Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 554/1860/20
провадження № 61-14787 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
третя особа - Шевченківська районна у місті Полтаві рада;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Шевченківська районна у місті Полтаві рада, про виділення в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю та виділення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини, ОСОБА_2 - 19/75 частин, ОСОБА_3 - 19/75 частин житлового будинку з нежитловими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Співвласниками іншої частини вказаного житлового будинку з нежитловими будівлями та спорудами є ОСОБА_4 (3/25 частини) та ОСОБА_5 (3/25 частини).
Фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 1 000 кв. м по АДРЕСА_1 встановлено та закріплено рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 17 липня 2006 року, яким виділено в натурі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 562 кв. м, а ОСОБА_6 виділено земельну ділянку площею 438 кв. м. На підставі цього рішення суду 26 жовтня 2006 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №652804. Вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку видавався на ім`я: ОСОБА_6 - на 438 кв. м, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - на 562 кв. м., але у 2007 році ОСОБА_6 подарувала свою частку нерухомого майна (6/25) та відповідно і свою частину земельної ділянки (438 кв. м) в рівних частках громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Тобто земельна ділянка площею 1 000 кв. м, кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, по АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності у таких розмірах: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках - 562/1000 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 в рівних частинах - 438/1000 частин. Висновком від 09 вересня 2019 року № 98, складеним ФОП ОСОБА_7, підтверджується, що частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, якою вони володіють та користуються, має технічну можливість відокремлення, використання її як самостійного об`єкта і може бути виділена в натурі.
У позивачів виникла необхідність у виділенні вищевказаного нерухомого майна в натурі і реєстрації права власності на нього як на окремий об`єкт нерухомості, однак у зв`язку недобросусідськими відносинами сторони не можуть дійти згоди щодо утримання домоволодіння та відповідачі відмовляються від укладання нотаріально засвідченого договору про виділ у натурі частки домоволодіння.
У червні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 уточнили позовні вимоги в частині зазначення адреси місця знаходження спірного нерухомого майна та просили:
- припинити право спільної часткової власності за ними (в рівних частках) на 57/75 частин домоволодіння по АДРЕСА_2, що складається з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв. м, житловою площею 16,3 кв. м, автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв. м, огорож № 2, № 8 та воріт огорожі № 9, № 10;
- виділити їм в рівних частках 57/75 частин домоволодіння по АДРЕСА_2, що складається з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв. м, житловою площею 16,3 кв. м, автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв. м, огорож № 2, № 8 та воріт огорожі № 9, № 10 в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю.
- припинити право спільної часткової власності за ними на 562/1000 частин земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, загальна площа 1 000 кв. м);
- виділити їм 562/1000 частин земельної ділянки по АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 14 квітня 2021 року у складі судді Бугрія В. М. позов задоволено. Припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (в рівних частках) на 57/75 частин домоволодіння по АДРЕСА_2, що складається з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв. м, житловою площею 16,3 кв. м, автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв. м, огорож № 2, № 8 та воріт огорожі № 9, № 10. Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (в рівних частках) 57/75 частин домоволодіння по АДРЕСА_2, що складається з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв. м, житловою площею 16,3 кв. м, автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв. м, огорож № 2, № 8 та воріт огорожі № 9, № 10 в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю. Припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на 562/1000 частин земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, загальна площа 1 000 кв. м). Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 562/1000 частин земельної ділянки по АДРЕСА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витягами про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 лютого 2020 року № 199427050, від 14 лютого 2020 року № 200281018, від 14 лютого 2020 року № 200278318 підтверджується, що позивачі є власниками 57/75 частин (кожен 19/75 частин) від всього домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв. м, житловою площею 16,3 кв. м, автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв. м, огорож № 2, № 8 та воріт огорожі № 9, № 10. Співвласниками іншої частини зазначеного домоволодіння є ОСОБА_4 (3/25 частини) та ОСОБА_5 (3/25 частини) на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О. М., 01 червня 2007 року за № 3151. Співвласники відмовляються від укладання нотаріально посвідченого договору про виділ у натурі частки домоволодіння, що є перешкодою для реалізації права власності на власний розсуд. Висновком від 09 вересня 2019 року № 98, складеним ФОП ОСОБА_7, підтверджується, що частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, якою позивачі володіють та користуються має технічну можливість відокремлення, використання її як самостійного об`єкта і може бути виділена в натурі. Частина житлового будинку з нежитловими та господарськими будівлями і спорудами має необхідну сукупність житлових та допоміжних приміщень, котрі відповідають будівельно-технічним вимогам для окремого використання та має окремий вхід зі сторони АДРЕСА_1 . На дату подання позову між співвласниками, з одного боку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та з іншого боку ОСОБА_5 і ОСОБА_4, вже встановлені відповідні межі та