Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 567/697/19
провадження № 61-10587св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач - приватний нотаріус Острозького міського нотаріального округу в Рівненській області Грунтківської Ірини Анатоліївни,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Вейтас І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви ОСОБА_1 .
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу в Рівненській області Грунтківської І. А., треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання договорів дарування недійсними, визнання незаконними та скасування нотаріальних дій з посвідчення договорів дарування.
Позов мотивований тим, що спірне нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя її бабусі ОСОБА_5 та її дідуся ОСОБА_6
04 серпня 2016 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 укладено договори дарування, відповідно до умов яких ОСОБА_6 безоплатно передав у власність ОСОБА_2 належний дарувальнику житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0865 га з кадастровим номером 5610900000:03:002:0267 за тією ж адресою.
Позивач зазначала, що спірні договори укладені без письмової згоди дружини дарувальника ОСОБА_5, яка відповідно до положень статті 65 СК України є обов`язковою для вчинення правочину щодо відчуження нерухомості іншим з подружжя, а тому є недійсними.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила:
визнати недійсними укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 договори дарування житлового будинку із надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0865 га з кадастровим номером 5610900000:03:002:0267 на АДРЕСА_1 ;
визнати незаконними та скасувати нотаріальні дії приватного нотаріуса Острозького нотаріального округу Грунтківської І. А. щодо посвідчення зазначених договорів.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.
Зустрічний позов мотивований тим, що у зв`язку з похилим віком (86 років на момент смерті), тяжкими захворюваннями спадкодавець ОСОБА_5 перебувала у безпорадному стані і потребувала постійного, стороннього догляду.
За рік до смерті ОСОБА_5 було призначене амбулаторне лікування, догляд за нею здійснювали позивач і його дружина.
Натомість відповідач ухилялася від надання будь-якої допомоги бабусі, участі у витратах на її утримання не приймала, догляду не здійснювала, ніякої уваги не проявляла.
Цей факт підтверджується показаннями свідків і медичними документами.
ОСОБА_2 просив усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 20 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 і зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, реалізуючи своє право власності, ОСОБА_6 як власник нерухомого майна був вправі відчужити його згідно з договорами дарування від 04 серпня 2016 року, які було укладено з відома дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_5, що було підтверджено в судовому засіданні. Спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем у межах обсягу спадкової маси і не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя. Твердження позивача про те, що оспорювані договори дарування, укладені 04 серпня 2016 року, порушували права ОСОБА_5 і порушують її права як спадкоємця, є лише припущеннями позивача, оскільки за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказані договори не оспорювали. Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_5 оспорювала чи мала намір оспорити договори дарування, немає. Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_5 за правом представлення має бути усунута від права спадкування, оскільки вона зовсім не піклувалася про свою бабусю, яка в зв`язку з тяжкою хворобою перебувала у безпорадному стані та фактично перебувала на утриманні позивача. Зазначав, що він здійснював догляд за ОСОБА_5, ніс витрати на її лікування. Натомість відповідач, нехтуючи своїми обов`язками по відношенню до непрацездатної бабусі, матеріальної допомоги на її лікування не надавала, не піклувалася про неї. Разом з тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про факт відсутності можливості забезпечити спадкодавцем умови свого життя, потреби у догляді, допомозі та піклуванні, звернення до відповідача за допомогою по догляду чи матеріальною допомогою та відмови чи ухилення останньої від надання спадкодавцеві такої допомоги. Позивач не надав достатніх, достовірних даних, які б підтверджували той факт, що отриманого ОСОБА_5 догляду було недостатньо та вона потребувала сторонньої допомоги і догляду саме від відповідача, а відповідач свідомо ухилялася від догляду за своєю бабою, не піклувалася про неї та не забезпечувала усім необхідним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20 січня 2022 року в оскаржуваній частині скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу в Рівненській області Грунтківської І. А., треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договорів дарування недійсними, визнання незаконними та скасування нотаріальних дій з посвідчення договорів дарування задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку із надвірними будівлями АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_2, серії НАТ 370156 від 04 серпня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу у Рівненській області Грунтківською І. А.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0865 га, кадастровий номер 5610900000:03:002:0267, за адресою: АДРЕСА_1, та визнання незаконними та скасування нотаріальних дій з посвідчення договорів дарування відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 152,60 грн, понесених у зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду в частині зустрічних позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється. Житловий будинок із надвірними будівлями є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_5 . Цю обставину сторони не заперечують. Письмову заяву (згоду) ОСОБА_5 на відчуження її чоловіком ОСОБА_6 належного їм на праві спільної сумісної власності подружжя житлового будинку не надавала. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору дарування житлового будинку із надвірними будівлями АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_2, від 04 серпня 2016 року, оскільки вказаний договір укладено без письмової нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_5 як співвласника на відчуження спільного майна, що суперечить статті 369 ЦК України та статті 65 СК України.
