Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 754/5500/19
провадження № 61-14041св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" на постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Верланова С. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А., Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" (далі - ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП") про скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 03 липня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") укладено кредитний договір № 2615/0708/88-018, за умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 110 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення кредиту до 03 липня 2018 року.
На забезпечення виконання ним зобов`язань за кредитним договором 03 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Сведбанк" укладено договір іпотеки № 2615/0708/88-018-Z-18, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
25 травня 2012 року ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаними договором кредиту та договором іпотеки.
12 листопада 2018 року на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 954/к та договору відступлення прав вимог за іпотечним договором № 62 ПАТ "Дельта Банк" передало відповідачу ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" усі права за кредитним договором № 2615/0708/88-018 та іпотечним договором № 2615/0708/88-018-Z-18.
Вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3, якій на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
При відкритті спадкової справи у приватного нотаріуса Кондратенко О. В. він дізнався, що за ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Перехід права власності на зазначену квартиру відбувся на підставі рішення приватного нотаріуса Апатенко М. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень "з відкриттям розділу", індексний номер 45218100 від 25 січня 2019 року.
Зазначав, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ЕС.ДІ.СІ. Груп" здійснена без достатніх правових підстав, з недотриманням норм Закону України "Про іпотеку" щодо надіслання письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури добровільного виконання зобов`язання.
Крім того, його дружина ОСОБА_3 (іпотекодавець) померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а перехід права власності на квартиру (предмет іпотеки) відбувся 25 січня 2019 року, тобто після її смерті. Вважав, що у даному випадку зобов`язання за іпотечним договором безпосередньо пов`язані зі стороною іпотекодавця та відповідно до вимог статті 1220 ЦК України з моменту смерті ОСОБА_3 все майно, майнові та немайнові права, що належали їй, є спадщиною. Відповідно до положень статті 559 ЦК України порука за іпотечним договором є припиненою.
Також вказував на те, що право власності на квартиру набуто ТОВ "ЕС.ДІ.СІ. Груп" у порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла, який введено на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України". Спірна квартира є єдиним його місцем проживання, відповідає вимогам підпункту першого пункту першого Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а відтак не може бути примусово стягнута (відчужена без згоди власника) на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України".
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "ЕС.ДІ.СІ. Груп" на квартиру АДРЕСА_1, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. 25 січня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року, ухваленим у складі судді Дорошенко В. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" на квартиру АДРЕСА_1, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. 25 січня 2019 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті рішення і здійсненні державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" державний реєстратор не перевірив відповідність заявлених вимог і поданих документів ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" вимогам законодавства, не пересвідчився, чи була ОСОБА_3 станом на 25 січня 2019 року суб`єктом правовідносин за іпотечним договором № 2615/0708/88-018-Z-18 від 03 липня 2008 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" задоволено частково, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" на квартиру АДРЕСА_1, здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:45218100 від 25 січня 2019 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зі смертю іпотекодавця ОСОБА_3 іпотечний договір не припинив свою дію, відповідно до статей 17, 23 Закону України "Про іпотеку", однак під час проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки були порушені вимоги договору та норми чинного законодавства щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки іпоткодержатель звернувся з вимогою про усунення порушень зобов`язання до особи ( ОСОБА_3 ), правоздатність якої на час проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки припинилась, вимогу про усунення порушень зобов`язання спадкоємцям майнового поручителя, які у порядку спадкування стали новими іпотекодавцями за іпотечним договором від 03 липня 2008 року, іпотекодержатель не направляв, ціну предмета іпотеки на момент набуття права з власниками майна (спадкоємцями) не погоджував, що свідчить про порушення прав позивача як одного із співвласників нерухомого майна (предмета іпотеки) щодо переходу права власності на вказане майно до ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2021 року ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є окремою підставою для відмови у позові.
Так, рішення державного реєстратора є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, а не правочином, а тому вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію не базуються на приписах чинного законодавства. Адже після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.
Разом із тим, позивач не заявляв вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час звернення стягнення на предмет іпотеки (25 січня 2019 року) іпотекодавцями були спадкоємці ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому дійшов висновку про те, що відповідно до статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку" вимога про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором мали бути направлені саме їм.
Свій висновок суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідно до статей 1216, 1220 ЦК України права та обов`язків за іпотечним договором перейшли до спадкоємців з моменту відкриття спадщини, а часом відкриття спадщини є день смерті особи ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що згідно з положеннями частини другої статті 1281 ЦК України право кредитора вимагати від спадкоємця виконання зобов`язань виникає не з дня відкриття спадщини, а з дня отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки до настання зазначених обставин неможливо встановити остаточне коло спадкоємців, а отже і осіб чиї права порушуються.
