Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 2-177/2007
провадження № 61-13007 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дергачівська міська рада Харківської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 рокуу складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дергачівської міської ради Харківської області про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі.
Позовна заява мотивована тим, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало його матері -
ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 08 лютого 1980 року. Його мати - ОСОБА_4 померла у 1990 році.
Після смерті матері він на вищевказаній присадибній земельній ділянці самовільно без оформлення технічної документації побудував жилий будинок літ. "Б-1", розміром 8,60x6,45 м, з верандою літ. "б", розміром 2,70x3,60 м,
та верандою літ "б2", розміром 4,60x2,90 м, тамбуром літ. "бʼ", розміром 2,40x1,40 м, загальною площею 59,50 кв. м, житловою площею 30,90 кв. м. Крім того, він самовільно побудував сарай літ. "Д", розміром 4,0x3,0м, сарай літ. "Г", розміром 4.0x2,0, зливну яму літ. "Ж".
Згідно з висновком комунального підприємства "Архітектурне бюро Дергачівського району" Дергачівській міській раді було запропоновано розглянути питання про закріплення меж присадибної ділянки за ним, як фактичним землекористувачем.
09 червня 2006 року рішення II сесією V скликання Дергачівської міської ради № 24 за його заявою закріплено земельну ділянку, загальною
площею 0,1200 га, на якій розташовані зазначені вище самовільно збудованібудівлі по фактичному користуванню для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства.
Вважав, що за ним має бути визнано право власності на самовільно збудованібудівлі, які побудовані ним за власні кошти, власною працею, з дотриманням положень закону та у подальшому з отриманням земельної ділянки, на якій розташовано цей будинок.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок літ. "Б-1" з верандою літ. "б" та верандою
літ. "б2", тамбуром. літ. "бʼ", сараї літ. "Д", літ. "Г", зливну яму літ. "Ж", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2007 року у складі судді Жорняка О. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. "Б-1" з верандою літ. "б" та з верандою літ. "б2", тамбуром літ. "б1", сараї літ. "Д",
літ. "Г", зливну яму літ. "Ж", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матері позивача -
ОСОБА_4, яка померла у 1990 році, належало домоволодіння
АДРЕСА_1 . Позивач після смерті матері самовільно без оформлення технічної документації побудував на вищевказаній земельній ділянці спірні будівлі.
Отже, за позивачем відповідно до положень статей 331, 376 ЦК України судом першої інстанції визнано право власності на спірні будівлі.
У лютому 2022 року ОСОБА_2, який не приймав участь при розгляді справи, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2022 року
ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2007 року, як пропущений з поважних причин. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги для надання документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 803,94 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2007 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2007 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції
не залучив до участі у справі ОСОБА_2, сина померлої -
ОСОБА_5, який вказував про те, що від народження проживає у будинку літ. "А-1" по АДРЕСА_1, що належав його матері, та вважав, що прийняв спадщину після її смерті шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном - житловим будинком. Суд першої інстанції не встановив усіх спадкоємців ОСОБА_5 .
Самочинно збудований ОСОБА_1 житловий будинок літ. "Б-1"
по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 0,1200 га, на якій також знаходиться будинок літ. "А-1".
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції невірно застосовано положення статті 376 ЦК України, пославшись на постанову Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі 6-1328 цс 15.
Суд першої інстанції, визнаючи за позивачем право власності на спірні будівлі, не звернув уваги на те, що на несформованій, неприватизованій земельній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_1, фактично існує два різних об`єкта нерухомості, а саме: спадкове домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_2, друге - самовільно побудовані ОСОБА_1 будівлі.
Таким чином, положення статей 356-358 ЦК України не можуть бути застосовані для вирішення цього спору, оскільки житловий будинок літ. "Б-1", з прибудовами, сараєм та зливною ямою не відноситься до об`єкту спільної часткової власності, а на нього на підставі рішення суду першої інстанції визнано право власності за ОСОБА_1 . Проте домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, є спадковим майном і питання щодо оформлення своїх спадкових прав
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні вирішувати відповідно до положень законодавства про спадщину.
Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні будівлі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 23 грудня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві -
Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-177/2007 з Дергачівського районного суду Харківської області. Підставою відкриття касаційного провадження були пункти 1, 3, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року заяву про самовідвід суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В. задоволено. Відведено суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., за їх заявою від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1, подану представником
ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня
2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі. Касаційну скаргу передано на повторний автоматизований розподіл.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2023 року справу передано судді-доповідачеві -
Гульку Б. І., а судді: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 мотивована тим, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу зі значним пропуском процесуального строку на апеляційне скарження рішення суду першої інстанції. ОСОБА_2 посилався на те, що дізнався про існування рішення суду першої інстанції від 26 жовтня 2007 року лише 14 січня 2022 року при ознайомлені з матеріалами іншої справи № 2-1541/2008. Проте апеляційний суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 належними доказами не підтверджено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд безпідставно не звернув увагу на заяву про проведення розгляду справи без участі ОСОБА_2, на якій міститься підпис останнього.
За життя матері позивачем дійсно самовільно було побудовано
по АДРЕСА_1 житловий будинок, проте
за попередньою усною згодою ОСОБА_5 .
Отже, посилання ОСОБА_2 на те, що на момент смерті спадкодавця на території спірного домоволодіння фактично були збудовані два житлові будинки літ. "А-1" та літ. "Б-1", є безпідставними, оскільки спростовуються належними доказами.
Доводи ОСОБА_2 про те, що житловий будинок літ. "Б-1" не може вважатися самочинним будівництвом у зв`язку з тим, що земельна ділянка під ним не сформована та не може бути об`єктом права власності, спростовуються рішення ІІ сесії V скликання Дергачівської міської ради
від 09 червня 2006 року, яким земельну ділянку по фактичному користуванню по АДРЕСА_1 закріплено за ОСОБА_1 .
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братами, а їх матір`ю була
ОСОБА_4 .
Домоволодіння АДРЕСА_1, належало ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 08 лютого 1980 року.
06 лютого 1982 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб (актовий запис №19) та змінила прізвище на " ОСОБА_6", що підтверджується копією витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 20 січня 2022 року (а.с. 38).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 39).
Позивач вказував про те, що після смерті матері він на вказаній вище присадибній земельній ділянці самовільно без оформлення технічної документації побудував жилий будинок літ. "Б-1", розміром 8,60x6,45 м,
з верандою літ. "б", розміром 2,70x3,60 м, та верандою літ "б2", розміром 4,60x2,90 м, тамбуром літ. "бʼ", розміром 2,40x1,40 м, загальною площею
59,50 кв. м, житловою площею 30,90 кв. м, з порушенням норм планування та забудови. Крім того, він самовільно побудував сарай літ. "Д", розміром
4,0x3,0 м, сарай літ. "Г", розміром 4.0x2,0, зливну яму літ. "Ж".
Згідно з висновком комунального підприємства "Архітектурне бюро Дергачівського району" Дергачівській міській раді було запропоновано розглянути питання про закріплення меж присадибної ділянки за позивачем, як фактичним користувачем.
Рішенням II сесії V скликання Дергачівської міської ради від 09 червня
2006 року № 24, винесеного за заявою ОСОБА_1, закріплено земельну ділянку по фактичному користуванню, загальною площею 0,1200 га: з них - 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,02 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2008 року у справі № 2-1541/2008 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. "Б-1" із верандою літ. "б", верандою літ. "б2", тамбуром літ. "б1", сараями літ. "Д", літ. "Г", зливною ямою літ. "Ж", огорожею, що зазначені в рішенні Дергачівського районного суду від 26 жовтня 2007 року (справа № 2-177/2007) як самостійно визнані будівлі, що становлять 9/10 частки садиби, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 2-1541/2008 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 липня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2022 року у справі № 2-1541/2008 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 вересня
2022 року залишено без змін (провадження № 61-10003св22).
28 січня 2022 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_7 (а.с. 48).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.