Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 308/11827/20
провадження № 61-6970св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
за первісним позовом
позивач - акціонерне товариство "Альфа-Банк" (після зміни найменування - акціонерне товариство "Сенс Банк"),
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради,
за зустрічним позовом
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі за зустрічним позовом: акціонерного товариства "Альфа-Банк" (після зміни найменування - акціонерне товариство "Сенс Банк"), державного реєстратора відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діани Василівни,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року в складі судді: Шумило Н. Б. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року в складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Фазикош Г. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовів
У листопаді 2020 року АТ "Сенс Банк" (банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про виселення та зобов`язання вчинити дії.
Позов АТ "Сенс Банк" мотивований тим, що з 15 жовтня 2019 року позивачу належить на праві приватної власності - квартира, загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 29,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем право власності зареєстроване відповідно до договору іпотеки. 18 грудня 2007 року між позивачем та громадянином України - ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 08/297-88, відповідно до якого, банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 35 000,00 дол США. В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 08/297-88, ОСОБА_1 як "Іпотекодавець" передала в іпотеку: квартиру, загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 29,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що оскільки ОСОБА_1 не належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання по кредитному договору банк звернув стягнення на квартиру Іпотекодавця на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" (п 4.5.3. Іпотечного договору) та звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора. Правовою підставою для реєстрації права власності банку на нерухоме майно, є відповідне застереження в підпункті 4.5.3. Договору іпотеки від 18 грудня 2007 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Державний реєстратор ОСОБА_6 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53860405 від 02 вересня 2020 року. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 жовтня 2020 року № 229234551, за банком зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 29,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, законним власником вказаної квартири є банк. Втративши право власності на квартиру, відповідач втратив відповідно до статті 317 ЦК України право користування нею.
Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради від 09 жовтня 2020 року, в квартирі яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - власником якої є банк, зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 . Малолітня (неповнолітня) ОСОБА_3, зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто, передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої (неповнолітньої) особи. Фактично неповнолітня особа не має майнових прав на нерухоме майно, що перебуває у власності позивача. Позивач зазначав, що він звернувся до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення. Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у квартирі, колишній власник продовжує користуватись ним та відмовляється добровільно виселятися. Подальше проживання відповідачів в квартирі, що належить на праві власності банку, та відмова добровільно звільнити помешкання, перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися нерухомим майном на свій розсуд, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси банку. Позивач зазначає, що втративши право власності на квартиру, відповідачі втратили відповідно до статті 317 ЦК України право користування.
Банк просив:
виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири, загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 29,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнити квартиру загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 29,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від особистих речей;
стягнути з відповідачів судові витрати.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до АТ "Сенс Банк", державного реєстратора відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д. В., про скасування реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивований тим, що набуття права власності на належну їй квартиру та його державна реєстрація відбулися з грубим порушенням норм чинного законодавства, а відтак рішення про реєстрацію права власності повинно бути визнане незаконним та скасоване.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором банк в 2012 роді звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості в повному обсязі. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 грудня 2016 року (Справа №712/4178/2012) позов банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитом було задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7, на користь банку суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 44722,81 дол США та 2823,00 грн судового збору. Рішення набрало законної сили 24 травня 2018 року, коли постановою суду апеляційної інстанції було залишено без змін.
У 2019 році банк звернувся до суду з черговим позовом, у зв`язку з чим ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження за позовною заявою банку про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення. Справа про звернення стягнення на предмет іпотеки по суті судом ще не розглянута, але незважаючи на це, банк незаконно зареєстрував на себе право власності на іпотечне майно та звернувся до суду із повторним позовом про її виселення та її співмешканців із спірної квартири.
Позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки Договором іпотеки від 18 грудня 2007 року передбачений не був, а набуття права власності могло відбутися тільки на підставі рішення суду. При цьому, під час розгляду справи в суді будь-які дії щодо спірного майна вчиняти заборонено, а державним реєстратором Лазар Д. В. Тячівської міської ради Закарпатської області 31 серпня 2020 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за банком. Підставою для державної реєстрації права власності зазначено договір іпотеки №08/927-88 від 18 грудня 2007 року.