Апеляційний суд зазначив, що земельні ділянки, набуті у власність у порядку приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, незважаючи на факт набуття такого права під час шлюбу. Установлено, що спірна земельна ділянка площею 0,865 га у АДРЕСА_1 набута ОСОБА_6 у власність за рахунок безоплатної приватизації, що підтверджується рішенням Острозької міської ради від 28 лютого 2007 року та державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 03 травня 2007 року серії ЯД № 260740. Ця земельна ділянка була особистою власністю ОСОБА_6, тому режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється і письмова згода другого із подружжя не вимагається.
При відмові у задоволенні вимоги про визнання незаконною та скасування нотаріальної дії суд апеляційної інстанції зазначив, що особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтересам порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду із відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин, щодо яких виник спір. Якщо при визначенні предмета позову суд дійде висновку про наявність спору про право цивільне між позивачем та іншою особою (наприклад, другою стороною договору, який фактично оспорюється позивачем), то належним відповідачем у такій справі буде саме ця інша особа, а не нотаріус. Сам же нотаріус може бути залучений судом як третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішення у такій справі фактично жодним чином не впливає на нотаріуса, оскільки він не в змозі своїми діями або припиненням своїх дій вплинути на поновлення порушеного права позивача.
Аргументи учасників
У жовтні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду у частині задоволених первісних вимог і стягнення судових витрат, рішення у цій частині залишити в силі, вирішити питання про стягнення судових витрат за касаційний перегляд справи.
Касаційна скарга ОСОБА_2 та її уточнена редакція мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі про часткове задоволення позову, неправильно застосував норми матеріального права, що полягає у незастосуванні положень статті 369 ЦК України та статті 65 СК України одночасно з пунктом 6 статті 3 ЦК України щодо добросовісності дій учасників цих цивільних відносин. Унаслідок цього, визнаючи недійсним договір дарування житлового будинку з господарським будівлями, суд не перевіряв добросовісності дій обдаровуваного ОСОБА_2 при укладенні оспорюваного правочину, що не відповідає сталій правозастосовчій практиці. Апеляційний суд, формуючи свої висновки про застосування норм статті 369 ЦК України та статті 65 СК України, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду щодо правильності застосування таких норм матеріального права, які наведені нею в постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (пункти постанови 8.65, 8.67). Тому апеляційний суд не звернув увагу на те, що можливість визнання недійсним такого договору залежить від встановлення недобросовісності третьої особи, контрагента за таким договором. У порушення статей 89 та 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не дослідив і не надав оцінку доказам у справі на підтвердження важливої обставини, зокрема, того, що оспорювані договори були укладені за згоди та відома іншого з подружжя та доказів, що підтверджували добросовісність дій обдаровуваного ОСОБА_2 при укладенні таких договорів. Наведене порушення вказує, що суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин у справі та не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи характер спірних правовідносин, що є самостійною підставою касаційного оскарження передбаченого пунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України. Висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 має право оспорювати договори дарування, є необгрунтованими та зробленим за неправильного застосування норм матеріального права. Тому апеляційний суд визнав недійсним договір за позовом особи, права та охоронювані законом інтереси якої не були порушені оспорюваним договором.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою апеляційного суду у частині задоволених первісних позовних вимог, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції в іншій частині касаційному перегляду не підлягає.
У грудні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона вказує, що презумпція розпорядження спільним майном одного з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Відповідач отримав спірний будинок у власність за договором дарування, який є безвідплатним, тому відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України не існує жодних перешкод для визнання недійсним цього правочину. У цьому випадку ОСОБА_2 знав чи не міг не знати про те, що будинок був набутий його батьками під час перебування у шлюбі, і що ця нерухомість подарована без нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_5 . Показання свідків не можуть бути належним доказом підтвердження надання згоди на відчуження майна іншим з подружжя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).