Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 742/2633/22
провадження № 61-9066св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Чернігівська обласна прокуратура, головне управління національної поліції в Чернігівській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Державна казначейська служба України,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2023 року в складі судді Коваленко А. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2023 року в складі колегії суддів Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування та прокуратури.
Позов мотивував тим, що в липні 2015 року слідчий відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності СУ УМВС України в Чернігівській області Ященко О. В. у кримінальному провадженні № 12015270000000253 вручив позивачу підозру у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). Зазначав, що у вересні 2015 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
Вказував, що 29 грудня 2015 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області визнав його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, та призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права обіймати посаду лікаря, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 2 роки.
У подальшому вирок неодноразово переглядався судами вищих інстанцій, а справа направлялася на новий розгляд до суду першої інстанції.
Останнім вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2019 року, який набрав законної сили 09 грудня 2021 року, позивача виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Позивач указував, що до відкриття кримінального провадження та вручення йому підозри він працював у Прилуцькій центральній районній лікарні, мав повагу серед колег та пацієнтів, дохід, якого вистачало на утримання сім`ї, проте, порушення кримінальної справи та притягнення його до кримінальної відповідальності призвело до втрати роботи та авторитету.
Оскільки його було виправдано, але період перебування під слідством та судом становив 6 років 5 місяців 16 днів, він як особа, якій була завдана шкода незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури і суду, на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", статей 1167, 1176 ЦК України має право на відшкодування майнової і моральної шкоди.
ОСОБА_1 з урахуванням збільшення позовних вимог просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України 130 000 грн у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди (витрат на правничу допомогу, понесених у межах кримінального провадження) та 1 634 800 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, позов задоволено частково:
стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності;
стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 130 000 грн витрат на правову допомогу під час здійснення кримінального провадження;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач незаконно підданий кримінальному переслідуванню з моменту вручення йому підозри і до набрання законної сили виправдувальним вироком. Суд дійшов висновку, що встановлені обставини справи свідчать, що позивач довів своє право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн. Щодо відшкодування майнової шкоди у вигляді понесених витрат на правничу допомогу адвоката у кримінальному провадженні, то надання позивачу правничої допомоги вважав доведеним, а її розмір обґрунтованим.
Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду та відхилив доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав для відшкодування шкоди державою, а також про стягнення судом першої інстанції завищеного розміру компенсації моральної шкоди. Колегія суддів зазначила, що суд не обмежений мінімальним розміром відшкодування моральної шкоди, а встановлені судом обставини справи дають підстави для висновку, що стягнутий розмір відшкодування відповідає обсягу душевних страждань позивача та тривалості його кримінального переслідування.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ДКСУ про необхідність її залучення до участі в справі як співвідповідача та органу, який здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету України, зазначивши, що боржником у спірних правовідносинах є саме держава, а тому участь органів державного казначейства або вказівка про спосіб виконання судового рішення через органи ДКСУ не є обов`язковими.
Аргументи учасників справи
У червні 2023 року ДКСУ подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що стягнутий судом розмір компенсації моральної шкоди є завищеним, оскільки майже вдвічі перевищує мінімальний (гарантований державою) розмір відшкодування моральної шкоди. Вказує також, що позивач не довів факт наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю відповідачів та заподіяння йому шкоди. Вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені в кримінальному провадженні, не можуть бути стягнуті як майнова шкода в цивільному провадженні. Зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, не підтверджений належними й допустимими доказами.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 05 липня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та надав заявникові строк на усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 липня 2023 року, якою касаційну скаргу залишено без руху, Державна казначейська служба України сплатила судовий збір та усунула недоліки касаційної скарги.
Ухвалою від 10 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про зупинення виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2023 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2023 року відмовив.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 10 серпня 2023 року Верховний Суд з урахуванням положень частини другої статті 389 та частини восьмої статті 394 ЦПК України указав, що Державна казначейська служба України просить скасувати вказані судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 13 січня 2021 року в справі № 204/7024/19, від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року в справі № 750/6330/17, від 09 жовтня 2019 року в справі № 522/17164/16-ц, від 07 лютого 2023 року в справі № 823/2108/18, від 04 вересня 2019 року в справі № 529/1007/16-ц.
У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою від 06 вересня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.
Аналіз вимог та доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції ДКСУ оскаржує в касаційному порядку в повному обсязі, а постанову апеляційного суду - в частині залишення апеляційної скарги ДКСУ без задоволення. В частині залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.