ОСОБА_1 просила:
визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д. В. від 31 серпня 2020 року про державну реєстрацію права власності - запис № 37994029, індексний номер рішення реєстратора 53860405 від 02 вересня 2020 року, на квартиру загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 29 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за банком, на підставі іпотечного договору № 08/297-88, виданого 18 грудня 2007 року приватним нотаріусом Капітула Г. Д., повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки без серії та номеру, договору кредиту № 08/297-88 від 18 грудня 2007 року й висновку про вартість майна;
виключити з державного реєстру прав на нерухоме запис про право власності №37994029 від 31 серпня 2020 року щодо квартири у АДРЕСА_1, відновивши попередній стан реєстрації права власності за належним власником ОСОБА_1 ;
стягнути з банку судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про виселення та зобов`язати вчинити дії, відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", державного реєстратора відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д. В. про скасування реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що
предмет іпотеки - квартира, загальною площею 51,2 кв.м. житловою площею 29,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 24.11.2003 року. Таким чином, вказана квартира, з якої позивач за первісним позовом просить виселити відповідачів була придбана ОСОБА_1 до укладення кредитного договору не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного нерухомого майна, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щодо заборони виселення без надання іншого жилого приміщення. Зазначення іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог закону має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням, є обов`язком позивача. Посилання банку на те, що квартира, яка є предметом розгляду не єдине житло відповідача ОСОБА_1, не впливають на висновки суду, оскільки саме позивач повинен довести наявність умов, за яких закон передбачає можливість виселення осіб із іпотечного майна, зазначивши інше постійне жиле приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК Української РСР має бути надане відповідачам, а не факт наявності у них іншого житла чи житла їх родичів;
договір іпотеки №08/297-88 від 18 грудня 2007 року містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, так у п. 4.5.3. сторони узгодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Посилання ОСОБА_1 на те, що положення іпотечного договору від 18 грудня 2007 року не передбачають ні можливості позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, ні набуття іпотекодержателем права власності в односторонньому порядку спростовуються вказаними вище положеннями статті 4 договору іпотеки №08/297-88 від 18 грудня 2007, якою передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію. Сторони підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору;
банком надіслано ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимога про усунення порушень), яка була отримана ОСОБА_1 22 липня 2020 року;
беручи до уваги, підписаний сторонами іпотечний договір, у якому передбачено і можливість позасудового врегулювання спору, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку, а також те, що іпотекодержателем банком для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки державному реєстратору було подано всі необхідні документи, у тому числі й досудову вимогу, надіслану позивачу, з наданням 30-денного строку для її виконання, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д. В. від 31 серпня 2020 року про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за АТ "Альфа-Банк".
не підлягає задоволенню позовна вимога за зустрічним позовом про виключення з державного реєстру прав на нерухоме майно запису про право власності, оскільки не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача;
зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи свідчать, що спір виник між ОСОБА_1, та банком, за яким державним реєстратором зареєстровано право власності на іпотечне майно. Оскільки державний реєстратор Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Д. В. є неналежним відповідачем в цій справі, в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора, слід відмовити, з цієї підстави.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційні скарги АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
вказана квартира, з якої банк просить виселити відповідачів була придбана ОСОБА_1 до укладення кредитного договору не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного нерухомого майна, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щодо заборони виселення без надання іншого жилого приміщення. Зазначення іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог закону має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням, є обов`язком позивача. Відповідачі у цій справі можуть бути позбавлені права на спірне житло лише із забезпеченням їх іншим житловим приміщенням у порядку, визначеному статтею 109 ЖК Української РСР, про що повинно бути зазначено у рішенні суду;
апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції, що підписаний сторонами іпотечний договір, у якому передбачено і можливість позасудового врегулювання спору, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку, а також те, що іпотекодержателем АТ "Альфа-Банк" для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки державному реєстратору було подано всі необхідні документи, у тому числі й досудову вимогу, надіслану позивачу, з наданням 30-денного строку для її виконання, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діани Василівни від 31 серпня 2020 року про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за АТ "Альфа-Банк".
Аргументи учасників справи
07 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, в якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову;
в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судами зроблено висновок, що договір іпотеки №08/297-88 від 18 грудня 2007 року містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, так як у п. 4.5.3. сторони узгодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекод ержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Висновок судів про наявність іпотечного застереження у спірному договорі є помилковим;
у договорі зазначено шляхом "передачі", а не "переходу" або "визнання" права власності. Дані положення спірного договору не можуть вважатися іпотечним застереженням та бути підставою для набуття права власності, оскільки при укладенні договору іпотеки таке застереження законом не було передбачено, при цьому відповідне застереження повинно містити механізм переходу права власності та положення щодо проведення оцінки майна, встановлення порядку зарахування його вартості в рахунок погашення боргу, дії сторін, якщо сума майна перевищує суму боргу або є меншою за борг тощо. Нічого цього у спірному договорі іпотеки в якості спеціального застереження не міститься;
для набуття банком права власності в позасудовому порядку необхідна згода двох сторін, а саме: позивач повинна була підписана відповідний договір про передачу права власності, а в односторонньому порядку передача права власності не відбувається.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу АТ "Сенс Банк" повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
01 вересня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 серпня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц; від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 08/297-88, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 35 000,00 дол. США зі сплатою 13,50 процентів річних та комісій в розмірі, визначеній тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 2 до Договору, кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом до 17 грудня 2017 року. У п. 1.2. Договору передбачено, що Кредит надається Позичальнику на поточні потреби.
