Постанова
Іменем України
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 528/663/22
провадження № 61-6706св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2022 року в складі судді Сайко О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року в складі колегії суддів Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Позов мотивувала тим, що її родина в травні 2016 року на підставі усної домовленості придбала в ОСОБА_2 аварійний глиняний будинок 1941 року забудови "А-1" по АДРЕСА_1 . Письмовий договір купівлі-продажу укладений не був у зв`язку з відсутністю необхідних документів на земельну ділянку. На ділянці, крім будинку "А-1", знаходився також безхазяйний недобудований та не введений в експлуатацію аварійний будинок "В-1". Оскільки правовстановлюючого документа на нього ОСОБА_2 не мав, то передав вказаний будинок родині позивачки як будівельні матеріали під реконструкцію.
Вказувала, що з 15 червня 2016 року родина позивача на земельній ділянці по АДРЕСА_1 побудовала та ввела в експлуатацію наступні споруди та конструкції: Л1 - житловий будинок, Е - літній душ, Ж - літня кухня, З - вбиральня, К - сарай, "К" - погріб, 1 - вимощення, № 1 - огорожа, № 4 - колодязь, № 5 - ворота, № 6 - колонка питна, № 7 - вигрібна яма, № 8 - опорна колода, № 9 - електроопора, № 10 - огорожа, № 11 - металева конструкція, № 12 - водогін.
При цьому позивачка разом із родиною здійснила реконструктивну перебудову існуючої аварійної, недобудованої та не введеної в експлуатацію будівлі "В-1", а не глиняного будинку "А-1", який загрожував обвалом та демонтований ще до підписання акта прийому-передачі нерухомого майна в червні 2016 року.
На момент звернення до суду з цим позовом родина позивачки проживає за вказаною адресою в новозбудованих спорудах, уклала договори з надання комунальних послуг, проте право власності на нерухоме майно не може бути зареєстроване за позивачкою, оскільки юридична адреса в реєстрі зайнята неіснуючим глиняним будинком "А-1" 1941 року забудови, який на земельній ділянці фактично відсутній з 2016 року.
ОСОБА_3 просила суд ухвалити рішення, яким:
визнати факт, що "відповідач у своєму глиняному будинку 1941р. забудови "А-1" загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, по АДРЕСА_1 не проживав жодного дня, не охороняв його і не ремонтував жодного разу";
визнати, що "будинок "А-1" 1941 року забудови, загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, ринкова вартість якого на 10 червня 2016 року складала 4815 грн, знищений та на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відсутній";
визнати факт, що "в Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно до теперішнього часу містяться відомості про право власності на будинок 1941 року забудови "А-1" з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, якого фактично не існує".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 07 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, Пирятинський районний суд Полтавської області в задоволенні позову відмовив.
Свої рішення суди мотивували тим, що суд має право встановлювати юридичні факти тільки за додержання таких умов: а) це мають бути юридичні факти, тобто такі, які тягнуть за собою виникнення, зміну чи припинення правовідносин; б) заявниками у цих справах можуть бути тільки громадяни; в) коли чинне законодавство допускає судовий порядок встановлення даного факту; г) коли в іншому порядку його встановити не можна; ґ) при встановленні факту не повинен вирішуватися спір про право цивільне. Тобто, саме по собі визнання юридичного факту в судовому порядку є недоцільним, якщо від цього факту не виникають, не змінюються чи не припиняються правовідносини.
Суди вказали, що позивачка у своїй позовній заяві не зазначила, які юридичні наслідки тягне за собою встановлення факту непроживання відповідача у будинку "А-1" по АДРЕСА_1 та встановлення факту, що вказаний будинок знищений і на земельній ділянці відсутній. Врахували, що позивачка не навела обґрунтування тієї обставини, що від встановлення судом цих фактів залежить виникнення її майнових прав. Тому суди вважали, що встановлення зазначених фактів не передбачено чинним законодавством.
Позивачка за висновком судів також не довела, що вона позбавлена в іншому порядку (аніж в судовому) установити факт відсутності майна на земельній ділянці по АДРЕСА_1, на підтвердження факту відсутності вказаного будинку на земельній ділянці позивачка надала довідку від 24 лютого 2017 року за вих. №01-12/12, видану начальником відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Гребінківської РДА.
Суди констатували, що для припинення права власності ОСОБА_2 на належні йому об`єкти нерухомості, знесені позивачем, передбачений інший спосіб захисту прав, аніж той, який обраний позивачкою.
