Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 335/1290/22
провадження № 61-6729св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Концерн "Міські теплові мережі",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2022 року у складі судді Соболєвої І. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
В обґрунтування позову посилалась на те, що з 27 грудня 2004 року працює на підприємстві провідним бухгалтером сектору бухгалтерського та податкового обліку витрат Заводського району головної бухгалтерії Концерну "Міські теплові мережі".
Наказом Концерну "Міські теплові мережі" № 293 від 31 січня 2022 року її було відсторонено від роботи з 01 лютого 2022 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 до моменту проведення щеплення і пред`явлення відповідних підтверджуючих документів або медичного висновку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Вважає цей наказ таким, що грубо порушує право на працю, гарантоване Конституцією України, та позбавляє її можливості заробляти на життя, а дії роботодавця незаконними та такими, що порушують низку нормативно-правових актів та Конституцію України.
Крім того, необхідність мати щеплення проти COVID-19 не передбачено жодним документом, укладеним між нею та роботодавцем, як і не передбачено повноваження підприємства на її відсторонення роботи з підстав відсутності вищевказаного щеплення.
Інформація про наявність щеплення від COVID-19 є персональними даними та конфіденційною інформацією, яка захищається законом, а тому ніхто не може вимагати її надання.
Відповідно до положень статті 43 КЗпП України відмова від надання конфіденційної медичної інформації не може бути підставою для відсторонення від роботи.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ Концерну "Міські теплові мережі" від 31 січня 2022 року № 293 "Про відсторонення від роботи";
- зобов`язати керівника Концерну "Міські теплові мережі" виплатити їй невиплачену заробітну плату з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 19 570,80 грн, а також стягнути судовий збір у сумі 992,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Концерну "Міські теплові мережі" від 31 січня 2022 року № 293 "Про відсторонення від роботи" з поновленням ОСОБА_1 на роботі.
Зобов`язано керівника Концерну "Міські теплові мережі" виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи з 01 лютого 2022 до часу поновлення на роботі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України, яке може встановлюватися виключно законним актом, прийнятим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади України.
При цьому, профілактичне щеплення проти COVID-19 не входить до переліку профілактичних обов`язкових щеплень, визначених Законом і не можуть бути підставою для відсторонення від роботи особи у разі її обґрунтованої відмови від участі у щепленні проти COVID-19.
У зв`язку з цим наказ про відсторонення від роботи є незаконним та підлягає скасуванню.
Оскільки вимоги про поновлення на роботі та зобов`язання виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи є похідними, тому вони також підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Концерн "Міські теплові мережі" оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" задоволено частково; рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 293 від 31 січня 2022 року про відсторонення від роботи змінено з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з 01 лютого 2022 року до часу поновлення на роботі скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року у розмірі 16 287,40 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Провадження в справі в частині позовної вимоги про поновлення (допуску до роботи) ОСОБА_1 закрито.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Змінюючи мотиви задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд не врахував, що застосування до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачці дистанційної надомної форми організації праці тощо.
Також зазначив, що місцевий суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме ОСОБА_1 від роботи, а відповідач не обґрунтував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи провідним бухгалтером, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.
У зв`язку із цим вважав, що таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.
Апеляційний суд дійшов таких висновків, прийнявши до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
При цьому апеляційний суд урахував, що в робочому кабінеті позивачка знаходиться одна, у неї немає прямих контактів з людьми, вона могла б виконувати свої трудові обов`язки дистанційно чи надомно, тому вважав, що її умови праці, у яких вона перебуває, не збільшують вірогідність зараження COVID-19.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог позову про поновлення (допуску) ОСОБА_1 на роботі та закриваючи провадження у справі в цій частині, апеляційний суд виходив з відсутності предмету спору, оскільки позивачку було допущено до роботи з 01 березня 2022 року, у зв`язку із зупиненням на час воєнного стану дії Наказу МОЗ від 04 жовтня 2022 року № 2153.
Вирішуючи позов в частині вимог про зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, апеляційний суд виходив з того, що право позивачки на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 31 січня 2022 року № 293 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде стягнення із відповідача невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.
