Постанова
Іменем України
14 вересня 2023 року
місто Київ
справа № 278/3095/21
провадження № 61-1534св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Позивачка ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила:
- розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2, зареєстрований 29 серпня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1240;
- визнати спільним сумісним майном автомобіль марки "TOYOTA C-HR", білого кольору, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- визнати її особистою приватною власністю автомобіль марки "LEXUS 250", 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що протягом 2019-2021 років вона не проживає з відповідачем як подружжя. ОСОБА_2 постійно проживає за кордоном та нечасто приїздить в Україну, у зв`язку з чим вони проживають окремо, почуття любові та поваги один до одного втратили, шлюб став формальним.
ОСОБА_1 зазначила, що під час спільного проживання з відповідачем протягом 2012-2018 років вони за кошти, надані позивачкою та частково відповідачем, придбали у 2020 році автомобіль марки
"TOYOTA C-HR". Тож цей автомобіль придбано за спільні кошти та у період зареєстрованого шлюбу, відтак є спільним майном подружжя.
Також позивачка наполягала, що у 2018 році за її особисті кошти придбано автомобіль марки "LEXUS 250", тому він є її особистою приватною власністю.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову в частині вимог про поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю позивачки, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 04 липня 2022 року Житомирський районний суд Житомирської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд розірвав шлюб, укладений між ОСОБА_2 та
ОСОБА_1, зареєстрований 29 серпня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1240.
Визнав автомобіль марки "TOYOTA C-HR", білого кольору, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Припинив право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 на автомобіль марки "TOYOTA C-HR", білого кольору, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, виділивши кожному по 1/2 його частці, та залишив цей автомобіль у спільному користуванні.
Додатковими рішеннями від 20 вересня 2022 року Житомирський районний суд Житомирської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання автомобіля марки "LEXUS 250", 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, її особистою приватною власністю та вирішив питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що шлюбні відносини між сторонами припинені, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.
Суд дійшов переконання, що спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбавалось за час шлюбу, тому застосовується принцип спільності набутого майна. Також суд першої інстанції врахував, що відповідач не довів набуття права особистої приватної власності на автомобіль марки "TOYOTA C-HR", а позивачка не надала доказів на підтвердження того, що автомобіль марки "LEXUS 250" є її особистою приватною власністю.
Постановою від 14 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасував рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2022 року в частині визнання автомобіля марки "TOYOTA C-HR", білого кольору, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та
ОСОБА_1, ухвалив у цій частині нове рішення.
Суд відмовив у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про визнання автомобіля марки "TOYOTA C-HR", білого кольору, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовував цю постанову тим, що згідно з частиною шостою статті 57 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.
Апеляційний суд врахував, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що протягом 2019-2021 років сторони не проживають як подружжя, натомість автомобіль марки "TOYOTA C-HR" придбано відповідачем у квітні 2020 року за межами України та за кредитні кошти. Отже, набуття цього автомобіля відбулося у період фактичного припинення шлюбних відносин між подружжям. Позивачка не надала доказів, які б свідчили про погодження нею укладення кредитного договору в інтересах сім`ї чи про сплату нею першого грошового внеску за спірний автомобіль і про наступне погашення кредиту.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 24 січня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, залишити в силі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2022 року в частині визнання автомобіля марки "TOYOTA C-HR", білого кольору, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 686/23104/17, від 29 липня 2019 року у справі № 619/3728/16, від 17 грудня 2019 року у справі № 761/11015/16-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 753/9691/15-ц, від 21 січня 2020 року у справі № 462/6409/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 30 червня 2020 року у справі № 383/875/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 607/10913/17, від 29 січня 2021 року у справі № 161/14048/19, щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, відповідно до яких якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- суд апеляційної інстанції не дослідив докази, які наявні у матеріалах справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач ОСОБА_2 у травні2023 року подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 08 березня 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року та відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
ОСОБА_1 оскаржує постанову суду апеляційної інстанції виключно в частині висновків про відмову у визнанні автомобіля марки "TOYOTA C-HR", 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, спільним сумісним майном подружжя, тому саме в цій частині Верховний Суд переглядає у касаційному порядку оскаржуване судове рішення.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 29 серпня 2012 року між сторонами у справі укладено шлюб.
22 квітня 2020 року в Словацькій Республіці ОСОБА_2 уклав кредитний договір на придбання автомобіля марки "TOYOTA C-HR". Того ж дня автомобіль переданий власникові. 35 % вартості автомобіля, що складає 7 556, 50 євро, сплачено покупцем, а інша частина у розмірі 14 033, 50 євро є кредитними коштами.
Право, застосоване судом
Відповідно до частин першої, шостої сьомої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя.
Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати цю презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У справі, що переглядається, позивачка зазначала, що сторони придбали автомобіль марки "TOYOTA C-HR" в період шлюбу, відтак спірне нерухоме майно є об`єктом їх спільної сумісної власності.
Суд першої інстанції задовольнив позов в частині вимог щодо спірного автомобіля з тих підстав, що відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову щодо автомобіля марки "TOYOTA C-HR", придбаного відповідачем у 2020 року, оскільки врахував твердження позивачки про те, що протягом 2019-2021 років фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені.