Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 357/9126/22
провадження № 61-7317 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Гриби-України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю "Гриби-України" (далі -
ТОВ "Гриби-України", товариство), в якому просила суд стягнути
з товариства на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 455 000,00 грн, 90 514,88 грн інфляційних втрат, три проценти річних
у розмірі 10 807,81 грн, а також вирішити питання понесених нею судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у листопаді 2018 року вона перерахувала товариству на його банківський рахунок 455 000,00 грн, призначення платежу - поворотна фінансова допомога за договором
від 14 листопада 2018 року № ФП4, але відповідний договір вони не уклали.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 19 серпня 2022 року у справі № 357/1913/22 у задоволенні її позову
до ТОВ "Гриби-України" про стягнення поворотної фінансової допомоги (позики) за договором від 14 листопада 2018 року № ФП4 відмовлено. Судом установлено, що грошову суму у розмірі 455 000,00 грн не може бути стягнуто як позику (поворотну фінансову допомогу), перераховану згідно
з договором від 14 листопада 2018 року № ФП4, оскільки сторонами не був укладений договір. Указана сума не є позикою, а відповідні правовідносини носять позадоговірний характер.
Оскільки вона не укладала з товариством договір позики, останнє безпідставно збагатилося за рахунок її коштів - без укладення обов`язкового письмового договору. Грошові кошти, які перераховані товариству без достатньої правової підстави, їй не повернуті. У цій частині посилалася на статтю 1212 ЦК України, яка регулює загальні положення
про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Позивач уважала, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин також частини другої статті 625 ЦК України, на підставі
якої ТОВ "Гриби-України" зобов`язано сплатити їй борг (455 000,00 грн)
з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення
(90 514,88 грн), а також три проценти річних від простроченої суми
(10 807,81 грн).
25 жовтня 2021 року вона надсилала на адресу товариства вимогу
про повернення грошових коштів, сплачених згідно з квитанціями
від 16 листопада 2018 року № 1415-5091-3893-0279 та від 27 листопада
2018 року № 1426-4128-6878-7799, яка отримана останнім 27 жовтня
2021 року. Проте, товариство не відреагувало на цю вимогу.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 27 грудня 2022 року у складі судді Ярмоли О. Я. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Гриби-України" на користь ОСОБА_1 борг
у розмірі 455 000,00 грн та судові витрати у розмірі 4 545,23 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем щодо переказу грошових коштів
у розмірі 455 000,00 грн, вони регулюються положеннями статті 1212
ЦК України. Тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача
на користь позивача 455 000,00 грн безпідставно набутих товариством грошових коштів.
Суд першої інстанції врахував, що між сторонами існував судовий спір стосовно стягнення коштів як позики згідно зі статтею 1047 ЦК України (справа № 357/1913/22), в якому судом установлено, що договір
про надання поворотної фінансової допомоги відсутній/неукладений,
тому відсутня зазначена правова підстава набуття коштів.
Суд першої інстанції вважав необґрунтованою вимогою про стягнення
з відповідача на користь позивача коштів, нарахованих відповідно
до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів пред`явлення товариству вимоги про повернення грошових коштів як безпідставно набутих. Вимога позивача від 25 жовтня 2021 року стосувалася повернення поворотної фінансової допомоги за договором,
а не безпідставно набутих грошових коштів. У даному спорі позивач обрала інший спосіб судового захисту своїх прав, подавши новий позов із іншими матеріально-правовими підставами, і не направляла відповідачу вимогу
про повернення коштів як безпідставно набутих.
Крім того, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача
про застосування позовної давності, так як позивачка сподівалася
на захист своїх порушених прав в судовому порядку в іншій справі
№ 357/1913/22, в якій суд 19 серпня 2022 року ухвалив рішення про відмову у задоволенні її позову. При цьому на території України з 12 березня
2020 року був установлений карантин, а Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних
та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Тому позовна давність у спірних правовідносинах
не пропущена.
Питання щодо розподілу судових витрат у частині судового збору вирішено на підставі статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 26 січня 2023 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення
про відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем пропущено строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу та доказів на їх підтвердження, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. При цьому суд першої інстанції надав правову оцінку заяві позивача та доданим до неї доказам.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Гриби-України" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2022 року задоволено.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 27 грудня 2022 року скасовано, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2023 року задоволено частково.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2023 року скасовано, відмовлено ОСОБА_1 у стягненні витрат
на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Гриби-України" 8 344,99 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1
не довела факт внесення грошових коштів саме на рахунок товариства.
При цьому вона не заявляла клопотань про витребування вказаних доказів, а відповідач заперечував отримання ним грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги ТОВ "Гриби-України" щодо застосування позовної давності апеляційним судом не розглядалися, так як у позові ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Крім того, вирішуючи заяву позивача про відшкодування витрат
на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції розглянув заяву
та відмовив позивачу в ухваленні додаткового судового рішення на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України у зв`язку з пропуском строку
для подання відповідної заяви та доказів на підтвердження понесення витрат. Проте, суд першої інстанції повинен був залишити заяву
без розгляду у зв`язку з пропуском указаного вище строку, а не розглядати заяву й робити висновки, які не узгоджуються з вимогами процесуального закону. Тому апеляційний суд скасував оскаржувану позивачем ухвалу суду першої інстанції.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу
в суді першої та апеляційної інстанцій, апеляційний суд указав, що такі витрати покладаються на позивачку, оскільки у задоволенні її позовних вимог відмовлено (частина друга статті 141 ЦПК України). Судовий збір, сплачений ТОВ "Гриби-України" за подання апеляційної скарги,
яку задоволено, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Крім того, у червні 2023 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі від заявника касаційної скарги, які по суті
є доповненнями до касаційної скарги.
Оскільки зазначені письмові пояснення, які є по суті доповненнями
до касаційної скарги, подані поза строком на касаційне оскарження
й не ставиться питання про поновлення цього строку, то вони залишаються без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, провадження № 14-680цс19,
від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження
№ 14-184цс20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у справі № 357/1913/22 у задоволенні її позову
до товариства про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги
за договором було відмовлено у зв`язку з відсутністю укладеного
між сторонами договору. Саме тому вона звернулася до суду з новим позовом до товариства про стягнення безпідставно набутих коштів
на підставі статті 1212 ЦК України.
ТОВ "Гриби-України" у відзиві на її позов вказувало про застосування позовної давності до спірних правовідносин. Інших заперечень, зокрема щодо неотримання грошових коштів, товариство не заявляло. При цьому
відповідних заперечень не було вказано і в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції. Разом із цим, у судовому засіданні в суді першої інстанції 27 грудня 2022 року представник відповідача не заперечив проти факту отримання товариством грошових коштів, фактично визнавши його. Указане підтверджується звукозаписом судового засідання.
Суд апеляційної інстанції зробив безпідставний висновок про те,
що відповідач заперечує отримання ним грошових коштів і має сумніви щодо належності доказів, наданих позивачем. Тобто апеляційний суд ухвалив рішення на припущеннях, що заборонено процесуальним законом. Суд апеляційної інстанції не навів посилань на докази, чи заяви відповідача, з яких можна зробити відповідні висновки. У зв`язку з цим вона подала скаргу до Вищої ради правосуддя.
Крім того, судами розглядалася подібна справа № 357/7691/22 за позовом
її чоловіка - ОСОБА_2, до товариства про стягнення грошових коштів (стаття 1212 ЦК України), у якій останнє підтвердило отримання
ним грошових коштів на відповідний рахунок, який використовувався товариством у господарській діяльності.
Уважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення
по суті вирішення спору. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги. Посилається також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено про те, що позивачкою понесено судові витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Гриби-України", в якому вказується, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим. Товариство просить залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу -
без задоволення.
Вважає, що суд апеляційної інстанції зробив правильні висновки
про недоведеність позовних вимог. При цьому відповідач не визнає позовні вимоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 зазначала, що у листопаді 2018 року вона перерахувала
на рахунок ТОВ "Гриби-України" 455 000,00 грн, з яких: 16 листопада
2018 року - 245 000,00 грн, 27 листопада 2018 року - 210 000,00 грн
(а. с. 16, 17).
25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 направила ТОВ "Гриби-України" вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 455 000,00 грн
(а. с. 18, 19).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 19 серпня 2022 року у справі № 357/1913/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Гриби-України" про стягнення поворотної фінансової допомоги відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а. с. 25-27).
Суд першої інстанції встановив, що спірні правовідносини врегульовано статтею 1212 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не довела факт зарахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Гриби-України".
Товариство заперечує щодо їх отримання.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3
частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд
при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду
з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.