Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 295/14178/21
провадження № 61-13169 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх донька - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Постановами приватного нотаріуса їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру після смерті доньки, оскільки вони не надали доказів, які свідчать про прийняття ними спадщини у шестимісячний строк після смерті останньої. Спадщину після смерті доньки прийняв її син та їх онук - ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Упродовж шести місяців після смерті доньки вони не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, вважаючи, що донька склала заповіт на свого сина та їх онука. Після смерті онука їм стало відомо, що дочка заповіту на свого сина не складала.
Вказували, що пропустили строк для прийняття спадщини після смерті доньки з поважних причин - через незадовільний стан їх здоров`я.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визначити кожному із них додатковий строк, достатній для подання заяв про прийняття спадщини після смерті доньки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено первісного відповідача Територіальну громаду м. Житомира в особі Житомирської міської ради на належного відповідача - ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивні, непереборні та істотні труднощі, що стали їм на заваді для вчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дочки Надана позивачами на обґрунтування позовних вимог медична документація виходить за межі строку для прийняття спадщини та не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття ними спадщини у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Доводи ОСОБА_2 про запровадженняна території України карантинних обмежень з 12 березня 2020 року та нездійснення у зв`язку із цим нотаріальними конторами прийому громадян, не було перешкодою для подачі заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, зокрема засобами поштового зв`язку. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до впровадження на території України карантинних обмежень, а тому ОСОБА_2 не був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до введення в Україні карантину, тобто з 22 жовтня 2019 року до 11 березня 2020 року.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на хворобливий стан його здоров`я та перебування на стаціонарному лікуванні від COVID-19 і тяжкі наслідки перенесеної хвороби, також беззаперечно не доводять поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини після смерті доньки, оскільки ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" з 28 грудня 2020 року по січень 2021 року та з 07 по 20 вересня 2021 року, тобто після закінчення 22 квітня 2020 року шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 травня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17, від 14 листопада 2022 року у справі № 148/1923/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 295/14178/21 із Богунського районного суду м. Житомира.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог, оскільки постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин, що, на думку заявника, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Суди не дослідили надані медичні документи, а саме: довідку державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" від 07 вересня 2021 року, в якій зазначено про його перебування на стаціонарному лікуванні від COVID-19 та тяжкі наслідки перенесеної хвороби; виписки з амбулаторної карти хворого, які свідчать про постійні звернення до лікарів. Вказані докази, на думку заявника, в сукупності підтверджують наявність обставин, які перешкоджали зверненню із заявою про прийняття спадщини після смерті дочки у передбачений законом строк та є такими, що не залежали від його волі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, посилається на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, прийнятими в межах заявлених вимог, а доводи касаційної інстанції є безпідставними. Вказує, що самі по собі карантинні обмеження не можуть слугувати підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини та підлягають врахуванню разом з іншими обставинами. Позивачем не доведено обставин, які б перешкоджали вчасно подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті дочки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11, 16).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла, зокрема, квартира АДРЕСА_1, яка була у 2000 році куплена спадкодавцем у ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою ТзОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 21 січня 2020 року № 196, ОСОБА_4 на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та разом із нею на день її смерті за даною адресою був зареєстрований її син - ОСОБА_5 (а. с. 66).
Згідно матеріалів спадкової справи № 03/2020 до майна померлої ОСОБА_4, 27 січня 2020 року до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Євдокимова С. М. із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_5 (а. с. 58).
Отже, після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_5, але своїх спадкових прав на спадщину після смерті матері не оформив.
Мати спадкодавця - ОСОБА_1 12 жовтня 2021 року подала приватному нотаріусу заяву про те, що вона спадщину після смерті доньки не прийняла, але має намір звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті доньки, а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (батьки спадкодавця ОСОБА_4 ) звернулися до приватного нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі на вищевказану квартиру (а. с. 74, 77-78).
Постановами приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Євдокимова С. М. від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документів, які б свідчили про прийняття ними спадщини після смерті доньки (а. с. 19, 20).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а. с. 18).
Після його смерті із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися: 01 червня 2021 року ОСОБА_1 (баба) та 05 серпня 2021 року ОСОБА_3 (батько), що підтверджується матеріалів спадкової справи №29/2021 (а. с. 99, 104).
Згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" з 28 грудня 2020 року по січень 2021 року з діагнозом двобічна пневмонія та з 07 по 20 вересня 2021 року з діагнозом залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ забою головного мозку у вигляді післятравматичної енцефалопатії (а. с.127-128).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.