певні відносини в питанні користування спільною частковою власністю. Нерухоме майно знаходиться на частині приватизованої земельної ділянки загальною площею 1 000 кв. м, кадастровий номер 5310137000:18:013:0034, по АДРЕСА_1, яка належить позивачам спільно з іншими співвласниками - відповідачами на праві спільної часткової власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 652804, виданого 26 жовтня 2006 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради. Фактичне користування цією земельною ділянкою встановлено та закріплено рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 17 липня 2006 року, яким виділено в натурі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 562 кв. м з 1 000 кв. м, а ОСОБА_6 виділено 438 кв. м з 1 000 кв. м, на підставі якого 26 жовтня 2006 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 652804. Вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку видавався на ім`я: ОСОБА_6 - на 438 кв. м, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - на 562 кв. м, але у 2007 році ОСОБА_6 подарувала свою частку нерухомого майна (6/25) та відповідно і свою частину земельної ділянки (438 кв. м) в рівних частках громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 таким чином спірна земельна ділянка належить на праві спільної часткової власності у таких розмірах: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках - 562/1000 частин; ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в рівних частках - 438/1000 частин. Частина земельної ділянки площею 562 кв. м, що складає 562/1000 частин від всієї земельної ділянки, визначена схемою користування, не має площ загального користування з іншими особами, не перешкоджає іншим співвласникам безперешкодно проходити до їхніх будівель, є самостійною та відокремленою, має окремий вихід та ніяким чином не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб. Зазначений порядок користування земельною ділянкою, за яким у власності знаходиться частина земельної ділянки площею 562 квадратних метрів не перевищує площі земельної ділянки, та припадає на ідеальну частку, враховуючи розмір її частки у праві власності на будівлі, що складає 562/1000 (з 1000 квадратних метрів) при праві власності на 57/75 частин будівель. Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 рокуу справі № 545/3753/16-ц (провадження № 61-40289св18). За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 06 травня 2021 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 18 275 грн.
Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що судом не було вирішено питання про стягнення з відповідачів на користь позивачів судових витрат на правничу допомогу, попередній розрахунок яких було надано до суду. Представництво у суді адвокатським об`єднанням "Лігал бізнес груп" здійснювалося на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 54/19. При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд врахував обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, потребу у вчинені запитів адвоката, участь представника позивачів у судових засіданнях, їх кількість та час, підстави відкладення судових засідань, той факт що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі та дійшов висновку щодо стягнення з відповідачів на користь позивачів витрат на правничу допомогу в повному обсязі у розмірі 18 275 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 14 квітня 2021 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Додаткове рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 06 травня 2021 року скасовано. Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, компенсовано за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати на правничу допомогу в розмірі по 7 000 грн кожному.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з наданих позивачами правовстановлюючих документів вбачається, що вони є співвласниками нерухомого майна по АДРЕСА_1 , однак в позовній заяві вони просили виділити належну їм частку у спільному майні по АДРЕСА_2 . Відповідачі заперечували факт зміни адреси і позивачі не надали доказів на підтвердження тих обставин, що адреса знаходження спільного майна сторін була змінена. Питання правомірності реєстрації 27 січня 2020 року за позивачами нерухомого майна, а саме частини житлового будинку літ. А-1 загальною площею 24,3 кв. м, житловою площею 16,3 кв. м, автомайстерні з офісними приміщеннями літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ загальною площею 272,1 кв. м, огорож № 2, № 8 та воріт огорожі № 9, № 10 по АДРЕСА_1 було предметом судового розгляду та рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 13 квітня 2021 року у справі № 554/4464/20 було задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державного реєстратора виконкому Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Плахотнік І. І. про скасування рішення державного реєстратора. Вказане рішення суду не набрало законної сили та перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції. Суд першої інстанції наведеного не врахував, не встановив дійсних обставин справи, у зв`язку з чим його висновки в цій частині ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим. Доводи позивачів та надані ними докази щодо законності будівництва нерухомого майна по АДРЕСА_2 не заслуговують на увагу, так як вони не стосуються предмета спору в цій справі. Крім того, з позовної заяви та зібраних у справі доказів вбачається суттєве збільшення частини нерухомого майна, належного позивачам, без належного оформлення та правового підтвердження. Однак, судом першої інстанції при розгляді справи, вказаному факту не надано належної оцінки та зроблено передчасний висновок про законність дій позивачів щодо збільшення належної їм частини нерухомого майна, які не призвели до зміни розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Так, поза увагою суду залишено те, що позивачі на обґрунтування своїх доводів не надали до суду доказів, які б відповідали на питання: яким чином, за чиєю згодою та в якому порядку проводилося дане збільшення; чи є будівництво, в результаті якого частка нерухомого майна позивачів збільшилася, законним та чи оформлені вказані зміни у передбаченому законом порядку; чи змінився розмір часток сторін по справі та який розмір він становить на момент розгляду