18 грудня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту № 08/297-88 від 18 грудня 2007 року між банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір № 08/297-88, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г. Д. та зареєстровано в реєстрі за № 2964. Предметом іпотеки є нерухоме майно, квартира, загальною площею 51,2 кв. м житловою площею 29,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Предмет іпотеки) та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 24 листопада 2003 року на підставі довідки ЖЕК "Надія" за № 49 від 21 жовтня 2003 року, право власності на яку зареєстровано згідно з витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" від 26 листопада 2003 року за № 2098164, реєстраційний № 3580007.
Сторони досягли згоди, що загальна вартість предмета іпотеки складає 232 300,00 грн, що в еквіваленті складає 46 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору іпотеки. Пунктом 2.4.3 та 2.4.7. Договору передбачено право Іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки, узгоджено, що у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель має право реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України.
Банком було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимога про усунення порушень). Повідомлено, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання банку правонаступником всього майна, майнових прав та обов`язків є АТ "Альфа-Банк". АТ "Альфа-Банк", має право вимоги заборгованості по Кредитному договору № 08/297-88 від 18 грудня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та AT "Укрсоцбанк", згідно якого, являється іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: квартира загальною площею 51,20 кв. м, житловою площею 29,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що є предметом договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язання по зазначеному кредитному Договору. Повідомлено, про порушення позичальником за кредитним договором зобов`язання своєчасно та у повному обсязі погашати кредит з процентами за фактичний час його використання відповідно до умов Кредитного договору. Поставлено вимогу усунути порушення, а саме сплатити борг за Кредитним договором, розмір якого станом на 13 липня 2020 року складає 86 105,80 дол. США. Банк попередив, в порядку статей 35. 36 Закону України "Про іпотеку", що у випадку невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Вказане повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки отримано особисто ОСОБА_1 22 липня 2020 року, що підтверджується описом вкладення у лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
25 серпня 2020 року ТОВ "Незалежна експертна компанія" на замовлення банку було надано Висновок про вартість майна, згідно якого вартість квартири АДРЕСА_1, станом на 25 серпня 2020 року становить 733 600 грн.
Згідно довідки банку від 31 серпня 2020 року, виданої ОСОБА_1, загальна заборгованість за договором №08/297-88 від 18 грудня 2007 року складає 237 380,90 дол. США.
Банком надіслано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вимогу про добровільне виселення за № 7268 від 19 жовтня 2020 року, у якій повідомлено, що відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (квартиру, загальною площею 51,2 кв. м житловою площею 29,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходилася в іпотеці Банку відповідно до умов Іпотечного договору від 18 грудня 2007 року), було зареєстровано право власності за Aбанком, на підставі рішення державного реєстратора. Керуючись статею 391 ЦК України, банк вимагає добровільно звільнити всіма мешканцями вказане житлове приміщення, зі зняттям всіх мешканців житла з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відповідного РВ УМВС України, а також необхідно звільнити вищезазначене приміщення від особистих речей. Повідомлено, що у випадку невиконання даної вимоги добровільно, AT "Альфа Банк" звернеться до суду та органів державної виконавчої служби для здійснення примусового виселення вимога про добровільне виселення за вих. № 7268 від 19 жовтня 2020 року була надіслана адресатам, що підтверджується Реєстром рекомендованих почтових відправлень, що пересилаються в межах України №428 від 20 жовтня 2020 року, копією фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 22 жовтня 2020 року та списком згрупованих поштових відправлень листів № 4921. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформаційна довідка №229234551 від 22 жовтня 2020 року вбачається, що квартира загальною площею 51,2 кв. м житловою площею 29,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності "АТ Альфа-Банк". Державна реєстрація такої здійснена 31 серпня 2020 року державним реєстратором Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діаною Василівною. Підставою для державної реєстрації зазначено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: б/н, ; Іпотечний договір, серія та номер: 08/297-88, виданий 18 грудня 2007 року, видавник: Приватний нотаріус Капітула Г. Д.; Висновок про вартість майна, серія та номер: б/н, виданий 25 серпня 2020 року, видавник: ТОВ "Незалежна експертна оцінка"; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, видавник: УКРПошта; лист-вкладення, серія та номер: б/н, видавник: УКРПошта; Договір кредиту, серія та номер: 08/297-88, виданий 18 грудня 2007 року; Довідка, серія та номер: б/н, виданий 31 серпня 2020 року. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53860405 від 02 вересня 2020 року 11:28:57, ОСОБА_6, Тячівська міська рада Закарпатської області, Закарпатська обл.
Згідно довідки, виданої начальником відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради В.Кравчук від 09 грудня 2020 року № 4603/18-21, відповідно до відомостей картотеки реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 09 жовтня 2020 року зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2, ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформаційна довідка №249907123 від 25 березня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 56,3 кв. м, житловою площею 28,6 кв. м.
Позиція Верховного Суду
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку").
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина четверта статті 37 Закону України "Про іпотеку").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що:
"102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.
104. Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.