Апеляційний суд зазначив, що саме по собі посилання суду першої інстанції на положення статтей 294, 315 ЦПК України не можна вважати порушенням судом норм процесуального права, оскільки зі змісту судового рішення вбачається, що позов ОСОБА_3 розглянутий за правилами та в порядку позовного провадження.
Аргументи учасників справи
У травні 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що суд не вправі оцінювати ефективність обраного позивачем способу захисту, а має вирішити спір з урахуванням обставин та юридичних фактів, на які посилалася позивачка. Наполягає на тому, що обраний нею спосіб захисту відповідає спірним правовідносинам, а у випадку, якщо суд уважає, що позивач посилається не на ті норми, права, які підлягають застосуванню, суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин. Вказує, що суди помилково застосували до спірних правовідносин норми, які регулюють розгляд заяв в окремому провадженні, адже вона зверталася саме з позовом. Уважає, що визначитися з предметом позову має саме позивач. Вказує, що юридичні факти, про визнання яких просила позивач, мають для неї важливе значення та є необхідними для оформлення права власності на будівлі, збудовані ще в 2016 році, оскільки юридична адреса зайнята неіснуючими будівлями відповідача. Посилається також на порушення апеляційним судом таємниці нарадчої кімнати, адже постанова від 06 квітня 2023 року підписана суддями лише 21 квітня 2023 року.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 01 червня 2023 року Верховний Суд звільнив ОСОБА_3 від сплати судового збору, відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
В ухвалі від 01 червня 2023 року з урахуванням положень статей 389, 394 ЦПК України Верховний Суд указав, що ОСОБА_3 просить скасувати вказані судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року в справі № 6-20цс11 та постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 7544/5841/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 826/16958/17, від 05 серпня 2020 року в справі № 177/1163/16-ц, від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17.
У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради народних депутатів Гребінківського району Полтавської області від 23 серпня 1988 року № 460 ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 дозволено будувати новий житловий будинок "В-1" замість старого будинку "А-1", який став непридатним до проживання. По закінченню будівництва нових будівель старі будівлі підлягали демонтажу.
14 вересня 1988 року голова виконкому Гребінківської міської ради народних депутатів Гребінківського району Полтавської області надав ОСОБА_4 дозвіл на проведення робіт, з терміном закінчення робіт - серпень 1991 року.
Станом на 29 грудня 1995 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт. Власником зазначено ОСОБА_5 . За даними технічного паспорта на земельній ділянці знаходяться: "А-1" - житловий будинок 1941 року побудови; "Б" - сарай; №2 - огорожа; "В1" - будується житловий будинок.
Відповідно до акту прийому-передачі від 15 червня 2016 року ОСОБА_6 отримав, а ОСОБА_7 на підставі довіреності від 19 грудня 2013 року передала йому майно згідно списку, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
12 липня 2016 року начальник відділу містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства Гребінківської РДА за участі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 склав акт обстеження домоволодіння, згідно якого встановлено, що використовувати для житла недобудований житловий будинок"В1" неможливо.
21 вересня 2016 року між ФОП ОСОБА_6 (підрядником) та ОСОБА_3 (замовником) складено акт № 7 приймання виконаних робіт з розбирання та вивезення аварійного глиняного житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Гребінківської міської ради про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні-будинку осіб від 27 грудня 2016 року №5669 за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований.
24 лютого 2017 року за вих. №01-12/12 ОСОБА_6 надано відповідь начальником відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Гребінківської РДА ОСОБА_8, що при огляді домоволодіння АДРЕСА_1 встановлено, що аварійний глиняний житловий будинок "А-1", побудований у 1941 році, а також глиняні сараї, побудовані в 1941 і 1995 роках "Б, Д" на ділянці відсутні.
У відповідності до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_3 . Паспорт виготовлено станом на 03 травня 2019 року.
Відповідно до наданої 17 лютого 2020 року Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області інформації державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не здійснювалася, кадастровий номер не присвоювався, поземельна книга не відкривалася.
Позиція Верховного Суду
У справі, яка переглядається, при зверненні до суду в порядку позовного провадження ОСОБА_3 просила суд встановити (визнати) факти, що мають юридичне значення, а саме:
факт, що "відповідач у своєму глиняному будинку 1941р. забудови "А-1" загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, по АДРЕСА_1 не проживав жодного дня, не охороняв його і не ремонтував жодного разу";
факт, що "будинок "А-1" 1941 року забудови, загальною площею 23,2 м?, житловою 9,4 м?, ринкова вартість якого на 10 червня 2016 року складала 4815 грн, знищений та на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відсутній";