справи; який порядок користування нерухомим майном, що перебуває у спільній власності сторін, склався у останніх на момент розгляду справи. На підтвердження законності збільшення частини нерухомого майна позивачі надали акт Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію від 05 червня 2001 року № 97, однак апеляційний суд оцінив його критично, оскільки він стосується нерухомого майна, яке не є предметом судового розгляду. При цьому суд зазначив, що позивачі у 2012 році зверталися до суду з позовом про узаконення самочинного будівництва по АДРЕСА_1, однак у задоволені вказаного позову було відмовлено. За таких обставин, оскільки позивачі не надали належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, то підстави для задоволення позову відсутні. Додаткове рішення суду першої інстанції є похідним від основного і залежить від його змісту, тому також підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1243/15-ц, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Також заявник указує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Крім того, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є. від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Октябрського районного суду міста Полтави.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є. від 03 листопада 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в частині стягнення судових витрат до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
22 лютого 2022 року справа № 554/1860/20 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 25 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року матеріали справи № 185/8356/17 передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на наявні в матеріалах справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими підтверджено, що позивачі є власниками 57/75 частин (кожен 19/75 частин) від всього домоволодіння по АДРЕСА_2 та помилково виходив з того, що позивачі не надали доказів зміни адреси місцезнаходження спірного нерухомого майна.
Посилаючись на те, що частина нерухомого майна, належного позивачам, була суттєво збільшена без належного оформлення та правового підтвердження, апеляційний суд не врахував, що всі будівельні роботи проведені з дотриманням вимог чинного законодавства України, з отриманням відповідних дозвільних документів в уповноважених на це установах та організаціях, що підтверджено Державною реєстрацією прав власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Оскільки добудови споруджені на закріпленій за позивачами частині земельної ділянки, тому нічиїх прав жодним чином не порушено. Крім того, належне позивачам на праві власності нерухоме майно, яке є предметом позову, фактично вже становить відокремлену частину та має окремий вхід зі сторони провулку Керамічного з іншого боку ніж встановлено вхід на територію відповідачів. Між сторонами як співвласниками вже давно визначені умови користування спільною частковою власністю, встановлені відповідні межі та певні правовідносини. Частини нерухомості позивачів та відповідачів не пов`язані спільними комунікаціями та є окремо огородженими територіями. Тобто, фактично вони вже є окремими, а їх виділення в одиницю лише юридично закріпить вже наявне становище і дозволить кожній групі співвласників вільно розпоряджатися належним на праві власності майном. Зазначені обставини підтверджено схемами розміщення споруд в технічних паспортах, які не досліджено апеляційним судом.
Крім того, в ухваленні оскаржуваного судового рішення брала участь суддя Хіль Л. М., яка підлягала відводу, оскільки є заінтересованою особою та могла вплинути на неупередженість та об`єктивність розгляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначили, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими. Вважають висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 (що складає 19/75 частин від всього домоволодіння), що підтверджується договором міни від 27 травня 1997 року за № 2-1388, посвідченим четвертою Полтавською державною нотаріальною конторою. Право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд зареєстровано в КП Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 28 травня 1997 року в реєстровій книзі № 125 під № 16979. Також, право власності на вказану частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд було зареєстровано 19 жовтня 2006 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (до 01 січня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16309792), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 лютого 2020 року № 199427050.
ОСОБА_2 є власником 19/75 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1, що підтверджено дублікатом договору купівлі-продажу, виданим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник A. B. 21 січня 2020 року за № 104, взамін втраченого договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник A. B. від 02 грудня 1998 року за № 5141. Право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд зареєстровано в КП Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 04 грудня 1998 року в реєстровій книзі № 125 під № 16979. Також право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд зареєстровано 19 жовтня 2006 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (до 01 січня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16309792), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 лютого 2020 року № 200281018.
ОСОБА_3 є власником 19/75 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1, що підтверджено дублікатом договору купівлі-продажу, виданим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник A. B. 21 січня 2020 року за № 104, взамін втраченого договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник A. B. від 02 грудня 1998 року за № 5141. Право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд зареєстровано в КП Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 04 грудня 1998 року в реєстровій книзі № 125 під № 16979. Також право власності на цю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд було зареєстровано 19 жовтня 2006 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (до 01 січня 2013 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 16309792), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 лютого 2020 року № 200278318.