне рішення про задоволення його вимог.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що 10 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2, який посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси Вахненко Ю. О. та зареєстрований у реєстрі за № 4-315 (т. 1, а. с. 11).
Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 10 вересня 2020 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
№ 223380615 (т. 1, а. с. 12).
Згідно з копією довідки до акта огляду МСЕК серія 2-18ОБ №061599
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання пов`язане із проходження воєнної служби (т. 1, а. с. 9).
Відповідно до копії виписного епікризу № 6826 з 08 квітня 2005 року до
29 квітня 2005 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з діагнозом: тяжка сумісна травма, відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, субарахноїдальний крововилив, перелом основи черепа, закрита травма грудної клітини, перелом ребер IV-V зліва, лівосторонній посттравматичний пульмоніт, лівосторонній малий гідроторакс, закрита травма живота, забій передньої черевної стінки, перелом кісток носа зі зміщенням уламків, множинні синці та забої м`яких тканин, правостороння нижньодолева пневмонія (т. 1, а. с. 20).
Відповідно до копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого
№ 5662/207 від 19 квітня 2019 року повний діагноз позивача (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): церебральноваскулярна хвороба ІІІ ст., церебральний атеросклероз, дисцикуляторна енцефалопатія ІІІ ст. - прогресуючий перебіг, дифузний кардіосклероз СН І ст., декомпенсація, варикозна хвороба, доброякісна гіпертрофія передміхурової залози ІІ ст. (т. 1, а. с. 16 зворот).
З копії медичної картки встановлено, що 28 липня 2020 року ОСОБА_1 звертався до невролога. Діагноз: дисцикуляторна енцефалопатія ІІІ ст., прогресуючий перебіг, виражений вестибуло-атактичний синдром.
14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до невролога зі скаргами на запаморочення, хиткість при ходьбі та утруднення мови (т. 1, а. с. 17).
13 жовтня 2020 року після повторного огляду у лікаря-невролога, останній зазначив, що скарги зберігаються, стан хворого без позитивної динаміки (т. 1, а. с. 18).
Відомостей про наявність у ОСОБА_1 іншого житла матеріали справи не містять та судами не встановлено.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції залишенню без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).