Станом на 25 січня 2019 року, так і на час подання касаційної скарги, жодний спадкоємець свідоцтво про право на спадщину не отримав.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо переходу прав та обов`язків іпотекодавця до спадкоємців з моменту відкриття спадщини суперечать статті 1281 ЦК України.
Крім того, на час пред`явлення ОСОБА_1 позову (квітень 2019 року), спадкова справа не була зареєстрована (реєстрація у спадковому реєстрі 04 вересня 2019 року), відповідно, не існувалоосіб, які прийняли спадщину.
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15 (провадження № 14-376цс18), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18 (провадження № 11-474апп19). Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 23 Закону України "Про іпотеку", статей 1216, 1220, 1281 ЦК України, а саме щодо моменту переходу прав та обов`язків від померлого іпотекодавця до його спадкоємців, з якого у кредитора виникають права і обов`язки до спадкоємців.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2615/0708/88-018, за умовами якого банк надав позичальнику у кредит грошові кошти, що призначені на споживчі цілі, у сумі 110 000,00 дол. США, зі сплатою 11,9 % річних, з погашенням позичальником суми основної заборгованості та процентів за його користування щомісячно до 10 числа, з кінцевим терміном повернення кредиту до 03 липня 2018 року, а також дострокового погашення у випадку, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов`язання.
На забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 03 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", укладено іпотечний договір № 2615/0708/88-018-Z, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру, загальною площею 66,90 кв. м, під № 64, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло серії САА № 188034, виданого 21 червня 2004 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), право власності на яку зареєстровано згідно реєстраційного запису на правовстановлюючому документі, зробленого 25 червня 2004 року Бюро технічної інвентаризації та записане в реєстрову книгу за реєстровим номером 44124.
Згідно з пунктом 10.3. іпотечного договору, у разі невиконання позичальником умов основного договору та/або іпотекодавцем умов іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі.
Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов`язанням, позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту та/або проценти за користування кредитом та/або пеню або іншу заборгованість, та/або платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, в тому числі, у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним) (пункт 11 іпотечного договору).
При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушень основного зобов`язання та/або зобов`язань, передбачених цим договором, у не менше ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.
У пункті 12 іпотечного договору сторони досягли домовленості про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя одним із наведених способів:
відповідно до пункту 12.1. - за рішенням суду;
за пунктом 12.2. - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
за пунктом 12.3. - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в підпунктах 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту договору.
У пункті 12.3.1. іпотечного договору передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому пункті 12.3. договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. Сторони домовляються, що кандидатура незалежного експерта - суб`єкта оціночної діяльності визначатиметься іпотекодержателем. При оцінці предмета застави незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки.
Відповідно до підпункту 12.3.2. іпотечного договору задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Пунктом 3.10. кредитного договору визначено, що вимога про виконання порушеного зобов`язання направляється банком власнику предмета іпотеки у письмовому вигляді та підлягає виконання у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою власника предмета іпотеки, що буде визначена в іпотечному договору. Сторони кредитного договору досягли згоди, що датою, з якої починається відклік зазначеного вище тридцятиденного строку вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги, що виникло із зазначених кредитного договору та договору іпотеки, у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, новий кредитор ПАТ "Дельта Банк" у серпні 2015 року звернувся до суду з позовом до майнового поручителя ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 347 107,53 грн, яку, не зважаючи на вимоги банку, позичальник та його майновий поручитель не сплатили.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року у справі № 754/12573/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року, у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності відмовлено з тих підстав, що пред`являючи позов до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, позивач ПАТ "Дельта Банк" не врахував, що умовами договору визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року залишено без змін (провадження № 61-34690св18).
12 листопада 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 954/к, за умовами якого ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП" набув право вимоги, що виникло за кредитним договором № 2615/0708/88-018 та набув статус нового іпотекодержателя за іпотечним договором № 2615/0708/88-018-Z-18.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А. як державним реєстратором прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за № 30008043 на підставі прийнятого рішення від 25 січня 2019 року за індексним номером 45218100 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1750713280000) за ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП".
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП", загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 2615/0708/88-018 станом на 25 січня 2019 року (на момент звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку) складав 75 318,25 дол. США, що еквівалентно 2 100 749,59 грн, з яких: 50 228,80 дол. США - борг за тілом кредиту; 25 089,45 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, нараховані кредитором до 12 листопада 2018 року, тобто, включаючи до заборгованості період після спливу визначеного договором строку кредитування (03 липня 2018 року).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина.
04 вересня 2019 року чоловік спадкодавця - ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої 04 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грущинською О. В. заведено спадкову справу № 8/2019.
20 вересня 2019 року з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась дочка спадкодавця - ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.
Щодо позовних вимог до ТОВ "ЕС.ДІ.СІ.ГРУП"
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").