Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 940/266/20
провадження № 61-526 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Тетіївського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2022 року у складі судді Косович Т. П. та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання довіреності недійсною, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_7, після смерті якої залишилось спадкове майно у виді квартири АДРЕСА_1 .
Після смерті матері він перебував в тяжкому психологічному та емоційному стані, цілковитому розпачі та розгубленості. Внаслідок вживання алкоголю хворів на психічні та поведінкові розлади, в результаті яких не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Вказував, що 02 серпня 2017 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на пропозицію своєї однокласниці ОСОБА_2 видав на її ім`я та на ім`я ОСОБА_3 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Бурлаченко К. Ф. за реєстраційним номером 379, на ведення його справ по оформленню спадщини на вказану квартиру. Однак ОСОБА_2, скориставшись його безпорадним станом та змовившись зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_3, ввела його в оману, оскільки він вважав, що видає довіреність лише на оформлення спадщини після смерті матері, а не на продаж квартири. Відповідачі явно бажали приховати справжні наміри та характер своїх дій, спрямованих на незаконне безоплатне заволодіння квартирою, прагнучи завуалювати свій дійсний умисел під допомогу в оформленні спадкових прав.
Приватний нотаріус Бурлаченко К.Ф., посвідчуючи довіреність від 02 серпня 2017 року, не перевірила його цивільну дієздатність, не встановила дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який посвідчується, та не роз`яснила відповідних норм законодавства України, про що свідчить використання шаблону довіреності, в який не внесено законодавчі зміни, оскільки зазначений у ній Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність 01 січня 2011 року.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, 07 березня 2018 року ОСОБА_2 на підставі довіреності продала квартиру своєму цивільному чоловіку ОСОБА_3 за 49 000 грн.
Вказував, що його волевиявлення на продаж квартири не було, відповідачі діяли недобросовісно, правочин було вчинено на шкоду довірителя, внаслідок зловмисної домовленості відповідачів. Квартира була продана за ціною, в двічі меншою від її експертної оцінки, жодних коштів за її продаж він не отримував.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною довіреність від 02 серпня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Бурлаченко К. Ф. за реєстраційним номером 379; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 07 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області Васалатьєвою О. А. за реєстраційним номером 2-267; застосувати наслідки недійсності правочину, витребувавши у ОСОБА_3 вказану квартиру, та скасувати рішення державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області Васалатьєвої О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 березня 2018 року № 40045032 за ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тетіївського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що на час видачі довіреності 02 серпня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, він мав абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновком судово-психіатричної експертизи від 29 вересня 2021 року № 118-ц, встановлено лише, що у ОСОБА_1 внаслідок зловживання спиртними напоями станом на час підписання оскаржуваної довіреності була знижена здатність розуміння характеру і фактичного змісту власних дій, керування ними та передбачення їх наслідків, а не повна нездатність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, що давало б підстави для визнання довіреності недійсною з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України.
Суди також не вбачали підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 07 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки на підставі довіреності ОСОБА_2 була уповноважена на продаж квартири за ціною, визначеною на її розсуд, позивач отримав від неї кошти за продаж квартири, про що склав розписку, яка в судовому порядку недійсною не визнана, а отже правочин був вчинений в інтересах ОСОБА_1 і його права при цьому порушені не були.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Тетіївського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 465/1217/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 182/3593/17, від 05 жовтня 2021 року у справі № 646/8766/18 тощо, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 940/266/20 із Тетіївського міськрайонного суду Київської області.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 203, 215, частини першої статті 225 ЦК України.
Вважає, що релевантною судовою практико правовідносин у справі, що переглядається, є саме постанова Верховною Суду від 17 жовтня 2018 року у справі 465/1217/16-ц (провадження № 61-1333св18), у якій колегія суддів дійшла висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 225 ЦК України, яка передбачає можливість визнати недійсним правочин, вчинений дієздатною фізичною особою в момент, коли вона не усвідомлю значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, без застосування оціночного поняття "абсолютна неспроможність".
Судами залишено поза увагою, що жодних підстав для продажи спірної квартири у ОСОБА_1 не було, відповідачі скористались його психічним станом для заволодіння в подальшому квартирою. Поза увагою судів залишилися висновок судово-психіатричного експерта від 20 травня 2020 року № 128 та висновок судово-психіатричної експертизи від 29 вересня 2021 року № 118-ц, якими встановлено, що ОСОБА_1 на час посвідчення довіреності в повній мірі не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суди не надали належної оцінки медичній документації, згідно якої ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом "психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю", не врахували звернення до суду лікаря-нарколога Тетіївської центральної районної лікарні ОСОБА_9 про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до Київського обласного психіатрично-наркологічного медичного об`єднання в смт. Глеваха Київської області. Усі ці докази вказують на неадекватну поведінку та вчинки позивача.
Також суди не звернули увагу на те, що продаж спірної квартири вчинено за 49 000 грн, що є вдвічі менше від її ринкової вартості, однак навіть цих грошей позивач не отримував. Наявна в матеріалах справи копія розписки про передачу позивачу грошових коштів в розмірі 60 000 грн не має жодного відношення до продажу спірної квартири, кошти в такій сумі позивач не отримував.