При цьому вказав, що відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 за останні два місяці роботи (жовтень-листопад) нарахована заробітна плата у розмірі 22 802,44 грн.
Отже, середньоденна заробітна плата позивачки складає 814,37 грн, період вимушеного прогулу позивача становить 20 робочих дні.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті, складає 16 287,40 грн (814,37 - середньоденна заробітна плата х 20 робочих днів), який підлягає стягненню без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
При цьому суд зауважив, що компенсуючи заробітну плату за час, коли позивачка не працювала фактично, є справедливою сатисфакцією, та позивачку було допущено до роботи із 01 березня 2022 року, у зв`язку із зупиненням на час воєнного стану дії Наказу МОЗ від 04 жовтня 2022 року № 2153.
Узагальнені доводи касаційної скарги
04 травня 2023 року Концерн "Міські теплові мережі" через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник, з урахуванням уточнень, просить скасувати оскаржені судові рішення суду та ухвалити нове судове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи та без урахування правових висновків касаційного суду, викладених в інших справах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
18 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із Концерном "Міські теплові мережі" з 27 грудня 2004 року, працює на посаді провідного бухгалтера сектору бухгалтерського та податкового обліку витрат Заводського району головної бухгалтерії Концерну "Міські теплові мережі".
Концерн "Міські теплові мережі", згідно статуту, підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, та є комунальним підприємством.
Працівники Концерну "Міські теплові мережі" підпадають під дію наказу Міністерства охорони здоров`я від 30 листопада 2021 року № 2664 та підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 на адресу Концерну "Міські теплові мережі" надійшло розпорядження від 24 січня 2022 року № 19 та лист від 24 січня 2022 року № 02/03-28/00286 за підписом секретаря міського голови Запорізької міської ради Куртєва А., що є обов`язковими для виконання працівниками Концерну "Міські теплові мережі".
Зазначеним Розпорядженням встановлено надання роботодавцю підтверджуючих документів щодо проведеного профілактичного щеплення проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. У разі не надання до 31 січня 2022 року одного з зазначених документів, 01 лютого 2022 року працівники, зазначені в пункті 1 цього розпорядження, в тому числі працівники підприємств, установ та організацій, що належать до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ.
Також, зазначеним Листом доведено проекти Актів про відмову від щеплення та позицію департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради щодо огляду законодавства та судової практики з приводу дій роботодавця відповідно до осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19 та підлягають відстороненню від роботи.
Відповідно до Наказу генерального директора Грек О. від 29 жовтня 2021 року № 2762 про запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, працівників Концерну "Міські теплові мережі" було ознайомлено із вимогами про необхідність проведення щеплення від COVID-19 або надати документ, який свідчить про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
31 січня 2022 року начальником управління з ОП ОНПС Щербина Ю. Б., провідним юрисконсультом Резніченко І. А., начальником управління з транспорту Недвига І. А. Концерну "Міські теплові мережі" складено акт про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, її було проінформовано про правові наслідки у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.
Наказом генерального директора Концерну "Міські теплові мережі" Грек О. № 293 від 31 січня 2022 року провідного бухгалтера сектору бухгалтерського та податкового обліку витрат Заводського району головної бухгалтерії Концерну " Міські теплові мережі" ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 01 лютого 2022 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 до моменту проведення щеплення і пред`явлення відповідних підтверджуючих документів або медичного висновку про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, без збереження заробітної плати.
З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена 31 січня 2022 року, про що свідчить зроблений нею запис та поставлений підпис на вказаному наказі, в якому остання написала, що з ним не згодна.
Відповідно до указаного Наказу його винесено на підставі пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та Наказу Міністерства охорони здоров`я від 30 листопада 2021 року № 2664 "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153, Розпорядження Запорізького міського голови від 24 січня 2022 року № 19, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та статті 46 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не містить доводів в частині закриття постановою Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2023 року провадження в справі за позовною вимогою про поновлення (допуску до роботи) ОСОБА_1, а тому, силу приписів статті 400 ЦПК України, вказане судове рішення у зазначеній частині касаційному перегляду не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
Термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV "Перехідні положення"). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
У рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що "обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України" (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 Цивільного кодексу України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я"(далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.