Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 756/202/21
провадження № 61-7522св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що з 03 вересня 1994 року ОСОБА_1 перебував
у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який розірвано 07 березня
2018 року.
Під час перебування у шлюбі, 29 березня 1996 року, сторони придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яку оформили на ім`я ОСОБА_2 .
Сторони не можуть дійти згоди щодо поділу вказаного майна.
Ураховуючи, що квартира є спільним майном подружжя, позивач просив поділити спільне майно, визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частини квартири.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено.
В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири
АДРЕСА_2 .
За ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частини квартири
АДРЕСА_2 .
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 500,00 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира придбана під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
З урахуванням визнання ОСОБА_2 позову суд дійшов висновку про те, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін та підлягає поділу між ними в рівних частках.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5, як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня
2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року закрито.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Відмову у відкритті касаційного провадження Верховний Суд мотивував так: "Встановивши, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від
15 квітня 2021 року не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_5, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження".
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 як представник особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
06 серпня 2022 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 липня
2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження, не з`ясував, які права та інтереси заявника вирішені судом першої інстанції. Наявність правового зв`язку права та інтересу заявника як особи, яка не брала участі у справі, із спірним рішенням є очевидним та безумовним, оскільки внаслідок прийняття Оболонським районним судом м. Києва рішення від 15 квітня 2021 року про поділ майна подружжя у вигляді квартири відбулося зменшення майна ОСОБА_2, яке має забезпечувати можливість та реальність виконання судового рішення у справі № 756/7412/19 про стягнення з ОСОБА_2 боргу як з боржника за договором позики в разі його ухвалення на користь кредитора ОСОБА_3 . Таким чином, на думку заявника, суд першої інстанції фактично своїм рішенням вирішив питання про матеріально-правові інтереси ОСОБА_3 .
Заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, зроблених у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року
у справ № 686/15607/15-ц (провадження № 6-1844цс16) та постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 753/15957/18 (провадження № 61-11376св19).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.
13 вересня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
З 03 вересня 1994 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_2, який розірвано 07 березня 2018 року.
Під час шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 1996 року було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яку оформили на ім`я ОСОБА_2 .
У травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення 888 587,70 грн заборгованості за договором позики від 15 грудня 2015 року (справа № 756/7412/19).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, накладено арешт на квартиру
АДРЕСА_2, яка на праві власності належить
ОСОБА_2 .
З позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ОСОБА_1 звернувся у січні 2021 року.
З інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що
25 січня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у справі
№ 756/7412/19 виніс рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 15 грудня 2015 року
у розмірі 686 986,21 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.