Вважає, що договір купівлі-продажу є недійсним з тих підстав, що усупереч частини третьої статті 238 ЦПК України він укладений між його представниками в їх же інтересах, оскільки квартиру придбав ОСОБА_3, який є цивільним чоловіком ОСОБА_2 .
Суди безпідставно не задовольнили клопотання позивача про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, не допросили ОСОБА_2 у якості свідка з приводу перебування з відповідачем ОСОБА_3 на час укладення оспорюваних правочинів у фактичних шлюбних відносинах, що, на думку заявника, має суттєве значення для вирішення цієї справи.
Крім того, судом першої інстанції порушено строки розгляду справи, зокрема через безпідставні відкладення розгляду справи у зв`язку із неявками сторони відповідачів. Також вважає, що було порушено порядок при визначенні судді для розгляду справи в апеляційній інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі довіреності від 02 серпня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К. Ф., реєстровий номер 379, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 або ОСОБА_3 вести його справу по оформленню його спадкових прав на квартиру АДРЕСА_1 та продати цю кватиру за ціною та на умовах на свій розсуд (а. с. 70, т. 1).
Для цього у довіреності надано їм право від імені позивача подавати заяви, документи, довідки у відповідні установи та організації, отримувати довідки, документи, розписуватись за нього, тощо. Довіреність видана терміном на п`ять років і дійсна до 02 серпня 2022 року.
01 лютого 2018 року державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Васалатьєвою О. А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
16 лютого 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 виконавчим комітетом Тетіївської міської ради Київської області останнього знято з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується карточкою прописки за формою 16 (а. с. 72, т. 1) та копією довідки виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області від 28 лютого 2020 року № 517 (а. с. 73, т. 1).
07 березня 2018 року між ОСОБА_1, від імені якого діяла ОСОБА_2, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Тетіївської районної державної нотаріальної контори Васалатьєвою О. А., реєстраційний номер 2-267 (а. с. 75-77, т. 1).
Пунктом 4 договору купівлі-продажу від 07 березня 2018 року встановлено, що експертна оцінка предмета договору складає 98 180 грн.
У пункті 3 договору купівлі-продажу від 07 березня 2018 року сторони погодили, що продаж квартири вчинено за 49 000 грн. Сторони засвідчили, що вони обізнані про рівень ринкових цін на аналогічне нерухоме майно, за їх розсудом визначена в договорі ціна є справедливою, виваженою і відповідає їх дійсним намірам, є остаточною і зміні не підлягає.
15 березня 2018 року ОСОБА_1 написав розписку про отримання від ОСОБА_2 коштів від продажу його квартири в сумі 60 000 грн (а. с. 147, т. 1).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 лютого 2020 року № 199252180, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 2018 року ОСОБА_3 (а. с. 74, т. 1).
Вважаючи, що ОСОБА_2 обманним шляхом, зловживаючи довірою, заволоділа його квартирою, чим заподіяла матеріальний збиток, ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів, на підставі чого Тетіївським ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області 05 березня 2020 року було порушене кримінальне провадження № 12020110300000077 за частиною першою статті 190 КК України, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 88, т. 1). Розгляд вказаної кримінальної справи триває.
Згідно копії довідки лікаря Тетіївської центральної районної лікарні ОСОБА_9 від 28 лютого 2020 року № 139, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з 2011 року в зв`язку з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю (а. с. 67, т. 1).
Ухвалами Тетіївського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року, від 11 серпня 2017 року та від 22 серпня 2017 року відмовлено у відкритті проваджень за заявами лікаря Тетіївської центральної районної лікарні ОСОБА_9 про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до Київського обласного психіатрично-наркологічного медичного об`єднання в смт Глеваха Київської області для проведення курсу лікування.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об`єднання" від 29 вересня 2021 року № 118-ц, складеного судовими експертами Глубоковою Н. А., Трохманенко Л. М., Тітовим С. О., під час підписання довіреності (02 серпня 2017 року) ОСОБА_1 страждав на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності від алкоголю, активна залежність. Враховуючи дані анамнезу, ці розлади на час проведення експертизи є хронічними та стійкими. Ступінь цих розладів у нього під час підписання довіреності (02 серпня 2017 року) був таким, що істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Внаслідок залежності від алкоголю у ОСОБА_1 знизилися інтелектуальні можливості та прогностичні здібності, його мотиваційна сфера та сфера потреб направлена на придбання спиртного, а тому під час підписання довіреності (02 серпня 2017 року) на ім`я ОСОБА_2 він не був здатний повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями. У ОСОБА_1 під час підписання довіреності (02 серпня 2017 року) на ім`я ОСОБА_2 внаслідок зловживання спиртними напоями був змінений нормальний (фізіологічний) перебіг його когнітивних процесів, мислення та емоційно-вольової і мотиваційної сфери, що знижувало його здатність розуміти характер і фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки (а. с. 192-198, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Звертаючись суду з позовом, ОСОБА_1 просив на підставі статті 225 ЦК України визнати недійсною довіреність від 02 серпня 2017 року, видану на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та на підставі статті 232 ЦК України визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 березня 2018 року, вчинений, на його переконання, за відсутності вільного волевиявлення та за зловмисної домовленості його представників.
Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.